ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.08.2025Справа № 910/6395/25
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерх", Київська область, м. Ірпінь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробнича компанія "Рекламайстер", м. Киї
про розірвання договору та стягнення 24 012,00 грн, -
21.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стерх" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-виробнича компанія "Рекламайстер" (відповідач) суми коштів в розмірі 24 012,00 грн, у зв'язку з невиконання відповідачем умов усного Договору про надання послуг від 11.10.2023 року в частині виконання оплачених позивачем послуг та про розірвання усного Договору про надання послуг від 11.10.2023 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 року, матеріали справи №910/6395/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 16.06.2025 року.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610261330159 ухвалу суду від 16.06.2025 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/6395/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕРХ» є зареєстрованою юридичною особою (код ЄДРПОУ 13725957), відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Основний вид діяьності (КВЕД) - 31.09 Виробництво інших меблів.
Як зазначає позивач, задля реалізації мети товариство має декілька офісів в місті Києві, які є офісами продажу (фірмовими шоу-румами), один з яких знаходиться на за адресою: м. Київ, пр-т Берестейський, 107.
Для підвищення впізнаваності шоу-руму та бренду компанії, на фасаді вказаного офісу розміщена вивіска з назвою та логотипом, а перед фасадом розміщені три прапори з логотипом.
Згідно наявних в справі Дозволів, виданих Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), позивач отримав дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, а саме:
- Дозволом №55308-16, виданим на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 01.01.2017 року №67, Товариству з обмеженою відповідальністю «Стерх» надано дозвіл на розміщення ОЗР (об'єкту зовнішньої рекдами) з наступними характеристиками: прапор, прапорець, парасоля, намет, який використовується як рекламоносій до 5 кв.м., розміри 0,750х2,700 пл.2.0250 кв.м., кількість 1. Термін дозволу з 26.01.2017 по 25.01.2022;
- Дозволом №55304-16, виданим на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.01.2017 року №67, Товариству з обмеженою відповідальністю «Стерх» надано дозвіл на розміщення ОЗР (об'єкту зовнішньої рекдами) з наступними характеристиками: прапор, прапорець, парасоля, намет, який використовується як рекламоносій до 5 кв.м., розміри 0,750х2,700 пл.2.0250 кв.м., кількість 1. Термін дозволу з 26.01.2017 по 25.01.2022;
- Дозволом №55309-16, виданим на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.01.2017 року №67, Товариству з обмеженою відповідальністю «Стерх» надано дозвіл на розміщення ОЗР (об'єкту зовнішньої рекдами) з наступними характеристиками: прапор, прапорець, парасоля, намет, який використовується як рекламоносій до 5 кв.м., розміри 0,750х2,700 пл.2.0250 кв.м., кількість 1. Термін дозволу з 26.01.2017 по 25.01.2022.
Як вказує позивач, восени 2023 року, коли позивач зміг відновити свою господарську діяльність після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, постало питання про отримання нових дозволів на розміщення зовнішньої реклами - трьох прапорів з логотипом компанії перед фасадом шоу-руму.
З цією метою позивачем було прийнято рішення звернутись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «Рекламайстер» (відповідач).
11 жовтня 2023 року відповідачем, як виконавцем, було виставлено позивачу, як замовнику, рахунок-фактуру №1.111023 на суму 24 012,00 грн за послуги по отриманню документів і отриманню дозволу на рекламу.
На підставі платіжної інструкції №1755 від 11 жовтня 2023 року позивачем було здійснено оплату на користь відповідача суми в розмірі 24 012,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за отримання документівдозволу на рекламу зг. Рах. №1.111023 від 11.10.2023 у сумі 20 010,00 грн, ПДВ 20% - 4002,00 грн.».
Проте, як зазначено в позовній заяві, з огляду на те, що пройшов тривалий термін часу з моменту оплати (більше року), відповідачем так і не надано позивачу послуг з отримання дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами.
У зв'язку з зазначеними обставинами позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення №07/03/25-1 про розірвання договору та повернення сплачених коштів в розмірі 24 012,00 грн (повідомлення позивача за номером відправлення №0311511103474 не вручене відповідачу «за терміном зберігання»).
У зв'язку з неотриманням від відповідача оплачених послуг, позивач зернуся до суду із даним позовом та просить суд розірвати усний договір між сторонами та стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 24 012,00 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).
Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, на виконання якого на підставі рахунку-фактури №1.111023 від 11.10.2023 позивачем перераховано відповідачу 24 012,00 грн. (платіжна інструкція №1755 від 11.10.2023).
Таким чином, з урахуванням викладених вище норм, права та обов'язки сторін у даній справи виникли на підставі договору про надання послуг, укладеного між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, у спрощений спосіб.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору перерахував на користь відповідача кошти у сумі 24 012,00 грн.
Стаття 905 Цивільного кодексу України визначає, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно рахунку-фактури №1.111023 від 11.10.2023 сторонами не визначено строку надання відповідачем послуг з отримання дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами.
Втім, повідомленням №07/03/25-1 від 07.03.2025 року позивач вимагав від відповідача виконання своїх зобов'язань.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст.599 ЦК України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, жодні докази надання відповідачем обумовлених договором послуг, зокрема, отримання дозвільних документів на розміщення реклами, у матеріалах справи відсутні.
Отже, відповідач не надав послуги у строк, визначений умовами повідомлення та нормами ст. 530 ЦК України.
Згідно із ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Положеннями статті 615 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
У постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №910/466/22 встановлено, що відповідно до загальниї правил, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підтверджений матеріалами справи та відповідачем у встановленому порядку належними доказами не спростований.
За таких обставин, враховуючи не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору.
Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.
З огляду на вищенаведене, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем перераховано на рахунок відповідача 24 012,00 грн, однак, відповідач обумовлені договором послуги не надав, доказів в спростування обставин наведених у позові не навів, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 012,00 грн.
У зв'язку із вище наведеним, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 24 012,00 грн підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову в повному обсязі.
Судовий збір, у розмірі 6 056,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір, укладений у спрощений спосіб між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стерх» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «Рекламайстер» щодо отримання дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробнича компанія «Рекламайстер» (код ЄДРПОУ 42618220, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерх» (код ЄДРПОУ 13725957, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Ветеранів Афганістану, буд. 20) суму коштів в розмірі 24 012,00 грн (двадцять чотири тисячі дванадцять гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ