14 серпня 2025 рокуСправа №160/16410/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
04.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області ЄДРПОУ 13322403 від 22.05.2025 року №045750032477 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в перерахунку пенсії за віком від 15.05.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ЄДРПОУ 13322403 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоди роботи з 01.08.1984 по 30.10.1984 та з 01.01.1987 по 29.11.1988;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ЄДРПОУ 13322403 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про перерахунок пенсії за віком від 15.05.2025 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області ЄДРПОУ 13322403 від 22.05.2025 року №045750032477 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в перерахунку пенсії за віком від 15.05.2025 року.
04.07.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Позивач 15.05.2025 р. звернувся за місцем знаходження територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії в зв'язку з призначенням - додатково наданими документами. На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.02.2021 за № 339/35961, якою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій. Принцип екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій та прийняття відповідних рішень структурними підрозділами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Згідно п.1.1 розділу І Порядку заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Відповідно до пункту 4.2 розділу ІV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Після прийняття рішення про призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Таким чином, після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення 045750032477 від 22.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії. Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року за № 310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також Основні Положення). Відповідно до п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних Положень). Згідно з п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідач також відмічає про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (п. 8 Основних Положень). Системний аналіз наведеного доводить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, Згідно ст. 64 Закону України №1058. Позивачем до заяви було долучено архівну довідку №02-07/С-2558 від 01.11.2024, згідно якої позивач працював в колгоспі «Перемога» с. Новомлинівка в період з 01.01.1987 по 29.11.1988, однак відомості щодо відпрацьовані вихододні за даний період відсутні. Позивача було поінформовано, що дані періоди роботи можливо буде зарахувати до стажу роботи за умови отримання уточнюючої довідки про відпрацьовані трудодні за вказаний період. Отже, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок не підлягають задоволенню.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 05.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
09.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою що досягла віку (60 років), що дає право на призначення пенсії за віком.
На звернення позивача із заявою від 15.05.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії за віком, отримав повідомлення від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ України у Вінницькій області, відповідач) про прийняте ГУ ПФУ України у Вінницькій області 22.05.2025 рішення №045750032477 (далі - рішення).
Вказаним рішенням, за відсутності відомостей про відпрацьовані трудодні за час роботи в колгоспі «Перемога» с. Новомлинівка Куйбишевського району Запорізької області з 01.08.1984 по 30.10.1984 та з 01.01.1987 по 29.11.1988, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії за віком.
Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №22-1 (далі - Порядок №22-1).
В силу приписів ч. 1 ст.9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком: 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як вбачається з рішення, позивач набув право на призначення пенсії за віком, проте відповідачем до його страхового стажу не зараховано періоди за час роботи в колгоспі «Перемога» с. Новомлинівка Куйбишевського району Запорізької області згідно трудової книжки колгоспника від 01.08.1984 серії НОМЕР_2 (записи №№1, 3, 4) (далі - трудова книжка колгоспника) з 01.08.1984 по 30.10.1984 (2 місяці 28 дніє) та з 01.01.1987 по 29.11.1988 (1 рік 10 місяців 27 днів), що у сукупності складає 2 роки 1 місяць 24 дні, чим порушене конституційне право ОСОБА_1 на отримання пенсійної виплати пропорційно набутому останнім страховому стажу у розумінні абзацу першого частини першої ст. 24 Закону №1058.
Підставою у прийнятті незаконного рішення наведено: відсутність відомостей про відпрацьовані трудодні за вказаний період.
Втім, згідно приписів абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1217-ІХ від 05.02.2021 унормовано, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності тім Законом (тобто до 01.01.2004).
У законодавстві, що діяло до набрання чинності Законом №1058, зокрема, у статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788), передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи І тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Однак, як встановлено статтею 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Вказане прямо кореспондується з положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якими основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудова книжка.
І тільки виключно за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Натомість, як свідчать дані записів наявної трудової книжки ОСОБА_1 з порядковими №№1, 3, 4, трудовий стаж позивача вважається підтвердженим належним чином.
Поміж тим, відповідачем не доведено, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому відсутність відомостей про відпрацьовані трудодні за час роботи в колгоспі «Перемога» с. Новомлинівка Куйбишевського району Запорізької області з 01.08.1984 по 30.10.1984 та з 01.01.1987 по 29.11.1988, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи ОСОБА_1 до його страхового стажу, що враховується при призначенні (перерахунку) пенсії.
Більш того, такий розділ трудової книжки позивача, як «Трудовое участие в общественном хозяйстве» (арк. 18-19) у колонці «щодо вироблення пічного мінімуму трудоднів участі у господарській діяльності» з встановленням 270/рік за період з 01.08.1984 по 30.10.1984 (2 місяці 28 днів) наведено 39 відпрацьованих днів.
Крім того, за період з 01.01.1987 (365 днів) по 29.11.1988 (10 місяців 29 днів) у колонці «виконано річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві» відображено, як виконаних відповідно 271 та 238 трудодні.
Що в свою чергу підтверджує виконання ОСОБА_1 належного мінімуму, встановленого господарством 270 днів за рік пропорційно відпрацьованому часу роботи за кожний рік.
Разом з цим, порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії встановлений ст. 44 Закону № 1058.
Ч. 1 ст.44 Закону №1058 передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
У відповідності до ч. 5 ст. 45 Закону №1058, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Беручи до уваги вимоги п.1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про перерахунок пенсії за віком подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Зі свого боку, вказаним Порядку №22-1, регламентовано, що орган, що Призначає (перераховує) пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Абз. 1 п.1.8 розділу І Порядку №22-1, обумовлено, що днем звернення за призначенням (перерахунком) пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Перелік документів, що надається до заяви про призначення пенсії (перерахунок) за віком визначений п.2.1 розділу II Порядку №22-1.
Приймання, оформлення і розгляд документів, поданих для призначення (перерахунку) пенсії, передбачено розділом IV Порядку №22-1.
З наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення (перерахунок) пенсії.
П.4.7 розділу IV Порядку №22-1 визначено право особи на одержання (перерахунок) пенсії, що установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За для того, щоб орган, що призначає пенсію, мав можливість всебічно, повно і об'єктивно установити право особи на одержання (перерахунок) пенсії він за умовами ч. 3 ст.44 Закону №1058 наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, відповідач жодним чином не скористався делегованими йому Законом №1058 та Порядком №22-1 повноваженнями щодо:
- надання допомоги особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (абзац четвертий п.3.3 Порядку №22-1);
- вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (ч. 3 ст. 44 Закону №1058).
З огляду на наведене, рішення відповідача не відповідає критеріям, наведеним у п.п. 3, 5, 6 ч.2 ст.2 КАС України, відповідно є необґрунтованим та протиправним, не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо, з забезпеченням всебічного, повного та об'єктивного розгляду поданих позивачем документів, тож порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області ЄДРПОУ 13322403 від 22.05.2025 року №045750032477 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в перерахунку пенсії за віком від 15.05.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ЄДРПОУ 13322403 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоди роботи з 01.08.1984 по 30.10.1984 та з 01.01.1987 по 29.11.1988.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ЄДРПОУ 13322403 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про перерахунок пенсії за віком від 15.05.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник