Справа № 461/8594/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/656/25 Доповідач: ОСОБА_2
14 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Львові у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника -адвоката - ОСОБА_7 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 07 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченій у кримінальному провадженні №22023140000000290 від 20 вересня 2023 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 161, ч.1, ч.2 ст. 436-1 КК України, -
за участю прокурора: ОСОБА_8 ,
захисника: ОСОБА_9 ,
обвинуваченої: ОСОБА_6 ,
ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 07 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави. Строк дії ухвали становить 60 діб, тобто до 04 вересня 2025 року включно.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведене існування ризиків, що у разі перебування ОСОБА_6 поза межами місця попереднього ув'язнення, можливе перешкоджання встановленню істини у справі з її боку, а саме: обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. А стороною захисту не спростовано тверджень прокурора, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи ОСОБА_6 не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання її під вартою.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Адвокат ОСОБА_7 у поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 07 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачені ОСОБА_6 та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави задоволити частково та застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_6 у поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2025 року про продовження їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвалити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без задоволення; забезпечити участь обвинуваченої під час судового розгляду апеляційних скарг.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_7 покликається на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , не дотримався вимог кримінального процесуального закону. Зокрема не взяв до уваги той факт, що заявлені стороною ризики є недоведеними. Так, на думку апелянта, стороною обвинувачення не було надано жодних доказів на підтвердження існування ризику переховування обвинуваченої від суду.
В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачена ОСОБА_6 покликається на те, що обвинувачення проти неї є сфабриковане. Наголошує, що повного тексту оскаржуваної ухвали їй не надсилали, відтак вона позбавлено можливості оскаржувати її вмотивованість. Вважає, що при продовженні тримання під вартою сторона обвинувачення подає «шаблонні» клопотання з копіюванням ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Стверджує що суди нехтують практику ЄСПЛ, зокрема при розгляді клопотань про продовження тримання під вартою. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції систематично порушує її право на захист, не вручає повний текст судових рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію учасників процесу, перевіривши матеріали апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Галицького районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження №22023140000000290 від 20 вересня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 161, ч.ч. 1, 2 ст. 436-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29 лютого 2024 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк дії якого неодноразово було продовжено, востаннє - ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2025 року.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та експертів в кримінальному провадженні, знищити, приховати або спотворити будь-які речі та документи, що мають значення для кримінального провадження, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.
Крім того, як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_6 , оскільки на переконання суду апеляційної інстанції наявні ризики в цьому кримінальному провадженні є вагомими та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є співмірним існуючим ризикам, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не представлено.
Дані про те, що обвинувачена ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах установи попереднього ув'язнення відсутні.
Покликання обвинуваченої на необхідність застосування практики Європейського суду з прав людини не спростовує висновків суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені обвинуваченою та її захисником у поданих до суду апеляційних скаргах, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 07 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченій у кримінальному провадженні №22023140000000290 від 20 вересня 2023 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 161, ч.1, ч.2 ст. 436-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4