Справа № 752/25544/24
Провадження № 2-а/752/136/25
15.08.2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ольшевської І.О.,
з участю секретаря Овдій-Барандич В.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, -
Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті та просить скасувати постанову серії АВ №00002060 від 28.10.2024р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, винесену Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпеко на наземному транспорті Шмельовим Микитою, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 ; стягнути на користь позивача сплачений при зверненні судовий збір за рахунок державних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
В обгрунтування позову зазначає, що є директором ПП «Сільвер-Макс», яке є власником транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксована в автоматичному режимі, від 28.10.2024р. серії АВ №00002060 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відповідно до якої 22.10.2024р. о 20 години 59 хвилин за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , при русі якого відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2,21 тон), при дозволені максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.
132-1 КУпАП. При цьому позивач звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові відповідач зафіксував інформацію щодо транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , однак не ідентифікував буксируваний ним напівпричіп марки BURG BPDO-1227, д.н.з. НОМЕР_2 . Водночас згідно товарно-транспортної накладної №2210-1 від 22.10.2024р. товар перевозився автомобілем DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є спеціалізованим вантажним сідловин тягачем; з напівпричепом BURG BPDO-1227, д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , є спеціалізованим напівпричепом, переобладнаним для перевезення контейнерів. Тобто, як вказує позивач, відповідач, фактично не здійснивши фіксації та не встановивши вид причепу, зробив помилковий висновок, що такий сідловий тягач не є контейнеровозом, для якого п. 22.5 ПДР передбачено обмеження в навантаженні 44 тонни, та помилково застосував обмеження щодо його навантаження в 40 тонн. Отже, на час автофіксації загальна маса транспортного засобу становила 42 210,00 кг, що не утворює склад правопорушення. Отже, як зазначає позивач, оскаржувана постанова прийнята на підставі непідтверджених висновків уповноваженої посадової особи щодо порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР у частині перевищення нормативних параметрів загальної маси составу транспортних засобів. Як наслідок, зазначене вказує на відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.12.2024р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача надійшов відзив, за яким він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом позивача підтверджується загальними результатами зважування, які у випадку, якщо вони не перевищують нормативні вагові параметри, не підлягають зазначенню в постанові. Перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України було встановлено з урахуванням вимірів з урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги. Відповідач вказує, що посилання на відсутність факту вчинення адміністративного правопорушення, відсутність інформації в постанові та доказів на підтвердження цього є необґрунтованими та на їх спростування наводить методику розрахунку відсоткового перевищення навантаження, яка застосовується відповідачем при притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Також відповідач зазначає, що суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає в забезпечення прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об'єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення. Посадові особи відповідача, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідну особу, визначену статтею
14-3 КУпАП, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Автоматичний пункт габаритно-вагового контролю в русі станом на час фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, був обладнаний приладок автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, який станом на момент фіксації був справним, готовим до експлуатації, а отже, показники вимірювань навантажень на осі та загальної маси транспортного засобу, визначені ним, є об'єктивними, достовірними відомостями. Відповідач також зауважує, що за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер. Якщо в реєстраційних документах транспортного засобу вказано контейнеровоз, тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню. У даній справі позивачем не надано доказів використання спеціального колісного транспортного засобу контейнеровоза для перевезення контейнера із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11лютого 2015року №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у
тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів, здійснює стягнення відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху.
У відповідності до підпункту б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль 18 тон; трьохвісний автомобіль 25 (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони - 26 тон); чотирьохвісний автомобіль 32 тони; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 тон. Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони. Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон.
Зі змісту ч. 2 ст. 132-1 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. За вчинення такого правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу, зокрема, в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Процедура оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, регламентована
Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою Міністерством інфраструктури України 27.09.2021 № 512.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Інструкції уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП.
Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, що передбачено пунктом 2 Розділу ІІ Інструкції.
Згідно з п. 3 Розділу ІІ вказаної Інструкції під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Формування проєкту постанови здійснюється автоматизовано. При цьому уповноважена посадова особа може створювати ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Як вбачається, 28.10.2024р. Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00002060.
За цією постановою встановлено, що 22.10.2024р. о 20 год. 59 хв. за адресою М-01, км 49 + 495 Київська обл. автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5. ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2,21 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Було постановлено притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.
В оскаржуваній постанові зазначені результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення:
виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу загальна маса - 42 210 кг; фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 6 шт., спарені колеса - 3 вісь, відстань між вісями 1-2, 2760 мм, 2-3: 1090 мм, 3-4: 5870 мм, 4-5: 1330 мм, 5-6: 1330 мм, навантаження на вісь 1 - 6250 кг, 2 - 4000 кг, 3 - 10600 кг, 4 - 8850 кг, 5 - 8800 кг, 6 - 8400 кг, загальна маса - 46 900 кг, висота - 3,805 м; ширина - 2,509 м; довжина - 15,82 м.
Отже, зі змісту постанови вбачається, що суть встановленого порушення полягає в допущені відповідальною особою руху транспортного засобу із перевищенням параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2,21 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Тобто об'єктивна сторона порушення визначена в перевищенні максимальної фактичної маси транспортного засобу.
Аналізуючи пункт 22.5 Правил дорожнього руху України та зміст оскаржуваної постанови, вбачається, що під час розгляду відомостей із матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM-21, WAGA-WIM35, зав. №6 відповідач визначив зафіксований у постанові транспортний засіб, як такий, що згідно п. 22.5. ПДР України має дозволену максимальну масу 40 тонн.
При цьому слід відмітити, що постанова не містить марки, моделі, державного номеру напівпричіпа.
Вимоги щодо необхідності вказаних відомостей у постанові кореспондують вимогам ст. 283 КУпАП в частині зазначення опису обставин, установлених під час розгляду справи.
Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , BURG BPDO-1227, д.н.з. НОМЕР_2 , є спеціалізованим напівпричепом - спеціалізованим н/пр - контейнеровозом - Е.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
У статті 1 вказаного Закону наведені визначення основних термінів, зокрема: габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Відповідно до статті 2 Закону законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух",
чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов'язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.
Статтею 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначена класифікація транспортних засобів, відповідно до якої транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення. При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
Відповідно до ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Суб'єкти господарювання, що здійснюють торгівлю транспортними засобами та придбали транспортний засіб, який перебував на державній реєстрації, для його наступного продажу, звільняються від обов'язку здійснення державної реєстрації такого транспортного засобу. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.
Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998р. №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (зі змінами) затверджено та уведено в дію підзаконний нормативно-правовий акт, яким встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Пунктом 3 Порядку регламентовано, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
На власників транспортних засобів покладено обов'язок зареєструвати (перереєструвати) протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (п. 7 Порядку).
Відповідно до п. 10 Порядку перша державна реєстрація транспортних засобів в Україні проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану певної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, або відомостями реєстру сертифікатів затвердження типу і виданих виробниками сертифікатів відповідності колісних транспортних засобів та обладнання.
На зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (п. 16 Порядку).
Міністерство транспорту України на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995р. № 7, наказом від 14.10.1997 за №363 затвердило Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
З вступної частини вказаного наказу вбачається, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Відповідно до розділу 17 окремо визначені Правила перевезень вантажів у контейнерах. Серед наведених у Правилах вимог та заборон серед іншого зазначено про наявну заборону перевезення в універсальних контейнерах сипучих вантажів без тари, наявна вимога має єдину нумерацію контейнерів, а також вимога нанесення фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, визначеного маркування із зазначенням належності такого контейнера, його дати виготовлення, проходження капітального та поточного ремонтів та ін.
Відповідно до п. 17.3. Правил спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
У свою чергу вказані Правила серед іншого визначають відповідальність за їх порушення. Натомість, невідповідність способу маркування та/або способу завантаження і перевезення вантажів (зокрема щодо сипучих вантажів) не дає підстави посадовим особам органів державної влади самостійно змінювати технічні
характеристики транспортного засобу шляхом зміни його вагових параметрів.
Зокрема, після реєстрації транспортного засобу та відображення у реєстраційному свідоцтві відомостей про належність такого напівпричепу до категорії спеціалізованих напівпричепів - контейнеровозів власник цього транспортного засобу має законне право розраховувати, що при визначенні його вагових параметрів уповноважені особи органів державної влади будуть враховувати положення п. 22.5 Правил дорожнього руху в частині, що стосується контейнеровозів, відповідно до яких максимально допустима фактична маса такого транспортного засобу не повинна перевищувати 44 тони. Крім того, надане розмежування максимально допустимого навантаження транспортних засобів у п. 22.5 Правил дорожнього руху не дає можливості самостійно змінювати вказаний ваговий параметр транспортного засобу в залежності від дотримання чи не дотримання перевізником Правил перевезення вантажів, виду та характеру вантажу, наявності чи відсутності необхідного маркування контейнера. Оскільки ключовим при проведенні такого визначення мають бути технічні характеристики самого транспортного засобу, визначені заводом-виробником та підтверджені посадовими особами під час його державної реєстрації. Відповідно з моменту проведення реєстрації транспортного засобу держава визнає та офіційно приймає його на облік із зазначенням у реєстраційному свідоцтві притаманних йому технічних характеристик. Самостійна зміна посадовою особою суб'єкта владних повноважень гранично допустимих вагових параметрів транспортного засобу не може відповідати принципам належного урядування та правової визначеності.
У випадку здійснення власником такого транспортного засобу його самовільного переобладнання та експлуатації без приведення реєстраційних документів на нього у відповідність із притаманними такому напівпричепу технічними характеристиками, за умови належної фіксації такого факту відповідною посадовою особою, може бути підставою для притягнення відповідальної особи до відповідальності. Натомість таке порушення не охоплюється диспозицією ст. 132-1 КУпАП.
За таких обставин, при встановленні технічних характеристик транспортного засобу, посадовець повинен був ідентифікувати його як спеціалізований вантажний сідловий тягач із спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом та визначати можливе перевищення ним фактичної маси, виходячи із максимально дозволеної для контейнеровозів у розмірі 44 тонни, а не 40 тон, як було враховано ним при проведенні розрахунків.
Суд зазначає, що з огляду на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо складу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напіпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
З огляду на вказане, суд відмічає про безпідставне неврахування відповідачем
при прийнятті оскаржувані постанови факту проїзду транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , що є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, разом з BURG BPDO-1227, д.н.з. НОМЕР_6 , що є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, які підтверджуються свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу.
Таким чином, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
У відповідності до ст. 139 КАС України судовий збір підлягає до стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань
Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 132, 139, 241-245, 286 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті задовольнити.
2. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 28.10.2024р. серії АВ №00002060, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП
3. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, закрити.
4. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять грн. 60 коп.) грн.
5. Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
Відповідач : Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 39816845).
Повний текст рішення суду складено та підписано 15.08.2025р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА