Справа № 183/7807/25
№ 1-кс/183/1497/25
13 серпня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Самарівського (Новомосковського) відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.02.2019 р. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2017 р. за № 12017040350000839 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України,
01.08.2025 р. ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого слідчого Самарівського (Новомосковського) відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.02.2019 р. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2017 р. за № 12017040350000839 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України
На обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилався на те, що 16.02.2017 р. він звернувся до органів Національної поліції з заявою про вчинене кримінальне правопорушення.
17.03.2017 р. Новомосковським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12017040350000839 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України.
25.07.2025 р. ним отримана постанова старшого слідчого Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.02.2019 р. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2017 р. за № 12017040350000839 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України.
З постановою слідчого не погоджується, оскільки, він, як заявник не був допитаний під час досудового розслідування, обставини подій, викладені слідчим не відповідають фактичним обставинам справи, не надана оцінка діям ОСОБА_4 , у зв'язку з чим, вважає, що досудове розслідування проведено поверховно, не об'єктивно, з порушенням приписів КПК України.
У зв'язку з наведеним, у скарзі ОСОБА_3 у посилаючись на вимоги ст.ст. 303, 304 КПК України, просило суд:
-скасувати постанову старшого слідчого Самарівського (Новомосковського) відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.02.2019 р. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2017 р. за № 12017040350000839 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав скаргу, просив скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження, посилаючись на те, що 16.02.2017 р. він звернувся до органів Національної поліції з заявою про вчинене кримінальне правопорушення за наступних обставин. Його син ОСОБА_5 15.04.2015 р. взяв у борг у ОСОБА_4 7 500,00 доларів США. За усною домовленістю між ними, ОСОБА_5 оформив право власності на належний йому автомобіль «Тойота Прадо» на ОСОБА_6 , у той же час, автомобіль не вибував з користування його сина. ОСОБА_5 повернув ОСОБА_4 суму боргу з відсотками у лютому 2016 року, а ОСОБА_4 , я свою чергу, передав сину довіреність на автомобіль. Незважаючи на виконання зобов'язань за договором, в наступному, ОСОБА_4 став пред'являти його сину претензії, вимагати повернути 10 000 доларів США, або автомобіль, крім того, сама ОСОБА_6 звернулася до поліції з заявою про начебто угон належного їй автомобіля. 22.05.2016 ввечері ОСОБА_4 зателефонував та попросив його сина ОСОБА_7 приїхати до готелю «Наш готель» у м. Новомосковську, де наносив сину удари, вимагав повернення коштів. При цьому, разом з ОСОБА_4 був чоловік, якого він неодноразово бачив в приміщення поліції, вважає, що він є працівником поліції.
Слідчий Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровські області та прокурор в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце, дату і час розгляду скарги.
Частиною 3 ст. 304 КПК України визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Таким чином, неявка слідчого та прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходжу до нижченаведеного.
Встановлено, що 17.03.2017 р. Новомосковським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12017040350000839 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України.
07.02.2019 р. старшим слідчим Самарівського (Новомосковського) відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2017 р. за № 12017040350000839 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України.
Згідно постанови, допитаний у якості свідка заявник ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_5 підтвердили факт вимагання ОСОБА_4 грошових коштів або автомобіля «Тойота Прадо».
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що був присутній при суперечці ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і чоловіком по за ім'ям ОСОБА_9 , та хтось з них вимагав 10 0000 доларів США.
Свідок ОСОБА_10 з приводу вимагання грошових коштів нічого повідомити не змогла.
У постанові зазначено, що допитати ОСОБА_4 не виявилося можливим у зв'язку з неявкою.
Слідчим у постанові зроблено висновок, що в діях ОСОБА_4 не вбачаються ознаки кримінального правопорушення. передбаченого ч.1 ст. 355 КК України та кримінальне провадження у справі закрите з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінально правопорушення.
У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 303 КПК України, На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора - рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
Статтею 60 КПК України визначено, що 1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
2. Заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» фактично є заявником про кримінальне правопорушення, воно має право на звернення зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження.
Згідно приписів ч.1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Встановлено, що постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 07.02.2019 р. отримано заявником ОСОБА_3 25.07.2025 р., останні звернувся зі скаргою до суду 01.08.2025 р., тобто у строки, передбачені ч.1 ст. 304 КПК України
Як зазначалося вище, кримінальне провадження закрите на підставі п.1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінально правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України.
Приходжу до переконання, що постанову про закриття кримінального провадження винесено передчасно.
Так, статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Частина 2 статті 9 КПК України передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
У відповідності до ст. 355 КК України, 1. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання. 2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна.
Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок виконання цивільно-правових зобов'язань, обов'язковим додатковим - психічна чи тілесна недоторканість, воля, здоров'я людини, право власності (залежно від конкретного змісту погрози, якою супроводжується примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань).
З об'єктивної сторони злочин вчиняється у формі примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань. Зміст такого примушування складають дві взаємопов'язані дії: 1) вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання; 2) погроза застосувати насильство, пошкодити чи знищити майно.
Цивільно-правові зобов'язання як елемент цивільних правовідносин передбачають наявність у однієї сторони права на вчинення певних дій, в іншої - обов'язку їх вчинення. В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Для забезпечення реалізації свого законного права кредитор вправі вимагати від боржника виконання свого обов'язку. Кримінальне караним діянням вимогу виконати чи не виконати цивільно-правове зобов'язання робить протиправний спосіб пливу на потерпілого. Маючи право на пред'явлення вимоги про виконання певного зобов'язання, винний при вчиненні злочину, передбаченого ст. 355, не вправі добиватися задоволення цієї вимоги насильницьким способом.
За ст. 355 відповідальність може наставати лише тоді, коли особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.
Зобов'язання боржника вчинити на користь кредитора певну дію або утриматись від її вчинення виникають з договору або з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. Так, цивільні обов'язки (так само як і цивільні права) виникають: а) з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; б) з адміністративних актів, у т. ч. з актів планування; в) в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; г) внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; д) внаслідок інших дій громадян і організацій; е) внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
При вчиненні злочину, передбаченого ст. 355, особа може примушуватись до виконання цивільно-правових зобов'язань не лише за дійсними, а й за недійсними чи відносно дійсними угодами..
Ст. 355 встановлює відповідальність за примушування до виконання чи невиконання лише цивільно-правових, а не будь-яких зобов'язань, обов'язок виконання яких встановлюється іншими нормами права. Вимога виконати (не виконати) цивільно-правове зобов'язання означає викладену в рішучій (категоричній) формі пропозицію винного до потерпілого негайно або у визначений час вчинити (не вчинити) певні дії, які становлять предмет зазначеного зобов'язання. Така вимога може висловлюватись у будь-якій формі (усно, письмово). Вона має бути конкретною, зрозумілою для потерпілого. У складі цього злочину вимога може бути як правомірною (найчастіше), так і неправомірною.
Склад злочину, передбаченого ст. 355, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань утворює лише у разі, коли воно поєднане з погрозою застосування насильства, пошкодження чи знищення майна щодо потерпілого або його близьких родичів, погроза повинна бути дійсною і реальною.
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання, поєднаної із зазначеною у ч. 1 ст. 355 погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотивація дій винного у таких випадках на кваліфікацію вчиненого не впливає. При примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань в основі дій винної особи корисливі спонукання можуть бути відсутні. Більше того, винний за допомогою вказаних дій може прагнути повернути майно, належне йому на законних підставах.
Ставлення винної особи до таких наслідків примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, як пошкодження чи знищення майна, велика шкода та' інші тяжкі наслідки, може бути умисним або необережним.
Кваліфікуючими ознаками примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 4) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я; 5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна (ч. 2 ст. 355), а особливо кваліфікуючими - вчинення його; 1) організованою групою; 2) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я; 3) завдання ним великої шкоди чи спричинення інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 355).
Приходжу до висновку, що органом досудового розслідування при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження не були виконані всі необхідні дії, визначені нормами КПК України для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та постанову про закриття кримінально провадження винесено передчасно.
Так, під час досудового розслідування:
-не допитано у ОСОБА_4 ;
-не допитано ОСОБА_6 ;
-не встановлено особу та не допитано чоловіка, який перебував в приміщенні готелю разом з ОСОБА_4 ;
-не надано оцінки діям/бездіяльності чоловіка, який перебував в приміщенні готелю разом з ОСОБА_4 ;
-відсутні дані про встановлення наявності або відсутності цивільних правовідносин між учасниками;
-не надано оцінки щодо того, чи була з боку ОСОБА_4 та особи, що з ним перебувала в готелі вимога виконати, за наявності, цивільно-правове зобов'язання у протиправний спосіб пливую
Зазначені факти та обставини необхідно встановити під час досудового розслідування для встановлення відсутності або наявності в діянні винної особи складу кримінального правопорушення
У відповідності до ст. 307 КПК України, 1. За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. 2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що скарга ОСОБА_3 обґрунтована та підлягає задоволенню, у зв'язку з чим, постанову про закриття кримінального провадження належить скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Самарівського (Новомосковського) відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.02.2019 р. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2017 р. за № 12017040350000839 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України - задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого Самарівського (Новомосковського) відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.02.2019 р. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2017 р. за № 12017040350000839 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 355 КК України.
Копію ухвали направити заявнику, Самарівському районному відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровські області, Самарівській окружній прокуратурі.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено та проголошено 13 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1