Справа № 946/3870/25 Провадження № 3/946/1250/25
13 серпня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,
при секретарі - Вороновій В.Є.,
за участю: правопорушника - ОСОБА_1 ,
представника правопорушника - Дрангой Д.О.,
розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 338860, 22.05.2025 року о 22 год. 16 хв. в м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського (Енгельса), 18, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом Jet, без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер відмовився, а також відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
09.06.2025 року до суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_1 , відповідно яким: ОСОБА_1 не визнає себе винним та наполягає на закритті справи, зазначаючи те, що 22.05.2025 він був у гостях у свого товариша, до якого прийшов пішки. У гостях вживав пиво в об'ємі одного келиха. По завершенню візиту скористався платною послугою з оренди самокату і дійсно керував таким самокатом коли був зупинений нарядом патрульної поліції на вулиці Грушевського у місті Ізмаїлі. Пересувався він разом з товаришем. Після зупинки він та його товариш оголосили працівникам поліції законну вимоги щодо пояснень підстав такої зупинки, перелік яких чітко визначено ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Патрульні пояснили підставу для зупинки, цитує: «війна в країні». Однак такої підстави для зупинки транспортного засобу чинним законодавством не передбачено. Надалі патрульні висунули вимогу щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. У свою чергу він абсолютно законно відмовився від такого проходження, оскільки законних підстав для зупинки йому оголошено не було, що звільнило його від обов?язку виконувати незаконні вимоги патрульних. Працівниками поліції не було винесено постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за будь-яке порушення ПДР, тобто будь-якого правопорушення, яке б передувало зупинці, він не скоював, а значить законних підстав для його зупинки поліцейські не мали. Зупинка відбулася на звичайній вулиці, а не на блокпості. Постає питання, яким чином суду визначити чи є засіб, яким він керував, електричним колісним транспортним засобом, без наявних будь-яких технічних характеристик цього засобу. Закон визначає певні критерії для віднесення засобу до категорії електричного колісного транспортного засобу, однак перевірка наявності цих критеріїв для суду неможлива. У наданому йому примірнику протоколу відсутній підпис посадової особи, яка його складала. Незважаючи на незаконні вимоги патрульних щодо проходження огляду на стан сп'яніння він все ж таки погодився його пройти, з врахуванням того, що переконаний, що пляшка пива не могла призвести до перевищення допустимої норми вживання алкоголю у 0,2 проміле. З відеозапису з бодікамери патрульного поліцейського вбачається, що о 22:46 годин він погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак патрульні відмовляють йому та пояснюють, що нібито для цього вже запізно. Хоча протокол про адміністративне правопорушення, також складено о 22:46 годин. На пристрої, який було встановлено у середині салону службового автомобілю взагалі не було виставлено дату та час. А саме за допомогою цього пристрою фіксувався момент нібито керування ним самокатом. Вказані недоліки не дають йому можливості переконатися, що суду надано саме момент події керування самокатом. Суд в свою чергу також позбавлений можливості дійти до однозначного висновку, що йому надано відеозапис саме події керування. Такі порушення роблять наданий відеозапис неналежним та недопустимим доказом та виключає можливість для суду посилатися на нього при винесені постанови. Патрульними не забезпечено дотримання вимог щодо безперервності відеозапису, оскільки запис спілкування з ним та його товаришем не містить початку такого спілкування, де він та його товариш вимагають повідомити причину зупинки. У протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на те за допомогою яких саме технічних засобів відбувалася відеофіксація. Оскільки належних доказів керування самокатом суду надано не було, вважає, що визнання його провини неможливе.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник надали пояснення по суті та підтримали позицію, викладену в письмових поясненнях.
29.07.2025 року у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що дійсно 22.05.2025 року о 22 год. 16 хв. в м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського (Енгельса), 18, ОСОБА_1 керував електросамокатом та на передодні ОСОБА_1 вживав пиво об'ємом 0,5 л. Пояснив, що електросамокат ОСОБА_1 орендував за допомогою мобільного за стосунку та такий електросамокат приводився до руху за допомогою електродвигуна.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, вислухавши правопорушника та його представника, допитавши свідка, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.
Відповідно до ч.2. ч.3, ч.4 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395 встановлені особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП.
Відповідно до п.п. 3, 4, 6 Розділу Х цієї Інструкції, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам хорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).
З Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735 вбачається, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026 встановлено Порядок застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів. Відповідно якому, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У судовому засіданні досліджені відеоматеріали, який беззаперечно підтверджуються обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №338860 від 22.05.2025 року.
Так, на наявних в матеріалах справи відеозаписах вбачається, що дійсно ОСОБА_1 керує електросамокатом, на якому також присутня ще одна особа чоловічої статі, як далі було встановлено - ОСОБА_2 (22 год. 16 хв.).
Під час спілкування поліцейські повідомили ОСОБА_1 про виявлення ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, на що останній повідомив, що випив приблизно 0,5 л. пива (22 год. 18 хв.).
Надалі поліцейським у відповідності до вимог Інструкції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 відмовився (22 год. 21 хв.).
Отримавши чітку та однозначну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 також надав чітку та однозначну відмову (22 год. 22 хв.).
О 22 год. 23 хв. ОСОБА_1 роз'яснюються його права.
У подальшому отримавши від ОСОБА_1 відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та в закладі охорони здоров'я, поліцейські розпочали процедуру складання адміністративних матеріалів.
О 22 год. 44 хв. поліцейський зачитує ОСОБА_1 зміст протоколу та надає його для підпису про ознайомлення з його змістом та зазначення пояснень у ньому за бажанням.
О 22 год. 46 хв., ОСОБА_1 починає ознайомлюватися з протоколом, при цьому поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 , що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_1 запитує: «Погодитись можна, зараз пройти» та отримує пояснення поліцейського, що оформлення адміністративних матеріалів завершено, протокол складено, після чого ОСОБА_1 підписує вказаний протокол та в графі пояснення по суті зазначає: «Відмовився проходити перевірку на алкотестері тому що не бачив сенсу, я погодився що був в стані алкогольного сп'яніння але легкому випив лише 0,5 пива».
Суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення та роздрукував його і після питання ОСОБА_1 про можливість проходження огляду, поліцейський правомірно не провів огляд правопорушника на стан алкогольного сп'яніння.
Суд не приймає до уваги посилання представника правопорушника на п. 2.12 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 року № 3/02-15, в зв'язку з тим, що даний Порядок визначає механізм складання уповноваженими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - уповноважені особи) протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачено ст.. 188-39, 188-40 та 212-3 КУпАП.
Разом з тим, стосовно тверджень правопорушника та його представника щодо сумніву вважати електросамокат транспортним засобом, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.10. ПДР учасник дорожнього руху, це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.
До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.
Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, який набрав чинності 23.03.2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого, транспортним засобом є також низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Пунктом 1.5 ПДР України встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
В вищенаведених постановах Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов'язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.»
Враховуючи викладене, слід зробити висновок про те, що електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_1 , як водій керував транспортним засобом і в ситуації, що розглядається був учасником дорожнього руху, який мав дотримуватись вимог ПДР України.
При цьому в судовому засіданні ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердили, що самокат приводився у рух за допомогою двигуна.
Таким чином думка ОСОБА_1 та його представника про недоведеність того, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 не є транспортним засобом, є хибною, ґрунтується на невірному трактуванні положень законодавства та така правова позиція направлена на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Стосовно твердження представника ОСОБА_1 , що транспортний засіб був зупинений безпідставно, суд зазначає, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Сама по собі небезперервність відеозаписів, не спростовує належності фіксації факту правопорушення у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 , оскільки вони дозволяють об'єктивно встановити обставини справи.
З п. 11 протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що до протоколу додаються: відеозапис з нагрудної камери і відеозапис з реєстратора.
Тобто, спростовується твердження представника правопорушника, що у протоколі відсутнє посилання на теза допомогою яких саме технічних засобів відбувалась відео фіксація.
Отже, вина ОСОБА_1 повністю підтверджується дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №338860 від 22.05.2025 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.05.2025 року;
- показами свідка ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні 29.07.2025 року;
- відеозаписами, долученим до матеріалів справи та іншими доказами в їх сукупності.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що 22.05.2025 року о 22 год. 16 хв. в м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського (Енгельса), 18, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом Jet, без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер відмовився, а також відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно довідок, наданих 23.05.2025 року начальником САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався, посвідчення водія не отримував.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 року по справі № 702/301/20 дійшла правового висновку, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Таким чином, у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія, втім своїми діями він керував транспортним засобом та порушив правила безпеки дорожнього руху, що створило реальну небезпека для життя і здоров'я інших осіб з можливим спричиненням відповідної шкоди, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в цьому випадках є необхідним з метою попередження спричинення ОСОБА_1 шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення ним правил дорожнього руху в майбутньому.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд враховує обставини, згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 36, 130, 251, 268, 280, 283 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 605,60 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.
Повний текст постанови складено та підписано 15.08.2025 року.
Суддя: О.Я.Присакар