14 серпня 2025 рокуСправа №160/16817/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 06.06.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.02.2022 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/28689/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.02.2022 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при перерахунку його пенсії з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.02.2022 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/28689/24.
04.07.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 160/28689/24 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2022 у розмірі 70% від грошового забезпечення 34094,75 грн, яке зазначено у довідці від 04.12.2023 за № ФД115271, наданій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статті 64 Закону № 2262 у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію, згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону. Оскільки на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 160/28689/24 розмір пенсії перераховано з 01.02.2022 у зв'язку зі зміною 01.01.2022 складових грошового забезпечення, тому для встановлення до пенсії індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № Ц8 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» немає законних підстав. Оскільки розмір пенсії позивача обчислено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 160/28689/24 з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2022, а не на 01.03.2018, як визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», підстави для встановлення до розміру пенсії з 01.07.2021 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн відсутні. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Оскільки зазначеним рішенням суду не було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести обчислення пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 43 Закону № 2262, тому пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі - 24958,02 грн та доплата пенсії на виконання рішення суду відсутня. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії позивачу виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України. Статтею 46 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ “Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059) встановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно, зокрема, до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану (далі - Постанова № 1) встановлено, що в період воєнного стану у 2025 році пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1. У період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім і загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів. Відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України, підтверджено участь позивача в антитерористичній операції та у визначених заходах. Отже, пенсійна виплата проводиться в повному обсязі та складає 24958,02 грн.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 року зазначена вище справа розподілена та 10.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
16.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що підтверджується наявними у справі доказами.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023р. у справі №160/17598/23, ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку №ФД115271 від 04.12.2023р. про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії за нормами чинними на 01.01.2022р.
На адвокатський запит представника позивача від 30.09.2024р., листом №0400-010202-8/204176 від 11.10.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що оскільки повідомлення від Мінсоцполітики про підстави для перерахунку пенсій за даними довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 до Пенсійного фонду України не надходило, для його проведення підстави відсутні; оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №160/17598/23 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України вчинити будь-яку дію щодо ОСОБА_1 , тому для проведення перерахунку пенсії згідно довідки від 04.12.2023 за №ФД115271 підстави відсутні, що підтверджується змістом копії відповідного листа.
Вважаючи дій відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що за наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/28689/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки №ФД115271 від 04.12.2023р. ІНФОРМАЦІЯ_3 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 №ФД115271 від 04.12.2023р., починаючи з 01.02.2022р. та з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати по сплаті судового збору не розподілялися згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.03.2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року по справі №160/28689/24 повернуто заявнику.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/28689/24 ГУПФУ в Дніпропетровській області у лютому 2025 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 року.
Листом від 06.05.2025 №0400-010202-8/87325 ГУПФУ в Дніпропетровській області повідомило про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/28689/24 та надало перерахунки пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 за пенсійною справою №0401021032, з яких вбачається, що під час перерахунку пенсії на виконання рішення суду ГУПФУ в Дніпропетровській області обмежило розмір пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2022 та під час подальших перерахунків пенсії згідно зі змінами в законодавстві, які проведені з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025.
Перерахунки пенсії позивача проведені:
- з 01.02.2022 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/28689/24;
- з 01.03.2022 у зв'язку з проведенням індексації пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;
- з 01.03.2023 у зв'язку з проведенням індексації пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;
- з 01.03.2024 у зв'язку з проведенням індексації пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;
- з 01.01.2025 на виконання статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»;
- з 01.03.2025 у зв'язку з проведенням індексації пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Згідно з перерахунками пенсії ОСОБА_1 підсумок пенсії (з надбавками) визначено у таких розмірах:
з 01.02.2022 - 26323,83 грн., обмежено розміром 21411,68 грн.;
з 01.03.2022 - 24389,83 грн., обмежено розміром 21851,24 грн.;
з 01.03.2023 - 25929,58 грн. обмежено розміром 23391,02 грн.;
з 01.03.2024 - 27496,58 грн. обмежено розміром 24958,02 грн.;
з 01.01.2025 - 27496,58 грн. обмежено розміром 24958,02 грн.;
з 01.03.2025 - 28996,58 грн. обмежено розміром 24958,02 грн.
Із зазначеного вбачається, що при здійсненні перерахунків пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 ГУПФУ в Дніпропетровській області обмежило розмір пенсії позивача максимальним розміром.
Обмеження пенсії максимальним розміром, визначеним в межах десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, було встановлено положенням ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними з 20.12.2016 року.
Таким чином позивач вважає, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не нараховує та не виплачує позивачу пенсію у встановленому чинним законодавством розмірі - без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII, а отже визначення максимального розміру пенсії не встановлено чинними положеннями Закону №2262-ХІІ.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду в постанові від 16.12.2021 року по справі №400/2085/19 дійшла висновку, що вони суперечать одна одній.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21), прийнятим за конституційними скаргами фізичних осіб щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У пункті 2 резолютивної частини цього рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Зазначений шестимісячний строк сплив 12.04.2023 року.
З аналізу вище викладеного вбачається, що положення статті 2 Закону №3668-VI та частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII є неконституційними, що встановлено рішеннями Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21), а отже, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії особі, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21).
Тому обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 та від 14.05.2024 у справі №420/7840/21 та в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають застосуванню.
Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Конституційний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав про неможливість Закону України «Про Державний бюджет України» в будь-який спосіб обмежувати права громадян або змінювати, зупиняти чи скасовувати дію інших законів
У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Конституційний Суд України в рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 застосував принципи верховенства права, зокрема, що «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), для вирішення колізій між нормами однакового ієрархічного рівня.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Таким чином, оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Норми постанови Кабміну України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», також неможливо застосувати в частині проведення виплати індексації саме в межах максимального розміру пенсій військовослужбовців встановленого законом, оскільки жодним спеціальним законом таких обмежень станом на сьогодні не встановлено.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Проте, ГУПФУ в Дніпропетровській області діє на власний розсуд та протиправно обмежує розмір пенсії позивача максимальним розміром, визначеним на власний розсуд.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".
З метою ефективного захисту порушеного права позивача, відновлення порушеного права позивача підлягає шляхом зобов'язання відповідача перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при перерахунку його пенсії з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року.
Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач просить суд вирішити питання щодо поновлення його порушених прав з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025, яке відбулось у лютому 2025 року.
Факт проведення перерахунку пенсії позивача з 01.02.2022 (дата з якої) та порушення його прав з цієї дати саме у лютому 2025 року (дати коли) в силу ч.1 ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню, оскільки визнається учасниками справи.
Позивач дізнався про порушення своїх прав на отримання пенсії у встановленому чинним законодавством розмірі з наданого ГУПФУ в Дніпропетровській області листа від 07.05.2025 №21273-15746/Ч-01/8-0400/25, яким його повідомлено про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/28689/24 та листа ГУПФУ в Дніпропетровській області від 06.05.2025 №0400-010202-8/87325, отриманого його представником.
Враховуючи зазначене, позивач не міг бути обізнаний про порушення своїх прав на отримання пенсії у встановленому чинним законодавством розмірі до лютого 2025 року та фактично дізнався про порушення його права на належне пенсійне забезпечення отримавши лист ГУПФУ в Дніпропетровській області від 07.05.2025 №21273-15746/Ч-01/8-0400/25.
Нормами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності таких дій та не спростовано доводи позивача викладені у позовній заяві.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.02.2022 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/28689/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.02.2022 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при перерахунку його пенсії з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник