65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1472/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.;
за участі представників:
прокурор: Бойчук М.М.;
від позивача: Асташенкова О.І.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1,) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова (Думська), 1; код ЄДРПОУ 26597691);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, буд. 1-Г; код ЄДРПОУ 30697697);
про стягнення 5 847 761,29 грн.,
Суть спору: 15.04.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1508/25) Керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН" в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 5 847 761,29 грн., з яких 4 837 013,40 грн. - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, 227 973,99 грн - 3 % річних та 782 773,90 грн - інфляційне нарахування.
В обґрунтування позовних вимог Керівник Малиновської окружної прокуратури міста Одеси вказує, що на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ОД012201112734 від 12.11.2020, виданого Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ТОВ "КОПЛІОН" здійснено будівництво об'єкта, а саме: «Нове будівництво житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Профспілкова, 9-А, перша черга», на підставі сертифікату готовності об'єкту до експлуатації за №ОД122230817319 від 28.08.2023, засвідчено його готовність до експлуатації. Однак, ТОВ "КОПЛІОН", в порушення вимог чинного законодавства, не сплачено на користь Одеської міської ради внесок пайової участі в розмірі - 4 837 013,40 грн., у зв'язку з чим прокурор також просить стягнути 3 % річних та інфляційні втрати що нараховані на суму заборгованості.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-572/25 від 15.04.2025), яку ухвалою суду від 17.04.2025 задоволено в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.04.2025 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
У судовому засіданні 19.05.2025 суд, в судовому засіданні без оформлення окремого документа постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.06.2025 о 16:00.
У судовому засіданні 09.09.2025 суд, в судовому засіданні без оформлення окремого документа постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляді по суті на 04.08.2025 о 12:30.
У судовому засіданні 04.08.2025 за участі прокурора та представника, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення та відклав складення повного рішення на строк до 14.08.2025.
Про відкриття провадження у справі а також про подальший її розгляд відповідача було повідомлено шляхом направлення копії ухвал на зареєстровану адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН".
Водночас ухвали суду отримані відповідачем не були та повернулися до Господарського суду Одеської області з відміткою про повернення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.88-92, 93-95, 105-107, 115-117).
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 83 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН" належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси.
У якості обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 12.11.2020 № ОД012201112734, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ТОВ «КОПЛІОН» у період з листопада 2020 по березень 2023 здійснено будівництво об'єкта «Нове будівництво житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Профспілкова, 9-А, перша черга».
Прокурор вказує, що управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.08.2023, на підставі акту готовності об'єкту до експлуатації від 16.08.2023, ТОВ «КОПЛІОН» видано сертифікат №ОД122230817319, що засвідчило відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтвердило його готовність до експлуатації.
Також прокурор зазначає, що ТОВ «КОПЛІОН» як забудовник, який почав нове будівництво у листопаді 2020 року, мало обов'язок сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі Закону №132-IX від 20.09.2019.
Як стверджує прокурор, ТОВ «КОПЛІОН» з Одеською міською радою договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при будівництві об'єктів містобудування у місті Одесі укладено не було, в підтвердження чого надає лист Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 11.06.2024 № 02-03/425-09.
Відтак прокурор вважає, що оскільки будівництво об'єкту розпочато у листопаді 2020 року, у відповідача виник обов'язок впродовж 10 робочих днів після початку будівництва звернутися до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. Разом з тим, ТОВ «КОПЛІОН» не вжило жодних заходів до сплати кошти пайової участі.
Прокурором здійснено розрахунок розміру пайової участі за об'єктом нерухомості, що становить 4 837 013,40 грн.- 11 916, кв.м (загальна площа житла) х 20 298 грн/м2 (вартість спорудження житла по Одеській області) х 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків).
Крім того, за час прострочення прокурором здійснено нарахування процентів та індексу інфляції, які на думку прокурора повинні бути розраховані з моменту засвідчення готовності об'єкта до експлуатації, тобто з 28.08.2023 по 25.03.2025, що становить 782 773,90 грн. інфляційних втрат та 227 973,99 грн. 3 % річних.
Таким чином прокурор просить суд стягнути з ТОВ «КОПЛІОН 4 837 013,40 грн. - заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 227 973,99 грн - 3 % річних, та 782 773,90 грн - інфляційне нарахування.
Також прокурор вказує, що нездійснення Одеською міською радою відповідного захисту, а саме не пред'явлення протягом тривалого часу до суду позову про стягнення з ТОВ «КОПЛІОН» коштів пайової участі, стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.53 ГПК України.
3.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН".
ТОВ "КОПЛІОН" своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористалося, жодних доказів у якості спростування наведених позивачем обставин відповідачем до матеріалів справи не додано.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак суд вирішує спір, який виник між Одеською міською радою та ТОВ "КОПЛІОН" за наявними в матеріалах справи доказами.
4. Фактичні обставини встановлені судом.
Як встановлено судом, 12.11.2020 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД 012201112734, що вбачається з відомостей з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (т.1, а.с.10-13).
На підставі виданого дозволу, у період з листопада 2020 по березень 2023, здійснено будівництво об'єкта «Нове будівництво житлового будинку за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Профспілкова, 9-а (1 черга будівництва)».
Згідно Акту готовності об'єкта до експлуатації (т.1, а.с.14-19) 16.08.2023 було закінчено будівництво об'єкта «Нове будівництво житлового будинку за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Профспілкова, 9-а (1 черга будівництва)», вид будівництва - нове будівництво, місцерозташування об'єкта згідно з документом що дає право на виконання будівельних робіт - Одеська обл., Одеський р-н., Одеська територіальна громада, м. Одеса, (станом на 01.01.2021), вул. Профспілкова, 6, 9-А.
Житловий будинок має зокрема такі показники: площа житлового будинку - 12300,79 кв.м. (за проектом) та 11915 кв.м. (за результатами технічної інвентаризації); загальна площа квартир - 13 473,96 кв.м. (за проектом) та 90003,6 (за результатами технічної інвентаризації); житлова площа квартир - 5349,7 кв.м. (за проектом) та 3449,8 кв.м. (за результатами технічної інвентаризації).
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об'єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирних масової забудови - 1122.1.
Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.08.2023, на підставі акту готовності об'єкту до експлуатації від 16.08.2023, видано сертифікат №ОД122230817319, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (а.с.20-21).
Відповідно до зазначеного сертифікату, об'єкт будівництва має такі основні показники: найменування об'єкта згідно з проектом «Нове будівництво житлового будинку за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Профспілкова, 9-а (1 черга будівництва)»; площа забудови - 1375,90 кв.м.; загальна площа житлового будинку становить 11 915 кв.м.; Замовником об'єкта будівництва є ТОВ "КОПЛІОН".
Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси 25.09.2024 за №51-7646ВИХ-24 до Одеської міської ради скеровано лист щодо вжиття заходів до стягнення з ТОВ "КОПЛІОН" коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту (т.1, а.с.22-24).
Відповідно до зазначеного листа, Малиновська окружна прокуратура міста Одеси повідомляла Одеську міську раду, що під час ревізії фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Одеської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.09.2023, проведеної Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області установлено, що на порушення частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІЧ, п.2.2.37 Положення про УКБ ОМР, п. 7, п. 8 Положення № 5446-VII, УКБ ОМР не надано на розгляд Комісії документи для визначення розміру пайової участі по 6-ти замовникам нежитлових об'єктів будівництва, в тому числі, ТОВ «КОПЛІОН», розпочатих у 2020 році, які станом на 30.09.2023 введено в експлуатацію та, як наслідок, не стягнуто з замовників будівництва кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, внаслідок чого бюджетом Одеської міської територіальної громади недоотримано кошти.
У зв'язку з чим, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура просила у встановлений законом строк надати інформацію:
- чи сплачено ТОВ «КОПЛІОН» (код ЄДРПОУ 30697697) кошти пайової участі у добровільному порядку, надавши копії підтверджуючих документів;
- чи вживались Одеською міською радою заходи щодо стягнення коштів пайової участі із ТОВ «КОПЛІОН» (код ЄДРПОУ 30697697), надавши копії підтверджуючих документів (претензії, листування, позови, тощо);
- у разі не усунення порушень діючого законодавства, встановлених контролюючим органом, прошу повідомити про причини та надати відповідний розрахунок розміру пайової участі за вищевказаним об'єктом, відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
У відповідь на вказаний лист Управління капітального будівництва Одеської міської ради надало заступнику керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси листа за №02-09/635 від 17.10.2024 (а.с.25-27), в якому зазначило, що договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ «КОПЛІОН» не укладався. ТОВ «Копліон» не зверталося до органу місцевого самоврядування з питання визначення розміру пайової участі та відповідно вона не сплачувалася. Водночас Управління зверталося до ТОВ «КОПЛІОН» із листами з вимогою сплатити пайову участь. Між тим, як зазначено Управлінням у відповіді на запит прокуратури, такі листи залишилися без відповіді та виконання ТОВ «КОПЛІОН». Також у листі №02-09/635 від 17.10.2024 Управління зазначило, що оскільки до його компетенції не входять повноваження щодо здійснення позовної роботи зі стягнення коштів пайової участі, на адресу Юридичного департаменту Одеської міської ради були надані всі наявні в Управлінні матеріали для проведення позовної роботи.
Малиновська окружна прокуратура м.Одеси звернулася до Юридичного департаменту Одеської міської ради листом за №51-9728ВИХ-24 від 05.12.2024 (а.с.29-31), що за результатами вивчення питання наявності підстав представництва інтересів держави в суді встановлено факт безпідставного збереження грошових коштів, призначених для сплати пайової участі ТОВ «КОПЛІОН» на користь Одеської міської ради у зв'язку із будівництвом об'єкта за адресою: м. Одеса, вул. Профспілкова, 9-А, перша черга (нове будівництво житлового будинку). Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті «Судова влада України», станом на 04.12.2024, позовні заяви Одеською міською радою до ТОВ «КОПЛІОН» не пред'являлись. Відтак, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура просила в найкоротший строк повідомити окружну прокуратуру про вжиті заходи позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «КОПЛІОН» несплаченої пайової участі, а також процентів та індексу інфляції.
Відповідно до листа Юридичного департаменту Одеської міської ради №11766-24 від 30.12.2024 (а.с.32), на час його надання, Одеська міська рада не зверталася до суду в порядку господарського судочинства з позовною заявою до ТОВ «КОПЛІОН» про стягнення пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.
25.03.2025 Малиновська окружна прокуратура міста Одеси направила до Одеської міської ради повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яким повідомлено, що Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси встановлено підстави для представництва інтересів держави та підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «КОПЛІОН» про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 3 % річних та інфляційних нарахувань на загальну суму 5 847 761,29 грн. Також зазначено, що позовна заява найближчим часом буде скерована до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.
Так Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси, з урахуванням підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ, здійснено розрахунок пайової участі за об'єктом будівництва ТОВ «КОПЛІОН» який складає 4 837 013,40 грн., що розрахований з - 11 916, кв.м (загальна площа житла) х 20 298 грн/м2 (вартість спорудження житла по Одеській області) х 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків).
Також, у зв'язку з несплатою ТОВ «КОПЛІОН» розміру пайової участі, на суму 4 837 013,40грн. та протягом періоду з 28.08.2023 по 25.03.2025, прокурором здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 782 773,90 грн. та 3 % річних в розмірі 227 973,99 грн.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та гл. 12 розд. ІІІ Цивільного процесуального кодексу України (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Так, здійснивши аналіз абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 69 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, пп. 8.19 постанови від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 та п. 40 постанови від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Бюджетна система України згідно ст. 7 Бюджетного кодексу України ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Відповідно до п. 4-1 ч.1 ст. 71 Бюджетного кодексу України кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Бюджетом розвитку згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.
Тобто, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави в галузі бюджету, фінансів, цін та у галузі будівництва є Одеська міська рада.
Судом встановлено, що Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси було скеровано лист від 25.09.2024 №51-7646ВИХ-24 до Одеської міської ради щодо вжиття заходів до стягнення з ТОВ «КОПЛІОН» коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту (а.с.22-24).
Відповідь на вказаний лист було надано Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради листом від 14.10.2024 №02-29/635, згідно якого прокурора повідомлено про направлення листа на адресу ТОВ «КОПЛІОН» про необхідність сплати пайової участі. Крім того було повідомлено про розрахований розмір пайової участі ТОВ «КОПЛІОН» та зазначено, що до компетенції Управління не входять повноваження щодо здійснення позовної роботи зі стягнення коштів пайової участі, а тому на адресу Юридичного департаменту Одеської міської ради був скерований лист та надані всі наявні в Управлінні матеріали для проведення позовної роботи.
Малиновською окружною прокуратурою на адресу Юридичного департаменту Одеської міської ради направлено лист від 05.12.2024 №51-9728ВИХ-24 (а.с.29-31) щодо вжиття заходів до стягнення з ТОВ «КОПЛІОН» коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.
Листом Юридичного департаменту Одеської міської ради від 30.12.2024 №11766-24 (а.с.32), прокурора повідомлено про те, що Одеська міська рада не зверталася до суду в порядку господарського судочинства з позовною заявою до ТОВ «КОПЛІОН» про стягнення пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.
У зв'язку з чим Малиновська окружна прокуратура звернулася до Одеської міської ради з повідомленням (в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»), в якому зазначила, що прокуратурою відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлені підстави для представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради шляхом пред'явлення позову до ТОВ «КОПЛІОН» про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 3 % річних та інфляційних нарахувань на загальну суму 5 847 761,29 грн.
Таким чином суд доходить висновку, що прокурор у даній справі, відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України, ст.53 Господарського процесуального кодексу України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.
Щодо суті позовних вимог господарський суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Господарський суд зазначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Так судом встановлено, що 12.11.2020 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД01201112734, а саме на будівництво об'єкта «Нове будівництво житлового будинку за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Профспілкова, 9-а (1 черга будівництва)», замовником якого є ТОВ "КОПЛІОН".
У період з листопада 2020 по березень 2023, на підставі зазначеного дозволу було здійснено будівництво вказаного об'єкта та на підставі акту готовності об'єкту до експлуатації від 16.08.2023, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.08.2023 видано сертифікат №ОД122230817319, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Як встановлено судом, станом на початок будівництва втратили свою чинністю положення ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які визначали порядок внесення пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту, та зокрема обов'язок замовників будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури із уповноваженим органом місцевого самоврядування,.
Відтак суд вказує, що станом на момент початку будівництва зазначеного об'єкту у ТОВ "КОПЛІОН" не існувало обов'язку укладати з Одеською міською радою договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Одеси укладено не було.
Разом із тим, суд зазначає, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинно бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон №3038-VI), яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону №132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Також установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, зазначила таке «разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.»
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі №643/21744/19, також зауважила, що:
"- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов'язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов'язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об'єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов'язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов'язати укласти договір або визнати договір укладеним;
- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду, норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов'язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов'язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена;
-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;
- у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України;
- у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування".
Отже, у даному випадку, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX. При цьому відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Також суд вказує, що станом на дату початку будівництва об'єкту «Нове будівництво житлового будинку за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Профспілкова, 9-а (1 черга будівництва)», обов'язковим для виконання відповідачем та таким що визначало обов'язок останнього здійснити оплату пайового внеску у 2020 році було рішення Одеської міської ради № 5446-VII від 11.12.2019 Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16 грудня 2015 року № 12-VII «Про утворення комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси та затвердження Положення про неї» (далі - Положення), яким зокрема визнано таким , що втратило чинність з 01 січня 2020 року, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 листопада 2014 року №339 «Про затвердження Методики визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у новій редакції».
Відповідно до п. 7 Положення, Замовник будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звертається до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, до якої додаються документи, що підтверджують вартість об'єкта будівництва.
Управління капітального будівництва Одеської міської ради готує матеріали для здійснення розрахунку та передає їх на розгляд та затвердження Комісії.
Крім того, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, на підставі даних реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, щомісячно інформує Комісію про замовників, які отримали дозволи на проведення будівельних робіт, та надає на розгляд Комісії документи для визначення розміру пайової участі по кожному об'єкту.
У разі ненадання замовником протягом 10 робочих днів після початку будівництва необхідних документів для визначення розміру пайової участі Комісія встановлює розмір пайової участі по техніко-економічним показникам об'єкта, відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
За пунктом 8 Положення, відповідно до частини 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» протягом 2020 року замовники будівництва, реконструкції, розширення, перепрофілювання, переобладнання, зміни функціонального призначення, реставрації будь-яких об'єктів містобудування на території м. Одеси, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта будівництва (реконструкції), перераховують до бюджету міста Одеси кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі:
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Згідно п. 9 Положення, у разі ненадання замовником експертного звіту/оцінки щодо розгляду окремої частини (кошторисної частини) проектної документації на будівництво нежитлових будівель та споруд, розмір пайової участі визначається Комісією на основі опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України для міста Одеси.
При встановленні факту введення об'єкта будівництва в експлуатацію без оплати пайової участі, Комісія доручає управлінню капітального будівництва Одеської міської ради спільно з департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради та управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради підготувати необхідні матеріали для встановлення Комісією розміру пайової участі по відповідним об'єктам, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Комісія має право перевіряти відповідність техніко-економічних показників збудованих об'єктів будівництва на їх відповідність техніко-економічним показникам, які були підставою для визначення розміру пайової участі, для чого отримує від органів державної будівельної інспекції України копії актів готовності об'єктів до будівництва.
У постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 (п.62-66) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі №910/20216/21.
Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкту розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) ТОВ "КОПЛІОН» щодо звернення у 2020 році до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва у строк що не перевищує - 10 робочих днів після початку будівництва, а також до прийняття об'єкта в експлуатацію здійснити сплату пайової участі.
Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Одеської міської ради, або будь-якого відповідного департаменту чи управління міської ради, із такою заявою, як і не містять доказів проведення сплати відповідного розміру пайової участі встановленого органом місцевого самоврядування.
Разом з тим господарський суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до правових висновків сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 вказав, що замовник будівництва (Відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (Позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Як було вже зазначено судом, підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих те перехідних положень Закону №132- ІХ визначається, що розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Водночас, Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за №647 від 27.07.2023 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (станом на 01 липня 2023 року)», вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) станом на момент введення об'єкта в експлуатацію (28.08.2023) по Одеській області складає 20298 грн/1 кв.м.
Так прокуратурою здійснено розрахунок розміру пайової участі за вказаним об'єктом, та визначено що він становить 4 837 013,40 грн. = 11 915 кв.м. х 20 298 грн/кв.м. х 2%, де
11 915 кв.м. - загальна площа житла;
20 298 грн/кв.м. - вартість спорудження житла по Одеській області;
2% - ставка розміру пайової участі для житлових будинків.
Так, відповідачем розмір даного розрахунку не спростовано, власного розрахунку розміру пайової участі до суду не надано.
Таким чином, суд погоджується з прокурором, що розмір пайової участі, що мав бути сплачений ТОВ "КОПЛІОН" складає 4 837 013,40 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано свого обов'язку зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, господарський суд доходить висновку, що позов прокурор у вказаній частині підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради грошових коштів пайової участі у сумі 4 837 013,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснивши перевірку здійсненого прокурором розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, З урахуванням постанови Верховного Суду від 05.05.2022 по справі №925/683/21, встановив що такий розрахунок є правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 782 773, 90 грн. та 3 % річних у розмірі 227 973,99 грн.
З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку що позовні вимоги Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси заявлені в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ "КОПЛІОН" про стягнення на користь Одеської міської ради заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси в розмірі 4 837 013,40 грн., 3 % річних в розмірі 227 973,99 грн., інфляційне нарахування в розмірі 782 773, 90 грн., є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані відповідачем під час розгляду справи, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Окрім того суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги заступника керівника Малиновської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради цілком обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також суд зазначає, що у відповідності до ч. 7 ст. 145 ГПК України, у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 17.04.2025 продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили та можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору у розмірі 70173,14 грн та витрат зі сплати судового збору за забезпечення позову в розмірі 1211,20 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПЛІОН» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Захисників України (вул. 1 Травня), буд. 1-Г; код ЄДРПОУ 30697697) на користь держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова (Думська), 1; код ЄДРПОУ 26597691) до місцевого бюджету (код бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі», МФО 899998, р/р: UA918999980314111921000015744) заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси в розмірі 4 837 013/чотири мільйони вісімсот тридцять сім тисяч тринадцять/грн 40 коп., 3 % річних у розмірі 227 973/двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят три/грн 99 коп. та інфляційні нарахування в розмірі 782 773/сімсот вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят три/грн. 90 коп.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПЛІОН» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Захисників України (вул. 1 Травня), буд. 1-Г; код ЄДРПОУ 30697697) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03528552; р/р №UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 70 173/сімдесят тисяч сто сімдесят три/грн 14 коп. та за забезпечення позову в розмірі 1 211/одна тисяча двісті одинадцять/грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 14 серпня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська