ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.08.2025Справа № 910/2585/25
За позовом ОСОБА_1 , м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Селарм-Україна", м. Київ
2. Святошинська районної в місті Києві державна адміністрація, м. Київ
про припинення трудових відносин та зобов'язання вчинити дії,
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Левшунов Д.С. (адвокат за ордером серії №1900801 від 19.05.2025 року);
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: не з'явились.
04.03.2025 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання припиненими трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Селарм-Україна" (відповідач-1) та зобов'язання Святошинська районної в місті Києві державна адміністрація (відповідач-2) внести зміни до реєстру про керівника відповідача-1.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/2585/25 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою від 10.03.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачку строк на усунення недоліків позовної заяви.
07.04.2025 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 виправлено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/2585/25 допущену технічну описку та постановлено вважати вірними датою та часом проведення підготовчого засідання - 20.05.2025 о 11:15 год.
В підготовчому засіданні 20.05.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 01.07.2025.
Ухвалою від 01.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 05.08.2025 року.
В судовому засіданні 05.08.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ОСОБА_1 (позивача) було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Селарм-Україна» (відповідача-1), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником відповідача-1 є ОСОБА_1 , засновниками (учасниками) відповідача-1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
06.12.2023 року позивачем складено заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням та вимогу про скликання загальних зорів учасників (місце проведення загальних зборів: АДРЕСА_1 ; час початку зборів: 15:00 год 09 січня 2024 року. Порядок денний: звільнення директора із займаної посади).
Вищезазначені заява та вимога були направлені засновникам відповідача-1 на адресу їх місцезнаходження.
Однак, 09.01.2024 Загальні збори учасників Товариства не відбулись та станом на день подання позову у справі № 910/2585/25 відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача-1 не було прийнято, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Питання щодо звільнення директора вирішується за рішенням зборів учасників, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.
Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача-1 у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення.
Отже, неявка учасників товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).
Уповноважений на звільнення директора орган - засновники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проігнорували повідомлення позивача про його звільнення і не розглянули по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконали покладених на них обов'язків.
З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах діяльності товариства відповідачем-1 були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.
Докази звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Селарм-Україна» та, відповідно, прийняття рішення зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Суд вбачає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та належним способом захисту і в даному випадку є підстави для визнання трудових відносин припиненими.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносин підлягають задоволенню шляхом припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та відповідачем-1 з дати набрання рішенням законної сили, у зв'язку зі звільненням з займаної посади директора Товариства.
Отже, повноваження ОСОБА_1 як директора Товариства припиняються з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
Також, ОСОБА_1 у позовній заяві просив суд виключити з державного реєстру запис про позивача як керівника відповідача-1.
У постанові від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18 Верховний Суд, серед іншого, виснував, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов'язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Процедура припинення трудових відносин керівника з товариством має супроводжуватись внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про керівника юридичної особи.
Таким чином, суд вважає, що процедура припинення повноважень директора Товариства має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, наявність запису у вказаному реєстрі про позивача як керівника та представника відповідача-1 продовжуватиме для ОСОБА_1 правову невизначеність у правовідносинах з Товариством, чим повністю нівелює можливість захисту його порушених прав, незважаючи на задоволення вимоги про припинення повноважень позивача як директора відповідача-1.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на прийняття судом рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді директора Товариства та з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту і унеможливлення необхідності вчинення будь-яких інших заходів задля захисту визначеного інтересу позивача, суд дійшов висновку про те, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слід внести зміни та виключити запис про ОСОБА_1 , як керівника та представника Товариства.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, згідно викладених вище обставин.
Судовий збір позивача, у розмірі 6 056,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Селарм-Україна" (код ЄДРПОУ 34414830, адреса: 01010, м. Київ, вул. Січового повстання, 3Б, офіс 197) у зв'язку зі звільненням за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України з дати набрання даним рішенням законної сили.
3. Внести зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Селарм-Україна" (код ЄДРПОУ 34414830, адреса: 01010, м. Київ, вул. Січового повстання, 3Б, офіс 197), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань, та виключити запис про ОСОБА_1 як керівника та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Селарм-Україна" (код ЄДРПОУ 34414830, адреса: 01010, м. Київ, вул. Січового повстання, 3Б, офіс 197).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селарм-Україна" (код ЄДРПОУ 34414830, адреса: 01010, м. Київ, вул. Січового повстання, 3Б, офіс 197) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 15.08.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ