Дата документу 15.08.2025 Справа № 334/1445/24
Єдиний унікальний № 334/1445/24 Головуючий у 1-й інстанції: Бредіхін Ю.Ю.
Провадження № 22-ц/807/278/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
15 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.
Кухаря С.В.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Огойка Андрія Анатолійовича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми,
У лютому 2024 року представник АТ «ОТП Банк» звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 02.08.2021 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву-анкету про надання банківських послуг. Відповідно до умов Кредитного договору AT «ОТП БАНК» надав відповідачу кредит на придбання товару у Продавця1 на загальну суму 26 405,86 грн. Протягом дії кредитного договору встановлена фіксована процентна ставка 0,01 % річних. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів згідно з графіком платежів. Кінцевий термін повернення кредиту 02.12.2022 року. Згідно з умовами договору, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг AT "ОТП Банк", та які розміщені на офіційному сайті AT «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, а також позичальник побажав оформити послугу у відповідності до Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію.
Крім того, 19.02.2020 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву-анкету № 2029145962 про надання банківських послуг. Відповідно до умов Кредитного договору, який має змішану форму, відповідач отримав два типи кредиту: кредит на придбання товару у Продавця на загальну суму 16 797,80 грн., з кінцевим терміном повернення до 19.02.2022 року та кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту на 3 роки (з правом пролонгації і збільшення кредитного ліміту). На момент укладання Анкети-заяви розмір процентної ставки становить 5% річних, розмір процентної ставки протягом пільгового періоду становить 0,01 % річних. Оплата за кредитом здійснюється щомісячно до кінця строку дії кожного Платіжного періоду шляхом сплати мінімального платежу, що включає в себе часткове погашення тіла кредиту та відсотків за користування цими коштами. Також, згідно з умовами договору, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг AT "ОТП Банк", та які розміщені на офіційному сайті AT «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, а також позичальник побажав оформити послугу у відповідності до Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитними договорами, у нього виникла заборгованість.
Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість у сумі 86 892,26 грн. за кредитним договором № 2037077190 від 02.08.2021р. та кредитним договором № 2029145962 від 19.02.2020р., а також судовий збір в сумі 3028 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2024 року позов акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми було задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за Кредитним договором № 2037077190 від 02.08.2021 року в сумі 14 540 гривень 50 копійок, а також заборгованість за кредитним договором № 2029145962_СARD від 19.02.2020 року в сумі 69 351 гривня 76 копійок, а всього 83 892 гривні 26 копійок
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у сумі 3 028 гривень.
За результатами перегляду заочного рішення за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Огойка А.А., ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2024 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2024 року було скасовано, справу призначено до розгляду.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2024 року провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № 2037077190 від 02.08.2021 року в сумі 14 540 гривень 50 копійок закрито.
Провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № 2029145962_СARD від 19.02.2020 року в сумі 25 000 гривень закрито.
Позов акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №2029145962_СARD від 19.02.2020 року в сумі 44 351 гривню 76 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у сумі 3 028 гривень.
Не погоджуючись із рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2024 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №2029145962_СARD від 19.02.2020 року, представник ОСОБА_1 - адвоката Огойко А.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №2029145962_СARD від 19.02.2020 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав встановленими обставини, що полягають в укладенні між позивачем і відповідачем кредитного договору №2029145962_СARD від 19.05.2020 року, в той час коли до позовної заяви долучено копію кредитного договору №2029145962_СARD від 19.02.2020 року, про виправлення описки у позовній заяві представник позивача не зазначав. Також, вважає, що в цій справі неможливо застосувати до правовідносин сторін правила частини першої статті 634 ЦК України, вимог про стягнення процентів за користування коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, Банк не пред'явив. Крім того, Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання преддоговірного обов'язку кредитодавця. Також зауважує, що нарахування Банком відповідачу відсотків та прострочених відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним. Крім іншого, про закриття провадження у справі суд повинен був постановити ухвалу.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Отже, рішення суду оскаржується в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №2029145962_СARD від 19.02.2020 року, в іншій частині рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №2029145962_СARD від 19.02.2020 року.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №2029145962_СARD від 19.02.2020 року.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.02.2020 року між позивачем та відповідачем укладений Кредитний договір/Анкету-заяву № 2029145962_CARD змішаного типу, за яким відповідач отримав грошові кошти у сумі 18 687,80 гривень, з яких 16 797,80 гривень на споживчі цілі для придбання товару у Продавця, 1500 грн. - на придбання послуг із страхування, та 390 гривень - на сплату додаткових послуг банку, з кінцевим терміном повернення 19.02.2022 р., а також йому відкрито кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту на 3 роки (з правом пролонгації і збільшення кредитного ліміту). На момент укладання Анкети-заяви розмір процентної ставки становить 5% річних, розмір процентної ставки протягом пільгового періоду становить 0,01 % річних.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомлений і згодний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг AT "ОТП Банк", та які розміщені на офіційному сайті AT «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів згідно із графіком платежів.
До кредитного договору банком складений графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, з яким відповідач ознайомився і погодився під особистий підпис.
Позичальник також був ознайомлений під особистий підпис із Паспортом споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит).
Відповідно до рахунку-фактури №ЭСТФТ-0950-5212243 від 19.02.2020 року, видаткової накладної №ЭСТФТ-0950-35937412 від 19.02.2020р. та фіскального чеку № 000148718 00014 від 19.02.2020р., банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором та перерахував грошові кошти продавцю Магазин «Фокстрот» на придбання відповідачем товару на загальну вартість 16 797,80 грн.
Крім того, за умовами вказаного договору банк відкрив позичальнику поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 разом із отриманням електронного платіжного засобу у вигляді картки МС GOLD, валюта рахунку - гривня, із встановленим кредитним лімітом.
Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 10.10.2023 року заборгованість відповідача по Кредитному договору/Анкеті-заяві № 2029145962_CARD від 19.02.2020р. становить 69 351,76 грн., з яких (заборгованість за тілом кредиту 14 916,21 грн., заборгованість по відсоткам 1 873,14 грн., заборгованість за прострочене тіло кредиту 26 283,79 грн., заборгованість за простроченими відсотками 26 278,62 грн.).
08.11.2023 року банк звернувся до відповідача за останньою відомою адресою: АДРЕСА_1 , із вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов'язань за вищевказаними договорами, однак вказана адреса проживання перебуває на тимчасово окупованій території, тому не може бути доставлена боржнику. Відповідач до банку для мирного врегулювання спору не звертався.
Згідно із платіжною інструкцією №0.0.3603659496.1 від 22.04.2024 року ОСОБА_1 здійснив платіж у розмірі 25 000 грн. в рахунок поповнення рахунку.
Кредитний договір № 2029145962_CARD від 19.02.2020 року, Графік платежів, Паспорт споживчого кредиту, орієнтований графік платежів, анкета-заява на отримання кредиту, які знаходяться в матеріалах даної справи, містять особистий підпис відповідача, отже сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору та відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Таким чином, суд першої інстанції правильно виснував, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту у доведеному позивачем розмірі та несплачених відсотків за користування кредитом. При цьому, судом було враховано часткове погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором № 2029145962_CARD від 19.02.2020 року після подачі позову до суду.
Поданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Даних на його спростування матеріали справи не містять.
Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог АТ «ОТП банк» з підстав їх обґрунтованості та доведеності, оскільки надані докази у їх сукупності свідчать про погодження сторонами всіх істотних умов договору, про виконання позивачем умов договору про надання кредитних коштів та про наявність у відповідача заборгованості по непогашеному тілу кредиту та відсотках за користування кредитними коштами, вказані вимоги позивача підтверджуються належними та допустимими доказами.
Колегія також погоджується з висновком суду, що твердження відповідача про те, що у своєму позові позивач просить стягнути заборгованість за договором №2029145962_СARD від 19.05.2020, але фактично до позовної заяви долучено копію договору № 2029145962_CARD від 19.02.2020, не є підставою для відмови у позові. Так, відповідачем здійснено погашення заборгованості у розмірі 25 000 грн. на рахунок, який вказаний позивачем у якості рахунку для погашення боргу саме за долученим договором № 2029145962_CARD від 19.02.2020, отже відповідач достеменно знає про існування відповідних кредитних правовідносин між ним та позивачем. Натомість відмова з цих підстав, враховуючи наявність кредитного договору та відповідних документів до нього, була б проявом надмірного формалізму зі сторони суду.
Крім іншого, враховуючи доводи апеляційної скарги про те, що про виправлення описки у позовній заяві представник позивача не зазначав, сторона відповідача зауважує, що мала місце саме описка, доказів протилежного, а саме, існування іншого укладеного сторонами договору №2029145962_СARD від 19.05.2020 не надано.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на відповідні правові висновки Верховного Суду не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки в указаних справах були встановлені інші фактичні обставини, порівняно з обставинами у цій справі.
Доводи апеляційної скарги про наявність порушень норм процесуального права, а саме, про закриття провадження у справі в частині позовних вимог суд повинен був постановити ухвалу, замість чого ухвалив рішення, знайшли своє підтвердження, проте, це порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а також не є обставиною, яка є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Огойка Андрія Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2024 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
С.В. Кухар