14 серпня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1136/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши в електронній формі матеріали позовної заяви (вх. № 11184/25 від 30.07.2025 р.) Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (Миколаївська область, Вознеснський район, с. Новомар'ївка, вул. Данила Галицького, 24; код ЄДРПОУ 04376009) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Локкард» (25002, м. Кропівницький, вул. Ельворті, 7, офіс 202; код ЄДРПОУ 44574166) про стягнення заборгованості в загальній сумі 239150,53 грн., -
Новомар'ївська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Локкард» про стягнення заборгованості в загальній сумі 239150,53 грн. у т.ч. основного боргу в сумі 101430,00 грн., пені в сумі 15103,02 грн., 7% штрафу згідно з п. 7.3 договору в сумі 7100,01 грн. та 25% штрафу згідно з п. 7.6 договору в сумі 115517,50 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором про закупівлю товару від 15.03.2024 р. № 160/03-1Т щодо повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість та до нього застосовані відповідні штрафні санкції згідно з умовами договору.
Як вбачається з позовної заяви Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, відповідачем вказано Товариства з обмеженою відповідальністю “Локкард» (код ЄДРПОУ 44574166), місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 25002, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, офіс 202.
При цьому позивач в позові не надав обґрунтування підсудності спору саме Господарському суду Миколаївської області.
За загальними правилами, визначеними в ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Наразі суд зазначає, що правила ч. 5 ст. 29 ГПК України застосовуються до зобов'язань, виконання яких, з урахуванням їх особливостей, можливе лише у певному місці.
Аналіз зазначених положень процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Разом з тим, у даному випадку предметом спору є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості та штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, як це передбачено умовами договору про закупівлю товару від 15.03.2024 р. № 160/03-1Т.
При цьому вказаним договором передбачені наступні умови поставки товару. Так, в п. 1.2 договору вказано, що постачання палива здійснюється із використанням талонів/картки, через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), визначених у переліку АЗС (додаток №2 до договору) з наданням підтвердних на цю операцію документів (касових чеків).
Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється протягом терміну дії договору. Термін поставки: протягом 5 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки від покупця. Заявка передається в письмовому вигляді на електронну пошту постачальника. Товар постачається повністю або частинами (партіями) згідно замовлень (заявок) покупця за адресою: 55424, вул. Данила Галицького, 24, с. Новомар'ївка, Вознесенський район, Миколаївська область. Передача (відпуск) палива згідно поставленим талонам/карток здійснюється на АЗС постачальника, перелік яких визначено у переліку АЗС (додаток 2 до цього договору). Передача палива (відпуск) здійснюється по факту пред'явлення покупцем (уповноваженим представником покупця) талону. Талон/картка є документом встановленого зразка та форми, одноразового/багаторазового використання, що посвідчує право власності покупця та/або уповноваженого представника покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки палива на АЗС.
Згідно з п. 5.2 договору розташування однієї з АЗС постачальника повинно бути в смт. Братське, Вознесенський район Миколаївська область, а додатком 2 до вказаного договору місце розташування АЗС визначено як смт. Братське, вул. Промислова, 1.
Разом з тим, пунктом 11.1 спірного договору сторони визначили, що всі суперечки, які виникають під час виконання цього договору, сторони намагаються вирішувати шляхом переговорів. У разі неврегулювання спорів, що виникають в процесі виконання договору шляхом переговорів, вони вирішуються в Господарському суді за місцем знаходження відповідача.
Суд зазначає, що спір у даній справі безпосередньо не стосується самої передачі товарів за договором про закупівлю товару від 15.03.2024 р. № 160/03-1Т. Тобто спір про стягнення заборгованості та штрафних санкцій безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про передачу товарів у вказаному в договорі місці. Зобов'язання зі сплати основного боргу та штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару за договором не є такими, які належить виконувати тільки в певному місці через їх особливість.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.06.2019 р. у справі № 903/432/18.
Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено ст. 532 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Зокрема, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов'язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Правила ст. 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532), і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Отже, стягнення заборгованості за поставлений товар та сплата штрафних санкцій не містить прив'язки до певного конкретного місця, в тому числі і до місця виконання договору.
При цьому суд зауважує, що у даному спорі про стягнення з відповідача грошових коштів місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору, тому, на думку суду, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України. Адже сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує. У зв'язку з цим не підлягає застосуванню і частина п'ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність визначення підсудності даного спору за загальними правилами, а підстав, визначених приписами ст. 29, 30 ГПК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Наразі Господарським судом Миколаївської області отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним у позовній заяві кодом ЄДРПОУ відповідача та встановлено, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Локкард» значиться за адресою: 25002, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, офіс 202.
За таких обставин, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Локкард», що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду Кіровоградської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
При цьому суд зауважує, що передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом.
В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов'язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у справі “Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria", де крім цього вказано, що поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
З наведених обставин, суд вважає неможливим розгляд також заяви про забезпечення позову.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що матеріали позовної заяви Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в особі голови Фесько Тамари Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю “Локкард» про стягнення заборгованості в загальній сумі 239150,53 грн. підлягають направленню для розгляду за підсудністю до Господарського суду Кіровоградської області.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
Позовну заяву Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в особі голови Фесько Тамари Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю “Локкард» про стягнення заборгованості в загальній сумі 239150,53 грн. (вх. № 11184/25 від 30.07.2025 р.) з додатками в електронній формі направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду Кіровоградської області.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу складено та підписано 14.08.2025 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ільєвої Л.М. з 04.08.2025 по 06.08.2025 року та перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці з 07.08.2025 по 11.08.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва