8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1167/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТіК", с.Яблуниця Івано-Франківської області , ОСОБА_1 , м.Лозова Харківської області , ОСОБА_2 , м.Лозова Харківської області
про стягнення 28 387 325,39 грн.
за участю представників:
від позивача: Гнатенко О.М.
від першого відповідача: Бардакова А.О.
від другого відповідача: не з'явився
від третього відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі- позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" (надалі - перший відповідач), ОСОБА_1 (надалі - другий відповідач) та ОСОБА_2 (надалі - третій відповідач), в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 28 387 325,39 грн., що складаються з:
- заборгованості за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022 у сумі 17523325,39грн.;
- заборгованості за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022 у сумі 10864000,00грн. та договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 №13110-05/555.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання першим відповідачем зобов'язань за кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022, внаслідок чого у нього станом на 25.03.2025 виникла заборгованість в загальному розмірі 28387325,39грн., у т.ч.: 2716000,00грн. сума заборгованості за кредитом (основним боргом), 13682830,88грн. процентів за користування кредитом, 12231,89грн. комісії за управління активами, 1112262,62грн. штрафів, 10864000,00грн. заборгованості згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 №13110-05/555. У зв'язку з цим, а також враховуючи умови договору поруки №22-1ZP0049 від 16.05.2022, укладеного між позивачем та другим відповідачем, та договору поруки №22-1ZP0048 від 16.05.2022, укладеного між позивачем та третім відповідачем, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" просить суд стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів.
Ухвалою від 21.04.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.05.2025.
30 квітня 2025 року від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" надійшла заява про забезпечення позову. Ухвалою від 01.05.2025 дана заява була призначена до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін. За наслідками розгляду заяви про забезпечення позову в її задоволенні було відмовлено ухвалою від 16.05.2025.
07 травня 2025 року від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти вимог позивача заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість, просив у задоволенні позову відмовити.
13 травня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він з доводами першого відповідача не погодився та наполягав на правомірності своїх позовних вимог.
16 травня 2025 року від першого відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому він навів додаткове обґрунтування на підтвердження своєї правової позиції.
Вищевказані заяви сторін по суті справи подані в межах строку, встановленого в ухвалі про відкриття провадження у даній справі, а тому були прийняті судом та долучені до матеріалів справи разом із доданими до них документами.
При цьому суд зауважує, що першим відповідачем у запереченні на відповідь на відзив було заявлено клопотання про залишення відповіді позивача на відзив без розгляду. Дане клопотання мотивовано тим, що позивач не надав до відповіді на відзив доказів її надсилання і доданих до неї документів третьому відповідачу у паперовій формі листом з описом вкладення. Також ТОВ "БОТіК" звертає увагу, що позивачем до відповіді на відзив додано додаткові докази, які подані з порушенням строку на їх подання та без клопотання про визнання поважними причин ненадання таких доказів разом із позовною заявою.
Суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання першого відповідача, виходячи з наступного.
По-перше, до відповіді на відзив додано докази направлення її копії з додатками до електронного кабінету адвоката Оріщенко Н.С., яка є представником всіх відповідачів у справі, що підтверджується наявними у справі ордерами на надання правничої допомоги, у тому числі й представником третього відповідача (Обори М.М.)
Частиною 1 статті 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною 1 статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Таким чином, позивач, направивши копію відповіді на відзив з додатками до електронного кабінету представника третього відповідача, належним чином виконав свій обов'язок, встановлений ч.5 ст.165, ч.3 ст.166 ГПК України.
По-друге, зі змісту відповіді на відзив вбачається, що додаткові докази були надані позивачем на спростування доводів першого відповідача, що були викладені у його відзиві на позовну заяву. Відповідно, вказані документи слід вважати такими, що не були подані позивачем разом із позовом з незалежних від нього причин, адже до моменту отримання відзиву позивачу не могли бути відомі всі можливі заперечення відповідача проти позову та він з об'єктивних причин не міг знати повне коло доказів, необхідність подання яких в майбутньому буде викликана тією чи іншою позицією інших учасників справи.
За таких обставин, з огляду на положення ч.8 ст.80 ГПК України, надані позивачем докази разом із його відповіддю на відзив були долучені судом до матеріалів справи.
Додатково слід звернути увагу і на те, що перший відповідач разом із запереченням на відповідь на відзив аналогічним чином подав додаткові докази без клопотання про визнання поважними причин ненадання таких доказів з відзивом на позовну заяву. Між тим, оскільки вказаними доказами перший відповідач спростовує нові доводи та докази позивача, які були висловлені лише у відповіді на відзив, суд прийняв та долучив ці додаткові докази, оскільки вони так само не могли бути подані разом із відзивом з незалежних від ТОВ "БОТіК" причин.
19 та 21 травня 2025 року від відповідачів надійшли заяви про часткове визнання позовних вимог в частині суми основного боргу у загальному розмірі 13580000,00грн. Також відповідачі просили при здійсненні розподілу судових витрат за результатом розгляду справи, на підставі положень ст. 130 ГПК України, врахувати часткове визнання позову до початку розгляду справи по суті та вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вказані заяви були прийняті судом та вони будуть враховані при розгляді справи по суті.
У підготовчому засіданні 21.05.2025 судом було запропоновано представнику позивача навести підстави залучення до участі у справі третьої особи, яка зазначена у позовній заяві, а саме - Міністерства фінансів України, проте представник позивача просила не залучати до участі у справі дану третю особу у зв'язку із частковим визнанням позову відповідачами.
У зв'язку з цим, а також з огляду на те, що сторони реалізували своє право на подання заяв по суті спору та доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, у підготовчому засіданні 21.05.2025 судом без оформлення окремого документа було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 11.06.2025.
Ухвалою від 03.06.2025 провадження у справі зупинено на підставі пп.17.12 пп.17 п. 1 розділу ХІ ГПК України до перегляду ухвали від 16.05.2025 у справі №922/1524/22 в порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою від 31.07.2025 провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 08.08.2025.
У судовому засіданні 08.08.2025 судом оголошено перерву до 13.08.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2025 підтримала доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник першого відповідача у даному судовому засіданні проти вимог позивача заперечила в частині вимог про стягнення 13682830,88грн. процентів за користування кредитом, 12231,89грн. комісії за управління активами, 1112262,62грн. штрафів з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову в цій частині відмовити; в іншій частині вимог, а саме: про стягнення 2716000,00грн. заборгованості за кредитом (основним боргом) за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022 та 10864000,00грн. заборгованості згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 №13110-05/555 позов представником першого відповідача було визнано.
Другий та третій відповідач своїх представників у судове засідання не направили. Про дату, час і місце засідання були повідомлені належним чином.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
16 травня 2022 року між АТ "Укрексімбанк", як Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТіК", як Позичальником, укладено кредитний договір №22-1KS0027 від 16.05.2022 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.
Відповідно до пп.пп. 2.3.1, 2.3.2 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору сума кредиту за Договором складає 60 000 000,00 (шістдесят мільйонів, 00) гривень.
Ліміт заборгованості в межах Ліміту кредитної лінії протягом строку дії цього Договору переглядається через кожні 12 місяців та змінюється у порядку, передбаченому пунктом 4.2 цього Договору. При цьому, надання кредитних коштів в межах Ліміту заборгованості на наступний період (у відповідну дату), в якому має відбутися збільшення Ліміту заборгованості, згідно з Графіком зміни Ліміту заборгованості, здійснюється виключно за умови укладення між Сторонами додаткової угоди до цього Договору.
Згідно з положеннями п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору строк користування Кредитом: до "15" листопада 2022 року.
Положеннями п. 6.3 ст. 6 Кредитного договору визначено, що погашення Кредиту протягом дії договору здійснюється Позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості.
Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 2 до Кредитного договору №22-1KS0027.
У межах цього договору Позичальник сплачує Банку проценти за Кредитом, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору (п. 2.6 ст. 2 Кредитного договору).
Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору процентна ставка за Кредитом є змінюваною та відповідає розміру Базової процентної ставки.
Розмір Базової процентної ставки за Кредитом на дату підписання Договору становить 6,16 (шість цілих шістнадцять сотих) % річних (Індекс UIRD (3 міс) за Банківський день, що передує даті підписання Договору становить 11,16 (одинадцять цілих шістнадцять сотих) % річних.
Максимальний розмір Базової процентної ставки, що може бути застосований за Кредитом Позичальника становить 30 (тридцять) % річних.
Мінімальний розмір Базової процентної ставки за Кредитом Позичальника становить 5 (п'ять) % річних.
Розмір Базової процентної ставки за Кредитом переглядається Банком щоквартально з урахуванням зміни Індекс UIRD (3 міс) та в порядку, передбаченому пунктом 4.1 цього Договору.
25 серпня 2023 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №22-1KS0027-0003 до Кредитного договору від 16.05.2022 №22-1KS0027, якою "Предмет договору" викладено в новій редакції, а саме:
"Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору сума кредиту за Договором складає 58 589 260,00 (п'ятдесят вісім мільйонів п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят, 00) гривень.
Згідно п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору кінцевий термін погашення Кредиту: 01 жовтня 2023 року (включно).
Відповідно до пп. 3.1.1.2 п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору розмір Базової процентної ставки за Кредитом на дату підписання Додаткової угоди від 25.08.2023 №22-1КS0027-0003 до Договору становить 22,87 (двадцять два цілих вісімдесят сім сотих) % річних, розраховано як сума індикативної ставки UIRD (3 міс), що станом на 14.07.2023 становить 13,87 (тринадцять цілих вісімдесят сім сотих) %річних) та значення фіксованої маржі в розмірі 9 (дев'ять) процентних пункти".
Відповідно до умов Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим договором, а також виконувати інші зобов'язання за вказаним кредитним договором (п.2.1., п.9.2.1. Кредитного договору).
Як вбачається з наданих позивачем матеріалів, Позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, оскільки не здійснив погашення суми заборгованості згідно графіку.
Слід зазначити, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором:
- між АТ "Укрексімбанк", ТОВ Компанія "БОТіК" та Фізичною особою ОСОБА_2 , як Поручителем, укладено Договір поруки №22-1ZP0048 від 16.05.2022 (надалі - Договір поруки-1);
- між АТ "Укрексімбанк", ТОВ Компанія "БОТіК" та Фізичною особою ОСОБА_1 , як Поручителем, укладено Договір поруки №22-1ZP0049 від 16.05.2022 (надалі - Договір поруки-2).
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 вказаних Договорів поруки, Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов'язання в повному обсязі.
У випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками Позичальника основного зобов'язання або його частини Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника (п.п. 3.1.1. п. 3 Договорів поруки).
Згідно із п.п. 6.1.5. п.6.1. Договорів поруки, Поручитель ознайомлений з усіма умовами Кредитного договору (включаючи усі додатки до Кредитного договору, що є чинними на дату укладення цього договору), поінформований про фінансовоекономічний стан Позичальника і повністю розуміє свої обов'язки за цим Договором.
Згідно п.п.8.1.1 п.8.1. Договорів поруки, цей договір набуває чинності з дати підписання Поручителем (його уповноваженим представником) та уповноваженими представниками Кредитора та Позичальника, а також скріплення відбитками печаток Кредитора і Позичальника і діє 66 місяців з дати набуття ним чинності.
У випадку продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1. цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії цього договору не вимагається).
Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1. Договорів поруки, Порука за цим Договором виникає з моменту набуття чинності Договором та припиняється через 66 місяців з дати набуття цим Договором чинності.
Відповідно до договору про внесення змін №22-1ZР0048-0002 від 28.11.2022 до Договору поруки-1 та договору про внесення змін №22-1ZР0049-0002 від 28.11.2022 до Договору поруки-2 сторони домовились у підпункту 8.1.1-8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Договору поруки цифри та слова 66 місяці замінити цифрами та словами 72 місяців.
Відповідно до договору про внесення змін №22-1ZР0048-0003 від 25.08.2023 до Договору поруки-1 та договору про внесення змін №22-1ZР0049-0003 від 25.08.2023 до Договору поруки-2 сторони домовились у підпункту 8.1.1-8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Договору поруки цифри та слова 72 місяці замінити цифрами та словами 77 місяців.
Таким чином, порука першого відповідача та другого відповідача відповідно до зазначених договорів Поруки зі змінами та доповненнями діє 77 місяців з дати набуття ними чинності, а саме до 16.10.2028.
З матеріалів справи вбачається, що поручителі не виконали взяті на себе зобов'язання, оскільки не здійснили погашення заборгованості, що виникла перед Банком.
Крім того, 16.05.2022 між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №22-1KS0027-0001 до Кредитного договору, згідно з якою статтю 1 Кредитного договору "Терміни та їх визначення" доповнено останніми абзацами в такій редакції:
"Агент - АТ "Укрексімбанк", якому Гарант відповідно до Порядку КМУ доручив надавати послуги, визначені Договором про надання державної гарантії.
Гарант - Кабінет Міністрів України.
Договір про надання державної гарантії - Договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 №13110-05/555, укладений між Гарантом та Банком, зі змінами та доповненнями.
Вимога - повідомлення від Банка до Гаранта з вимогою сплатити кошти за Гарантією.
Гарантія - грошове зобов'язання Гаранта перед Банком сплатити певну суму грошових коштів Банку у разі настання Гарантійного випадку, як передбачено положеннями цього Договору та Договору про надання державної гарантії.
Гарантійний випадок - Позичальник не здійснив планового платежу за Основним боргом згідно з графіком платежів за цим Договором і такий платіж залишається несплачений протягом 90 календарних днів поспіль.
Проблемний кредит - частина Основного боргу, за яким Банку було виплачено Гарантом Суму сплати за Гарантією (ССГ).
Прострочена заборгованість перед бюджетом - сума, що була виплачена Гарантом за Проблемним кредитом, за вирахуванням сум, перерахованих на користь Гаранта в рахунок погашення заборгованості Позичальника перед бюджетом за виплаченими ССГ".
Пунктом 1.1.5 Додаткової угоди №21-1КS0027-0001 від 16.05.2022 доповнено пункт 8.1 Кредитного договору останніми підпунктами в такій редакції:
"8.1.21 У разі настання Гарантійного випадку та здійснення Гарантом виплати ССГ за Проблемним кредитом Банк відображає в обліку виникнення заборгованості Позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.
8.1.22 3 метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Позичальника, Банк на виконання вимог чинного законодавства України, вимог передбачених Договором про надання державної гарантії та підпунктів 8.1.21 та 8.1.23 цього Договору, має право:
8.1.22.1 застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом з метою погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені нарахованої на суму Простроченої заборгованості перед бюджетом за таким Проблемним кредитом;
8.1.22.2 здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з виконанням усіх процесуальних прав, що надаються позивачу (окрім обмежень, встановлених у Договорі про надання державної гарантії), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
8.1.23 Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за Проблемним кредитом, перераховуються Банком на Рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким Проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким Проблемним кредитом, та пені нарахованої у відповідності до пункту 10.2 цього Договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення Простроченої заборгованості перед бюджетом.
8.1.24 В разі настання випадків передбачених Порядком та Договором про надання державної гарантії, виключати цей Договір з реєстру кредитних договорів, які частково забезпечені Гарантією. У випадку реалізації свого права, передбаченого цим підпунктом Договору, Банк направляє Позичальнику відповідне повідомлення (із зазначенням дати з якої припиняється часткове забезпечення Кредиту Гарантією та необхідності надання додаткового забезпечення з метою дотримання вимоги щодо розміру коефіцієнта покриття Кредиту забезпеченням, визначені у пункті 2.7.1 цього Договору). Сторони погодились, що з дати направлення повідомлення Банком згідно з цим підпунктом, грошові зобов'язання Позичальника перед Банком за цим Договором зі сплати Основного боргу, які частково були забезпечені Гарантією, вважаються такими, що не забезпечені Гарантією, і Позичальник зобов'язаний здійснити дії передбачені умовами цього Договору щодо дотримання розміру коефіцієнта покриття Кредиту забезпеченням."
Окрім того, пунктом 1.1.8 Додаткової угоди № 22-1KS0027-0001 від 16.05.2022 доповнено пункт 11.2 статті 11 "Підтвердження сторін" Кредитного договору підпунктом 11.2.14, яким передбачено, що позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати Основного боргу частково забезпечені Гарантією. При цьому Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання Гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для цього.
Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України, державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України.
Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 (далі - Порядок 723). Цей Порядок визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій у 2021 році для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентів України (далі - державні гарантії на портфельній основі), розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, порядок виконання гарантом гарантійних зобов'язань, а також порядок урегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку кредитора.
Так, 03 грудня 2021 року між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (надалі - Гарант) та АТ "Укрексімбанк" було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110- 05/555 (надалі - Договір гарантії), відповідно до умов пункту 2.1. якого, Гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну Гарантію з метою гарантування виконання Принципалами своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до Портфеля.
У зв'язку з тим, що перший відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором у зв'язку із припиненням здійснення щомісячних платежів, які передбачені графіком платежів, позивачем було направлено на адресу Гаранта лист від 07.05.2024 №0023606/14125-24 з вимогою на сплату за гарантією на суму 34864000,00грн.
06 червня 2024 року Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок Позивача суми сплати за гарантією у розмірі 34 864 000,00 грн.
Таким чином, заборгованість першого відповідача перед державним бюджетом становить 34 864 000,00 грн.
За період з 06.06.2024 по 25.03.2025 першим відповідачем частково погашена заборгованість перед державним бюджетом в розмірі 24 000 000,00 грн.
Залишок простроченої заборгованості перед державою складає 10864000,00грн.
Згідно з абз. 7 п.47 Договору гарантії з дати укладання договору до того часу, поки будь-яка сума залишається або може залишатися такою, що належить до сплати Гаранту згідно з цим договором, банк-кредитор зобов'язується з метою виконання вимог розділу "Відшкодування Гаранту сум сплати за гарантією" цього договору під час укладання між банком-кредитором та позичальником (заставодавцем/іпотекодавцем/поручителем) передбачати в кредитних договорах, договорах застави/іпотеки/поруки та інших правочинах, що укладаються з метою визначення зобов'язань позичальників за кредитами та забезпечення таких зобов'язань, такі умови:
кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, спрямовуються, зокрема, в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом суми сплати за гарантією (у співвідношенні, визначеному в пункті 40 цього договору) та нарахованої пені (відповідно до пункту 45 цього договору), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені;
позичальник (заставодавець/іпотекодавець/поручитель) визнає та підтверджує, що банк-кредитор має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору.
Отже AT "Укрексімбанк", як банк-кредитор, уповноважений Міністерством Фінансів України стягувати прострочену заборгованість перед Державою у визначеному розмірі - 10 864 000,00 з Позичальника та Поручителів, яка була оплачена Міністерством Фінансів України па підставі Гарантії за Кредитним договором.
Позивач у позові зазначає, що розмір заборгованості за Кредитним договором станом на 25.03.2025 (включно) становить 28 387 325,39 грн., в т. ч.:
- 2 716 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом (основним боргом);
- 13 682 830,88 грн. - проценти за користування кредитом;
- 12 231,89 грн. - комісія за управління кредитом;
- 1 112 262,62 грн.- штрафи;
- 10 864 000,00 грн.- заборгованість згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 №13110-05/555.
Підпунктом 8.1.2. п. 8. Кредитного договору визначено, що Банк має право Вимагати виконання грошових зобов'язань за цим Договором у повному обсязі у випадках, передбачених Додатком 5, Додатком 7 до цього Договору, у строки, передбачені підпунктами 9.2.11-9.2.12 цього Договору.
Приписами п.9.2.11 Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов'язується здійснити погашення Кредиту, Процентів за Кредитом, комісій та інших платежів за цим Договором у повному обсязі протягом 10 (десяти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення.
Відповідно до п.п. 14.4.1 п. 14.4 ст. 14 Кредитного договору сторони домовилися, що будь-яке повідомлення, що надсилається однією Стороною іншій згідно з цим Договором, має бути надане у письмовій формі з дотриманням відповідних процедур, визначених чинним законодавством України і цим Договором, у тому числі при доставці їх адресату особисто, системами дистанційного обслуговування клієнтів Банку, поштою, у т. ч. рекомендованим листом, листом з оголошеною цінністю з описом вкладення телеграмою, телексом, факсом, електронною поштою на адресу відповідної Сторони, зазначену у Договорі.
Пунктом 14.4.2 Кредитного договору передбачено, що усі повідомлення надіслані Банком листами з оголошеною цінністю з описом вкладення на адресу Позичальника, зазначеному у цьому Договорі або в отриманому Банком повідомлені Позичальника про зміну свого місцезнаходження, вважаються такими, що отримані Позичальником через 5 (п'ять )календарних днів, наступних за днем їх відправлення Банком.
Договорами поруки, а саме у пункті 8.3.3 погоджено сторонами, що будь-яке повідомлення надіслане Кредитором рекомендованим листом з повідомленням вважається таким, що отримане через сім календарних днів після надіслання такого повідомлення.
У зв'язку із невиконанням ТОВ Компанія "БОТіК" зобов'язань за Кредитним договором Банк надіслав на електронну та поштову адресу ТОВ Компанія "БОТіК" вимогу від 27.08.2024 вих. №0000608/24154-24, ОСОБА_1 надіслано повідомлення від 27.08.2024 вих. №0000608/24156-24, ОСОБА_2 надіслано повідомлення від 27.08.2024 вих. №0000608/24155-24 щодо необхідності погашення заборгованості.
Проте, Позичальником та Поручителями не було виконано свої зобов'язання зі сплати заборгованості за Кредитним договором.
Враховуючи невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь: заборгованості за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022 у сумі 17523325,39грн.; заборгованості за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022 у сумі 10864000,00грн. та договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 №13110-05/555.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Згідно зі статтею 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання першим відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, у нього станом на 25.03.2025 виникла заборгованість за кредитом (основним боргом) в розмірі:
- 2 716 000,00 грн. заборгованості за кредитом (основним боргом) за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022,
- 10 864 000,00 грн. заборгованості за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 №13110-05/555.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачами вищевказаної заборгованості за кредитом (основним боргом).
Відповідачі наявність даної заборгованості визнали, про що зазначили у відповідних заявах, наданих під час підготовчого провадження у даній справі.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з цим, суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 2716000,00грн. заборгованості за кредитом (основним боргом) за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022, а також 10864000,00грн. заборгованості за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 №13110-05/555.
Щодо вимог про стягнення процентів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів проценти за користування кредитом у розмірі 13682830,88грн.
При цьому, з наданого позивачем розрахунку процентів за Кредитним договором, який додано до відповіді на відзив вбачається, що Банк нараховує проценти за період з 17.05.2022 по 17.04.2024.
В той же час, умовами Додаткової угоди від 25.08.2023 №22-1КS0027-0003 до Кредитного договору сторонами було погоджено, що кінцевим терміном погашення кредиту є 01 жовтня 2023 року (включно).
У зв'язку з цим, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, відповідно до якої:
"За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)".
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами першого відповідача про те, що нараховання позивачем процентів за користування кредитом у розмірі за період після 01.10.2023 є неправомірним та не може бути стягнуто на користь банку.
Також, суд зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, нарахування процентів за неповернення кредиту позичальником, що передбачені статтею 625 ЦК України, у період з 02.10.2023 по 17.04.2024 суперечить чинному законодавству.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом підлягає частковому задоволенню, а саме: в розмірі 5 847 938,89 грн. за період з 17.05.2022 по 30.09.2024.
При цьому суд відхиляє заперечення першого відповідача на те, що Банк не повідомляв його про зміну розміру процентної ставки за період до 01.10.2023, оскільки це спростовується наданими позивачем разом із відповіддю на відзив відповідними повідомленнями, адресованими відповідачам.
Крім того, абзацом 3 п.4.1.4 Кредитного договору встановлено, що з метою уникнення сумнівів щодо причин і наслідків платежів Позичальника за Договором, здійснених після отримання від Банка повідомлення про збільшення розміру Базової процентної ставки за Кредитом відповідно до підпункту 4.1.2 Договору або зміну Базової процентної ставки за Кредитом відповідно до умов підпункту 4.1.3 Договору, Сторони домовилися про те, що у разі неотримання Банком повідомлення Позичальника про незгоду з таким збільшенням розміру Базової процентної ставки за Кредитом або з такою зміною Базової процентної ставки за Кредитом до спливу строку, вказаного в першому абзаці цього підпункту, вважається, що такі платежі не пов'язані з незгодою Позичальника зі збільшенням розміру Базової процентної ставки за Кредитом або зміною Базової процентної ставки за Кредитом та встановленням фіксованої процентної ставки (не зважаючи на те, чи отримає Банк повідомлення Позичальника про таку незгоду після спливу строку зазначеного в першому абзаці цього підпункту).
Так, з розрахунку процентів вбачається, що першим відповідачем за період з 17.05.2022 до кінця 30.11.2022 здійснювалися платежі з урахуванням збільшення розміру процентної ставки з 11,16% до 20,00%, внаслідок чого заборгованості за процентами у цей період взагалі не існувало, що свідчить як про ознайомлення Позичальника про факт такого збільшення, так і про його згоду сплачувати збільшений розмір процентів.
Про подальшу зміну розміру процентної ставки відповідачі також були повідомлені, оскільки 25.08.2023 ними були підписані з позивачем додаткові угоди до Кредитного договору та Договорів поруки, які й передбачали збільшення процентної ставки до 22,87% річних.
Таким чином, доводи першого відповідача про неповідомлення позивачем про зміну розміру процентної ставки суд вважає необґрунтованими.
Щодо вимог про стягнення комісії.
Відповідно до п.3.2 Кредитного договору комісії за Кредитом нараховуються Банком та сплачуються Позичальником, згідно з умовами, наведеними в Додатку 4 до цього Договору.
Так, Додатком №4 до Кредитного договору, передбачено:
- сплату (разово) комісії за управління кредитом при встановленні ліміту в розмірі 0,75%. Сплата має бути здійснена Позичальником не пізніше першої Дати надання Кредиту до надання Кредиту у національній валюті У країни. У випадках збільшення суми Кредиту сплачується до надання кредитних коштів в межах збільшеної суми Кредиту. У випадках збільшення суми Кредиту за яким сплачено комісію за надання кредиту сплачується комісія за надання кредиту у розмірі тарифу, передбаченому умовами цього Договору, від суми збільшення Кредиту;
- сплату (разово) комісії за управління кредитом при змінені умов кредитування (за ініціативою позичальника/іпотекодавця/заставодавця/поручителя) у розмірі 0,25%. Комісія застосовується при внесенні змін до умов кредитування, визначених Договором або до іпотечного договору, договорів застави, поруки, тощо в рамках Кредитної операції. Зміною до умов кредитування вважається будь- яка зміна, яка вноситься до відповідного договору (за ініціативою Позичальника/іпотекодавця/заставодавця/ поручителя). Перегляд декількох будь-яких умов кредитування цього Договору одночасно вважається однією зміною умов кредитування і при цьому сплачується одна комісія.
Позивачем у позові не конкретизовано, за яким з вищевказаних випадків ним було нараховано комісію у розмірі 12231,89грн. Проте із розрахунку суми комісії вбачається, що позивачем застосовано розмір ставки комісії - 0,25%.
Як зазначалося вище, такий процент застосовується у випадку при зміни умов кредитування саме за ініціативою позичальника або поручителя.
Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що умови кредитування змінювалися саме за ініціативою відповідачів. Так, в текстах додаткових угод від 16.05.2022, 28.11.2022, 25.08.2023 до Кредитного договору, Договору поруки-1 та Договору поруки-2 зазначалося, що відповідні зміни вносяться сторонами на підставі саме взаємних домовленостей, а не за ініціативою відповідачів.
Таким чином, суд вважає нарахування позивачем комісії у розмірі 0,25% безпідставним та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Щодо вимог про стягнення штрафів.
Позивачем заявлено до стягнення штрафи в загальному розмірі 1112262,62грн. Як вбачається з доданого до позову розрахунку штрафів, до складу вказаної суми входять:
1) Штраф у розмірі 150000,00грн. (0,25% від суми Кредиту), нарахованого за допущене у 4 кварталі 2022 року порушення умов пп 1.1 Додатку 5 - Спрямувати та протягом строку дії цього Договору підтримувати щоквартально Загальні грошові потоки на рахунки Позичальника, відкриті у Банку, у розмірі не менше 80% від Загальних грошових потоків. Перша оцінка виконання Позичальником зобов'язань щодо переведення Загальних грошових потоків на рахунках Позичальника здійснюється Банком за результатами 3 кварталу 2022 року та у подальшому щоквартально.
Як зазначив позивач у відповіді на відзив, за результатами щоквартальних розрахунків за 4 квартал 2022 року значення показника Позичальника не виконано. В зв'язку з чим, до Позичальника застосовані санкції відповідно до п.п. 10.3. Кредитного договору, а саме: за невиконання Позичальником зобов'язання, визначеного Позичальник сплачує Банку штрафну санкцію у розмірі 0,25 (нуль цілих двадцять п'ять сотих) % від залишку суми кредиту на кінець останнього дня останнього місяця календарного кварталу, припинення кредитування, право вимоги дострокового погашення заборгованості. Листом від 13.04.2023 №0023606/12270-23 Банк повідомляв Позичальника про застосування санкцій за невиконання зобов'язань умовами Кредитного договору (п.1.1 додатку 5).
Суд зауважує, що відповідні документи, на підставі яких позивачем було встановлено таке порушення, в матеріалах справи відсутні.
У свою чергу, перший відповідач у своєму запереченні на відповідь на відзив вказує, що супровідним листом за вих. № 31 від 16.03.2023 направляв банку пакет документів, в тому числі документи, передбачені додатком 5 кредитного договору. До вказаного супровідного листа також було додано повідомлення про надходження коштів № 69 від 29.09.2022, за змістом якого надані пояснення, що 28.09.2022 на поточний рахунок № НОМЕР_1 , AT КБ "Приватбанк" було надходження коштів в розмірі 2481,00 грн та 3405,00 грн. Дані кошти це відшкодування судового збору згідно рішення суду по справах № 520/944/22 від 13.01.2022р, № 520/9278/21 від 28.05.2021. Оскільки кошти були зараховано автоматично, підприємство було не в змозі вплинути на дану подію. Також було зазначено, що у зв'язку з агресією Російської Федерації та форс-мажорними обставинами, наявна проблема реалізації готової продукції, що впливає на діяльність підприємства, та на виконання зобов'язань ТОВ Компанія "БОТіК", щодо підтримання грошових потоків на поточний рахунок в АТ "Укрексімбанк". ТОВ Компанія "БОТіК" також просило не застосовувати штрафну санкцію відповідно до п. 1.1 додатку 5 до Кредитного договору № 22-1KS0027 від 16.05.2022 року, у розмірі 0,25% від ліміту кредитування та зобов'язувалося з лютого 2023 року виконувати вище вказані зобов'язання належним чином.
Наведені першим відповідачем обставини щодо повернення грошових коштів на його рахунок фактично свідчать про відсутність вини його підприємства у надходженні грошових коштів на рахунок, відкритий в іншому банку, оскільки таке повернення здійснено згідно рішень суду у справах № 520/944/22 від 13.01.2022, №520/9278/21 від 28.05.2021. Тобто у даному випадку було відсутнє як волевиявлення, так і сама дія відповідача щодо спрямування грошових коштів на рахунки, відкриті у іншому банку.
Таким чином, відповідач не вчиняв дій щодо "спрямування загальних грошових потоків" не на рахунки, що відкриті у Банку, за настання яких позивач вправі застосовувати штраф, передбачений п.10.3 Договору.
Як зазначалося вище, позивач не надав суду матеріалів перевірки факту порушення, а тому у суду відсутня можливість встановити чи були вчинені відповідачем будь-які інші дії, окрім вищезазначених, які можливо було б розцінювати як порушення в контексті п.1.1 Додатку №5 до Кредитного договору.
За таких обставин, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 150000,00грн. не доведеною та відмовляє у її задоволенні.
2) Штраф у розмірі 146473,13грн. (0,25% від залишку суми кредиту на кінець останнього дня місяця календарного кварталу), нарахованого за допущене 10.09.2023 порушення умов пп. 4.3 Додатку №5 Кредитного договору щодо страхування майна.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором укладено договір застави від 25.08.2023 №23-72ZZ0014, умовами якого передбачено зобов'язання щодо страхування заставного майна. До Банку не надані документи щодо виконання цього зобов'язання, у зв'язку з чим до Позичальника/Заставодавця були застосовані штрафні санкції згідно з п. 4.3 Додатку 5 Кредитного договору. Листом від 05.01.2024 №0023606/13175-24 Банк повідомляв Позичальника про застосування санкцій за невиконання умов Кредитного договору та договору застави.
Перший відповідач не надав суду доказів того, що він надавав Банку інформацію щодо здійснення страхування заставного майна, переданого в заставу за Договором застави від 25.08.2023 №23-72ZZ0014, а тому суд погоджується з доводами позивача про допущення порушення, передбаченого пп. 4.3 Додатку №5 Кредитного договору (порушення зобов'язання щодо строків/термінів страхування майна, що надається в заставу, та ненадання Банку відповідних документів/договорів/правочинів).
У зв'язку з цим, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем штрафу в розмірі 146473,13грн. за вказане порушення та задовольняє позов в цій частині.
3) Штраф у розмірі 815789,49грн. (2% від вартості невиконаного зобов'язання щодо страхування майна), нарахованого за допущене 10.09.2023 порушення умов пп.6.1, пп.6.3 Договору застави від 25.08.2023 №23-72ZZ0014.
Суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги, оскільки вона ґрунтується на умовах Договору, який не входить до підстав позову у даній справі.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що в межах даної справи судом розглядаються вимоги позивача про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку із невиконанням першим, другим та третім відповідачами умов, відповідно, Кредитного договору та Договорів поруки.
Будь-які інші договори, у тому числі Договір застави від 25.08.2023 №23-72ZZ0014 у позовній заяві не згадуються.
Таким чином, заявлення позивачем в межах даного спору вимоги про стягнення штрафу за неналежне невиконання умов Договору застави від 25.08.2023 №23-72ZZ0014 фактично буде виходом за межі позовних вимог, що є порушенням ч.2 ст.237 ГПК України.
Також суд погоджується з доводами першого відповідача, що позивачем нараховано два різних штрафи (за кредитним договором та за договором застави) за одне й те ж саме порушення, що фактично є подвійним притягненням Позичальника/Заставодавця до відповідальності, що прямо заборонено нормами чинного законодавства України.
Отже у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.
Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення штрафів частково - в розмірі 146473,13грн.
При цьому, суд відхиляє клопотання першого відповідача про зменшення штрафу на 99,99%, яке викладене у його запереченні на відповідь на відзив, з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".
Зокрема, суду в обов'язковому порядку слід враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Оцінюючи ступінь виконання першим відповідачем свого зобов'язання, суд зазначає, що ТОВ "Компанія "БОТіК" жодним чином не було обґрунтовано об'єктивної неможливості здійснити своєчасне страхування майна, що було передано в заставу на виконання умов Кредитного договору, та надати відповідний договір страхування позивачу, а тому суд не вбачає у невиконанні даного обов'язку будь-яких поважних причин.
Крім того, суд враховує й те, що першим відповідачем не доведено належними доказами того, що фінансовий стан його підприємства не дозволяє сплатити штраф у розмірі 146473,13грн. та обов'язково потребує його зменшення на 99,99%, а також не доведено наявності негативних наслідків для інтересів для його підприємства у зв'язку із сплатою штрафу в установленому Кредитним договором розмірі.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру суми штрафу.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, приписами частини 1 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, у зв'язку із поданням відповідачами заяв до початку розгляду справи по суті, позивач має право подати заяву про повернення 50% судового збору, сплаченого за вимогами, щодо яких позивачі визнали позов, а саме: (2716000,00грн.+10864000,00грн.) х 1,5% х 0,8 х 50% = 81480,00грн. Після надходження такої заяви судом буде постановлено відповідну ухвалу про повернення судового збору.
Отже, на відповідачів слід покласти судовий збір в розмірі 153412,94грн., з яких:
- 81480,00грн. - інші 50% судового збору за вимогами щодо яких ними були подані заяви про визнання позову;
- 71932,94грн. судовий збір пропорційно до суми задоволених позовних вимог (5847938,89грн.+146473,13грн.) х 1,5% х 0,8 = 71932,94грн.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" (78592, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, с.Яблуниця, вул.Діл, буд.168-Ю, код ЄДРПОУ 21172627), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул.Антоновича, 127, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00032112) 2 716 000,00 грн. заборгованості за кредитом (основним боргом) за Кредитним договором №22-1KS0027 від 16.05.2022, 10 864 000,00 грн. заборгованості згідно договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021 №13110-05/555, 5 847 938,89 грн. процентів за користування кредитом, 146 473,13грн. штрафу, 153 412,94 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "14" серпня 2025 р.
Суддя М.В. Калантай