Кіровоградської області
вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25006,
тел. 30-10-22, 30-10-23 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
14 серпня 2025 рокуСправа № 912/1779/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у підготовчому засіданні матеріали заяви №б/н від 30.06.2025 ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про неплатоспроможність боржника - фізичної особи
Заявниця участі в засіданні суду не брала.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявниця) звернулась до Господарського суду Кіровоградської області із заявою на підставі ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Ухвалою від 07.07.2025 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення її недоліків.
У встановлений судом строк ОСОБА_1 не усунула недоліки поданої нею заяви.
Виходячи з характеру недоліків та враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 119 КУзПБ наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з'ясовується судом у підготовчому засіданні, суд ухвалою від 29.07.2025 прийняв до розгляду заяву та призначив підготовче засідання. Від заявниці витребувано повторно документи і пояснення.
14.08.2025 суд розпочав підготовче засідання.
ОСОБА_1 у підготовче засідання не з'явилась, про причини відсутності суд не повідомлено, будь-які заяви чи клопотання, а також витребувані судом документи не подано. ОСОБА_1 належним чином повідомлена про прийняття заяви до розгляду та про призначення підготовчого засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 29.07.2025 до електронного кабінету.
З підстав викладеного та оскільки явка заявниці в підготовче засідання обов'язковою не визнавалась, суд проводить підготовче засідання та надає оцінку поданій заяві і доказам за відсутності заявниці та згідно наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані документи, суд дійшов такого висновку.
Згідно заяви ОСОБА_1 , як на підставу для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність посилається на п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзП,, зазначивши про наявність ознак загрози неплатоспроможності.
Мотивуючи наведені обставини, у заяві повідомлено, що ОСОБА_1 уклала кредитні договори з 25 фінансовими установами, по яких існує заборгованість за попереднім розрахунком 879 741,90 грн.
ОСОБА_1 повідомляє, що не має у власності нерухомого майна або транспортних засобів, є інвалідом третьої групи, має проблеми зі здоров'ям та є матір'ю-одиночкою, виховуючи одного сина. Зазначає, що є працевлаштованою в ПРАТ "ШФ "Зорянка" та має відкриті банківські рахунки з певною сумою грошових коштів.
Отримання кредитів пояснює потребою власного лікування, обставинами шахрайства щодо неї з наслідками втрати коштів, необхідністю поховання батька та забезпечення навчання сина.
До заяви серед доказів на підтвердження повідомлених обставин додано, зокрема: довідку на підтвердження присвоєння третьої групи інвалідності; довідку з Пенсійного фонду України за період 2021-січень 2025; відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку з січня 2022 по квітень 2025; довідку про отримані пенсію за інвалідністю за період лютий 2022 - травень 2025; декларації за 2022 - 01.05.2025; кредитний звіт Українського Бюро кредитних історій.
Суд зазначає, що особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, врегульовано Книгою четвертою КУзПБ.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ч. 1 ст. 115 та ст. 116 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника, яка подається ним за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, із викладенням, зокрема, обставин, що стали підставою для звернення до суду, а також наданням документів, передбачених ч. 3 ст. 116 КУзПБ. Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду та призначає дату підготовчого засідання, в якому розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви (ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 119 КУзПБ).
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 3 ст. 119 КУзПБ).
Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (ч. 4 ст. 119 КУзПБ).
Отже, на стадії підготовчого засідання у справі суд надає оцінку відповідності поданої заяви боржника за формою і змістом вимогам статей 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 4 ст. 119 КУзПБ, за відсутності яких суд відкриває провадження у справі.
У відповідності до ст. 116 КУзПБ обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, а також доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, покладений на заявника.
Серед поданих заявницею доказів на підтвердження обставин наявності невиконаних кредитних зобов'язань надано кредитний звіт, сформований в електронному вигляді ТОВ "Українське бюро кредитних історій" (далі - бюро).
Надана виписка з кредитної історії містить відомості про кредитні зобов'язання, які відповідають списку кредиторів, наданих заявницею.
Суд враховує, що правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (далі - Закон).
Згідно Закону, суб'єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія (ст. 3).
Отже, у спірних правовідносинах фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, у розумінні Закону є суб'єктом кредитної історії.
Закон передбачає, що кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону (ст. 3).
Частина четверта ст. 11 Закону визначає порядок надання кредитного звіту користувачам чи іншим бюро та передбачає їх надання на паперовому або електронному носіях.
Пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код.
Суд встановив, що кредитний звіт, який додано до заяви ОСОБА_1 , містить QR-код.
Отже, наданий заявницею кредитний звіт, який складений Українським бюро кредитних історій, в силу статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу є належним та допустимим доказом на підтвердження наявності кредитних відносин заявниці з кредиторами.
Поряд з цим, ст. 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначає, що кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії.
Тобто, кредитний звіт може містити неповну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" передбачено право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження відповідних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Пунктом 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Лише фізична особа-боржник, яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою, наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин загрози своєї неплатоспроможності. Відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому суд враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд дійшов висновку, що подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів, які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні ст. 1 КУзПБ, для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21.
Суд зазначає, що у даному випадку заявниця на підтвердження обставин наявності кредитних зобов'язань надала лише кредитний звіт. Буд-яких інших доказів, які б підтверджували обставини фактичного отримання коштів та умови їх отримання, порядок і строки повернення не надано.
При цьому, в ухвалах від 07.07.2025 та від 29.07.2025 суд пропонував заявниці подати відповідні докази, зокрема, договори та зазначити окремо суми заборгованості за основним зобов'язанням і неустойки, строк виконання яких настав. Однак, вказаних документів заявниця не подала, про причини неможливості подання таких документів суд не повідомила.
За правилами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З підстав викладеного суд вважає не підтвердженим у повній мірі наявність у заявниці кредитних зобов'язань стосовно повідомлених нею кредиторів та у зазначених заявницею сумах.
Згідно поданих доказів суд встановив, що заявниця ОСОБА_1 постійне місце роботи, на якій отримує щомісячно заробітну плату в сумі, що перевищує мінімальний розмір. Додатково ОСОБА_1 отримує щомісячно пенсію по інвалідності ІІІ групи.
Крім того, як повідомляє сама ОСОБА_1 у заяві, вона має відкриті банківські рахунки, на яких наявні залишки грошових коштів у загальній сумі понад 350 000,00 грн. При цьому, заявниця не повідомляє про джерело походження таких коштів та їх правову природу (власні збереження, отриманні позики тощо).
Виходячи із поданих доказів та повідомлених обставин, суд констатує наявність у ОСОБА_1 стабільного щомісячного грошового доходу у вигляді заробітної плати і пенсії та грошових коштів на банківських рахунках.
В ухвалах від 07.07.2025 та від 29.07.2025 суд пропонував заявниці чітко навести наявні ознаки загрози неплатоспроможності конкретно себе, з урахуванням наявного доходу за місцем роботи у співвідношенні з розміром кредиторських вимог, строк виконання по яким настав.
Вказаних пояснень заявниця не подала, з підстав чого суд робить відповідну оцінку щодо таких обставин на підставі наявних матеріалів.
За висновком суду, наявність постійного місця роботи зі щомісячної виплатою заробітної плати в розмірі, яка станом на дату подання заяви до суду становить близько (+/-) 20000,00 грн нарахувань, а також враховуючи наявність інших джерел доходу (пенсійні виплати) та залишки грошових коштів на банківських рахунках, суд дійшов висновку про не підтвердження наявності обставин загрози неплатоспроможності.
Доходячи до вказаного висновку суд також враховує відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності захворювань у заявниці, про які вона повідомляє в заяві. Також відсутні докази на підтвердження вчинення щодо заявниці будь-яких шахрайських дій. Не надано доказів на підтвердження витрат на поховання близьких та витрат у зв'язку з навчанням сина.
До заяви додано лише докази на підтвердження витрат на оплату комунальних послуг, що не оцінюється судом як винятковість витрати, оскільки обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги має кожен громадянин України.
З урахуванням наведеного суд не встановив обставин згідно п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Щодо можливих інших обставин згідно ч. 2 ст. 115 КУзПБ, суд зазначає, що у заяві від 30.06.2025 ОСОБА_1 повідомила про відсутність щодо неї відкритих виконавчих проваджень.
В ухвалах від 07.07.2025 та від 29.07.2025 суд пропонував заявниці чітко зазначити найменування кредиторів, по яким припинено погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів, з урахуванням умов конкретних кредитних договорів щодо визначеного порядку, строків та структури платежу (відсотки, тіло кредиту, інші платежі) та надати відповідні розрахунки такого прострочення.
Вказані пояснення подано не було, тоді як суд згідно наявних документів такого прострочення не встановив.
Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд не встановив підстав згідно ч. 2 ст. 115 КУзПБ для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 згідно поданих нею заяви і документів.
Окрім того, суд в ухвалах від 07.07.2025 та від 29.07.2025 пропонував заявниці підтвердити нагальну потребу отримання кредитів, з урахуванням наявності постійного доходу за місцем роботи, а саме докази на підтвердження наведених обставин щодо діагнозу заявниці та інших обставин, які призвели до неможливості виконувати свої кредитні зобов'язання. Подати письмові пояснення щодо дійсного наміру та фактичних можливостей повернення кредитних коштів на дату їх отримання, з урахуванням умов кредитування, кількості і сум отриманих кредитів та фактичних і реальних обставин у боржника.
Наведеного заявниця не виконала та до суду не подала жодних додаткових доказів і пояснень.
Суд зазначає, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тому, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
У цьому висновку суд звертається до висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, що наведена в постанові від 15.02.2024 у справі 904/7413/21.
Суд, звертаючись також до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, зазначає, що у спеціальних нормах КУзПБ законодавець закріпив передусім принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Натомість у даному випадку, згідно поданих матеріалів та враховуючи наявність у заявниці постійного доходу і не підтвердження настання випадків незапланованих витрат з підтвердженням їх розміру, суд не встановив обставин нагальної необхідності отримання кредитних коштів у зазначених сумах та неможливість їх повернення і виконання інших кредитних зобов'язань. У даному випадку заявниця не підтверджує добросовісність своєї поведінки в обставинах накопичення боргів.
З урахуванням вищевикладеного суд відмовляє у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 згідно поданої нею заяви.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 КУзПБ відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 12, 13, 20, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Копії ухали направити ОСОБА_1 та арбітражному керуючому Белінській Н.О. до електронних кабінетів.
Повний текст ухвали складено та підписано 15.08.2025.
Суддя В.В.Тимошевська