05 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/19372/22
Провадження № 22-ц/820/589/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Плінська І.П.,
з участю сторін та їх представників,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ грошових зобов'язань, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Приступи Д.І. від 17 грудня 2024 року.
Заслухавши доповідача, учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У вересні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 09.07.2014 року. 13.10.2017 року шлюб між ними рішенням Хмельницького міськрайонного суду розірваний. Під час проживання у шлюбі за договором купівлі-продажу майнових прав №18 від 21.07.2016 року, укладеним між ПП «Буд Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_2 , придбано квартиру АДРЕСА_1 . Загальна вартість квартири 503040 грн. 21.07.2016 року ОСОБА_6 надав ОСОБА_1 позику - грошові кошти в розмірі 25000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 500000 грн. США на строк до 10.10.2017 року. Вказані кошти ОСОБА_1 отримані та використані в інтересах сім'ї, на купівлю цієї квартири, де мала проживати сім'я. Тобто, вказана квартира, що є об?єктом спільного майна подружжя, була придбана за рахунок цієї позики.
Зобов'язання за договором позики досі не виконано, наявний перед ОСОБА_6 борг складає 500000 грн. Вказане зобов'язання за договором позики від 21.07.2016 року, укладеним між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , підлягає розподілу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.
З врахуванням викладеного, позивач просив в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках - по частці, грошові зобов'язання за договором позики від 21.07.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2024 року позов задоволено.
Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках - по частці, грошові зобов'язання за договором позики від 21 липня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 481 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати як незаконне та відмовити у задоволенні позову. На думку апелянтки, суд першої інстанції не врахував, що вона не давала згоду позивачу на укладення договору позики на суму 500000 грн., при цьому для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода одного з подружжя необхідна на укладення договору позики, який виходить за межі дрібного побутового і стосується цінного майна, що перебуває в їхній спільній сумісній власності, зокрема, грошових коштів, сума яких не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч.1 ст. 1047 ЦК). Також не враховано, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 04.11.2020 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 500000 грн. заборгованості за договором позики, не встановлено, на які потреби ці кошти були отримані та використані ОСОБА_1 .
В засіданні апеляційного суду апелянтка та її представниця підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Позивач та його представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції помилково визнав встановленими обставини, які мають значення для справи і є недоведеними, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Так, судом встановлено, що сторони з 09 липня 2014 року перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 жовтня 2017 року.
В період шлюбу за договором купівлі-продажу майнових прав №18 від 21 липня 2016 року, укладеним між ПП «Буд Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_2 , придбано квартиру АДРЕСА_1 . Загальна вартість квартири відповідно до вказаного договору склала 503040 грн.
21.07.2016 року ОСОБА_6 надано ОСОБА_1 в позику 20000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 500000 грн., на строк до 10 жовтня 2017 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 04.11.2020 року в справі № 686/13733/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 500000 грн. заборгованості за договором позики.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір позики від 21.07.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в період шлюбу сторін. Внаслідок придбання подружжям квартири за рахунок цієї позики боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір. Тому борг перед ОСОБА_6 500000 грн. підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах.
Проте з цими висновками не можна погодитися, зважаючи на таке.
Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч.ч. 2-3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
В разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).
Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Отже, за змістом наведених норм права діє презумпція спільності майна, набутого у шлюбі, а також діє принцип рівності часток подружжя, тобто, частки майна дружини та чоловіка є рівними при поділі їх спільної сумісної власності.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі, в судовому порядку.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Отже, для укладення одним із подружжя договору позики в сумі 500000 грн. згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Суд першої інстанції не застосував норму ч. 3 ст. 65 СК України і не врахував відсутність письмової згоди ОСОБА_2 на укладення договору позики.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок суду про те, що сторони за отримані позивачем кошти за договором позики придбали квартиру не ґрунтується на жодних доказах і є безпідставним.
Водночас суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 в 2018 році звертався в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , проте вимог щодо поділу грошового зобов'язання за договором позики не заявляв.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.11.2020 року у справі №686/13733/20, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 500000 грн. заборгованості за договором позики зафіксовано, що не встановлено, на які потреби ці кошти були отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 .
При цьому, як вбачається з поданої позивачем декларації перед звільненням (за період 01.04.2016 - 14.03.2017 року), у його дружини ОСОБА_2 були наявні грошові активи готівкою 450000 грн. У щорічній декларації за 2017 рік позивач теж декларував наявність готівкових коштів у нього 498000 грн. і не вказував про наявність фінансового зобов'язання 500000 грн. на підставі цього договору позики (а.с.41-46, том 1).
Отже, позивачем всупереч нормам ст.ст. 12, 81 ЦПК України не доведено, що кошти, які він отримав за договором позики від 21.07.2016 року використані в інтересах сім'ї на придбання квартири.Підстави для поділу грошових зобов'язань відповідача відсутні.
За цих обставин рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України у зв'язку з задоволенням вимог апеляційної скарги слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3750 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про поділ грошових зобов'язань відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3750 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 15 серпня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк