ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.08.2025Справа № 910/7496/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний науково-технічний центр «Авіадіагностика»
про стягнення 5000,00 грн збитків,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний науково-технічний центр «Авіадіагностика» про стягнення 5000,00 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, передбачених п. 5.3. договору № 02/21/А/226-21 на створення і передачу науково-технічної продукції від 12.11.2021, в частині реєстрації податкової накладної, що спричинило понесення позивачем збитків у вигляді втрати права на податковий кредит у розмірі податку на додану вартість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
20.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень. Крім того, в зазначеній вище ухвалі суд звернув увагу відповідача на обов'язковості реєстрації електронного кабінету в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.06.2025 була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена у позові та відповідає адресі останнього відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, конверт із копією вказаної ухвали повернувся до суду не врученим, із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Враховуючи викладене вище, оскільки судом вжито всіх можливих заходів про повідомлення відповідача про розгляд справи, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.06.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.11.2021 між Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (надалі-замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційний науково-технічний центр «Авіадіагностика» (надалі- виконавець, відповідач) було укладено Договір на створення і передачу науково-технічної продукції № 02/21/А/226-21 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору відповідач зобов'язується провести науковий аналіз та експертизу результатів досліджень і робіт з визначення можливості продовження міжремонтного строку служби на 1 рік авіаційним двигунам Д-30КП-2 №№ 03053038702020, 03053038402012 на предмет повноти та достатності і передати науково-технічну продукцію (НТП) - «Матеріали про результати наукового аналізу та експертизи досліджень і робіт з визначення можливості продовження міжремонтного строку служби на 1 рік авіаційним двигунам Д-30КП-2 №№ 03053038702020, 03053038402012 на предмет повноти та достатності» (далі - Матеріали) замовнику, а останній прийняти НТП та сплатити за виконану роботу.
Згідно п. 3.3. Договору датою виконання зобов'язання відповідачем за Договором є дата підписання Акту здавання-приймання виконаних робіт, щодо розробки науково-технічної продукції позивачем.
Вартість роботи визначається Протоколом угоди та складає 30 000,00 грн. у т.ч. ПДВ. (п. 5.1. Договору).
Оплата роботи проводиться шляхом передоплати у розмірі 50% з моменту виставлення рахунку за договором протягом 10 діб (п. 5.2. Договору).
В п. 5.3. Договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за виконану роботу між сторонами Договору проводиться протягом 15 банківських днів із дати прийняття позивачем робіт у цілому та підписання сторонами відповідного Акту здавання-приймання науково-технічної продукції, підписаного обома сторонами та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п. 7.3. Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021.
Відповідно до п. 7.4. Договору сторони погодили, що дія Договору продовжується до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання вимог Договору відповідно до платіжного доручення № 5764 від 10.12.2021 позивачем було здійснено оплату рахунку - фактури № 177 від 12.11.2021 та сплачено авансовий внесок у розмірі 15 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 2 500,00 грн).
Актом від 16.12.2021 здавання-приймання виконаних робіт, щодо розробки науково-технічної продукції підтверджується виконання відповідачем робіт за Договором у повному обсязі на суму 30 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 5000,00 грн). Вказаним актом засвідчено, що роботи виконані якісно, а замовником належить до перерахування з урахуванням авансу 50% - 15 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 2500,00 грн.
Так, відповідно до платіжного доручення № 32 від 06.01.2022 позивачем було здійснено остаточний розрахунок за Договором та сплачено на користь відповідача 15 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 2 500,00 грн.).
Позивач зазначає, що станом на 01.04.2025 року відповідачем не виконано свої зобов'язання передбачені п. 5.3. розділу 5 Договору в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що погоджені сторонами та є обов'язковими, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача із вимогою від 21.04.2025 № 3189/Ю про відшкодування збитків за Договором у розмірі суми податкового кредиту -5000,00 грн.
У зв'язку із залишенням відповідачем вищевказаної вимоги без відповіді та задоволення, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору на створення і передачу науково-технічної продукції № 02/21/А/226-21 від 12.11.2021, за яким відповідачем проведено науковий аналіз та експертизу результатів досліджень і робіт з визначення можливості продовження міжремонтного строку служби на 1 рік авіаційним двигунам, що підтверджується актом приймання-передачі від 16.12.2021 №01/16, за яким позивачем сплачено кошти у повному обсязі.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації податкової накладної на сплачену позивачем суми вартості виконаних робіт у розмірі 30 000,00 грн з урахуванням ПДВ - 5 000,00 грн, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит на зазначену суму ПДВ.
Отже, предметом доказування у цій справі є: обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків; обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
При цьому доведеність протиправних дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (п. 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19).
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до пп. а) п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; - дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
На підставі п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до положень п. 201.1. ст. 201 ПК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення обов'язку у відповідача зареєструвати податкову накладну) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Так, законодавством не передбачено реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже, з огляду на положення ст. 201 ПК України, саме на відповідача покладається обов'язок зі складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв замовнику включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
З огляду на вказані положення норм Об'єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються господарським судом при розгляді даної справи.
Так, Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Матеріали справи не містять доказів реєстрації відповідачем податкової накладної на сплачену позивачем суму коштів у розмірі 30 000,00 грн з урахуванням ПДВ - 5000,00 грн.
Водночас, як вбачається із наданих позивачем квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.12.2021 та від 05.01.2022, реєстрацію податкових накладних як на сплачену позивачем суму авансу 15 000,00 грн, так і на суму остаточного розрахунку у розмірі 15 000,00 грн, з урахуванням загальної суми ПДВ - 5000,00 грн, податковим органом було зупинено.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (надалі - Порядок).
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України врегульовано наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі - Порядок 520).
Відповідно до п. 4 Порядку 520, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин, у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК визначено п. 5 Порядку 520.
Відповідно до п. 6 Порядку 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в ПН/РК.
Однак, докази подання відповідачем пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду податковим органом питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази оскарження відповідачем рішення щодо зупинення реєстрації податкових накладних.
З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.
Викладених у позовній заяві обставин відповідачем не було спростовано.
За таких обставин, з огляду на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 000,00 грн є обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 3 028,00 грн судового збору.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, а саме - 2422,40 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний науково-технічний центр «Авіадіагностика» (вул. В.Василевської, 27, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 13684431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037, ідентифікаційний код 09794409) збитки у розмірі 5 000 грн. 00 коп., 2 422 грн. 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 14.08.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко