ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.08.2025Справа № 910/5831/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ НЕРУХОМОСТІ "ГРІНВІЛЬ ПАРК"
про стягнення 35 610,30 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ НЕРУХОМОСТІ "ГРІНВІЛЬ ПАРК" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 35 610,30 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 залишено без руху позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ".
19.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Крім того, суддя Літвінова М.Є. з 20.05.2025 по 26.05.2025 перебувала у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.
11.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки:
1) на момент звернення із даним позовом, відповідач не був власником квартир № 41, № 139, № 193, № 199, 240, у зв'язку із цим Товариство з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ НЕРУХОМОСТІ "ГРІНВІЛЬ ПАРК" є неналежним відповідачем.
2 ) позивач не обґрунтував та не довів понесені витрати на придбання дизельного генератора, не надав доказів несення таких витрат та не довів належність стягнення розміру одноразового внеску - 112, 94 грн. за 1 кв.м. площі приміщення з належного співвласника.
Також у відзиві на позову заяву відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: належним чином посвідчених копіях - докази несення витрат на придбання, монтаж та під'єднання дизельного генератора для потреб мешканців будинку № 19, по вул. Миколи Пимоненко, що в. м. Києві, на загальну суму 2 550 000,00 грн., що вказано в кошторисі, додатку до Протоколу № 4 від 11.09.23 Загальних зборах ОСББ «ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ», а саме: договори на виконання робіт, договори поставки, підписані накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, банківські виписки про перерахування коштів тощо; належним чином посвідчених копіях - докази отримання від власника/власників квартир №№ 41 , 139 , 193 , 199 , 240, що розташовані у будинку №19 по вул. Миколи Пимоненко, що в м. Києві , грошових коштів за період з 11.09.2023 року по 11.06.2025 року, а саме: оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, банківські виписки, акти звірки взаєморозрахунків тощо.
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд зазначає таке.
За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що на виконання рішення загальних зборів вже було витрачено щонайменше 1 637 577,05 грн, а саме: придбано дизельну електростанцію (дизельний генератор) на суму 1 070 000,00 грн; виконано роботи з її під'єднання до мереж будинку на суму 450 697,05 грн; придбано лафет для розміщення генератора на суму 116 880,00 грн; придбано пальне. До позову долучено докази понесення всіх перелічених витрат.
Судом враховано, що в даному випадку фактичні витрати на придбання та підключення генератора жодним чином не впливають на розмір одноразового внеску співвласника, оскільки, як відображено в протоколі загальних зборів, поряд з затвердженням чіткого розміру одноразового внеску співвласники також вирішили, що у випадку, якщо фактичні витрати на реалізацію цілей кошторису будуть меншими, - надлишкові кошти будуть спрямовані на використання та обслуговування об'єднанням придбаної дизельної електростанції (дизельного генератора).
Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у справі.
26.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів.
У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.12.2021 року у будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19 було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ".
Рішенням загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", оформленим протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року, співвласники, серед іншого, вирішили:
- придбати за рахунок внесків співвласників та від'єднати до мереж будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19 дизельну електростанцію (дизельний генератор);
- затвердити розміру одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника; визначити, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін з дня оприлюднення (шляхом їх розміщення у холі будинку або в телеграм каналі ОСББ, або надсилання співвласнику на адресу квартири, нежитлового приміщення у будинку, що знаходиться у його власності) реквізитів банківського рахунку ОСББ для даних цілей.
11.09.2023 року копія протоколу загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року з додатками та реквізитами банківського рахунку ОСББ для даних цілей були розміщені у холі будинку, на інформаційному стенді біля входу в будинок та в телеграм каналі ОСББ.
Позивач у позовній заяві зазначає, що правління ОСББ "Грівніль Парк Київ" вклало до поштової скриньки кожної квартири відповідача рахунок на сплату одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора).
Також позивач зазначає, що більшість співвласників добросовісно виконали рішення загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", оформлені протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року, тільки за першу добу співвласники зібрали понад 500 000,00 гривень.
На виконання рішення загальних зборів було придбано дизельну електростанцію (дизельний генератор) вартістю 1 070 000,00 грн; виконано роботи з її під'єднання до мереж будинку на суму 450 697,05 грн.; придбано лафет для розміщення генератора на суму 116 880,00 грн; придбано пальне.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 346085317 від 11.09.2023 року) станом на станом 11.09.2023 року Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" було власником 6 квартир у будинку (№ №:41, 139, 193, 199, 240, 288) на загальну площу 361,80 кв. м.
Тобто, позивач зазначає, що у Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" виник обов'язок зі сплати одноразового внеску співвласника для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 40 861,80 грн (361,80 кв. м. * 112 грн. 94 коп.).
Надалі, ОСББ "Грівніль Парк Київ" 05.04.2024 року спрямувало на адресу відповідача цінний лист з описом вкладення, за змістом якого відповідача поінформовано про невиконання АТ "ЗНВКІФ "Грінвіль Інвест" рішень загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", оформлених протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року та заявлено вимогу невідкладно, однак не пізніше, ніж протягом 10-ти днів з дати одержання листа, сплатити на користь ОСББ "Грінвіль Парк Київ" одноразовий внесок співвласника для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 40 861,69 грн.
30.01.2025 року АТ "ЗНВКІФ "Грінвіль Інвест" здійснило часткову сплату одноразового внеску на загальну суму 13 814,29 грн з призначенням платежу: «вул.. Пимоненка Миколи, 19, кв. 288. На придбання та підключення ДЕС 2500000011432», що підтверджується платіжною інструкцією № 920 від 30.01.2025 року.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач заказав, що відповідач, порушивши положення статті 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", частково сплатив суму обов'язкового внеску в розмірі 13 814,29 грн, у зв'язку із цим Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" просить суд стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ НЕРУХОМОСТІ "ГРІНВІЛЬ ПАРК" заборгованості в розмірі 35 610,30 грн, з якої основна сума боргу - 28 754,60 грн, 1429,85 грн - 3 % річних, 5 425,85 грн - інфляційні витрати.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" № 417-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
За приписами статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", серед іншого, внесено зміни до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об'єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.
За змістом ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Згідно ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частка співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Згідно п. п. 1.1, 2.1 Статуту ОСББ "Грінвіль Парк Київ", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 19, з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.
В осінньо-зимовий період 2022/2023 років, у зв'язку із російськими ракетними атаками на об'єкти енергомережі України, в будинку протягом тривалого часу було відсутнє енергозабезпечення у зв'язку з чим, не могла функціонувати дахова котельня, яка повинна забезпечувати теплопостачання у будинку. З цим, підтримка належного температурного режиму в оселях мешканців не була забезпечена, а частина співвласників вимушено покидали домівки на час опалювального сезону. Також, органами державної влади все частіше оголошувалися попередження про складний наступний осінньо-зимовий період 2023/2024 років, а також висловлювалися рекомендації щодо необхідності забезпечення населення резервними системами живлення в житлових будинках.
Діючи в даних умовах на захист інтересів співвласників будинку, правління ОСББ "Грінвіль Парк Київ" ініційовано та проведено загальні збори, якими вирішено питання придбання та під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) та інших супутніх питань, зокрема, щодо затвердження спеціального кошторису для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції та розміру одноразового внеску співвласників для даних цілей.
Так, рішенням загальних зборів ОСББ "Грінвіль Парк Київ", оформленим протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року, співвласники, серед іншого, вирішили:
- придбати за рахунок внесків співвласників та під'єднати до мереж будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19 дизельну електростанцію (дизельний генератор);
- затвердити розмір одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника; визначити, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін з дня оприлюднення (шляхом їх розміщення у холі будинку або в телеграм каналі ОСББ, або надсилання співвласнику на адресу квартири, нежитлового приміщення у будинку, що знаходиться у його власності) реквізитів банківського рахунку ОСББ для даних цілей.
Згідно ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Згідно п. 3.12 Статуту ОСББ та ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення загальних зборів ОСББ є обов'язковим для всіх співвласників.
Згідно ст. 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", п. 5.2 Статуту ОСББ, співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно ст. 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири [квартир] та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 346085317 від 11.09.2023 року) станом на станом 11.09.2023 року Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" було власником 6 квартир у будинку (№ №:41, 139, 193, 199, 240, 288) на загальну площу 361,80 кв. м.
Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв'язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст. 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.15, 20 Закону).
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
З огляду на наведене, 11.09.2023 у АТ "ЗНВКІФ "Грінвіль Інвест" виник обов'язок зі сплати одноразового внеску співвласника для цілей придбання, під'єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 40 861,69 грн (361,80 кв. м. * 112,94 грн).
Судом враховано, що 03.04.2024 АТ "ЗНВКІФ "Грінвіль Інвест" здійснило часткову сплату одноразового внеску на загальну суму 13 814,29 грн з призначенням платежу: «вул.. Пимоненка Миколи, 19, кв. 288. На придбання та підключення ДЕС 2500000011432», що підтверджується платіжною інструкцією № 920 від 30.01.2025 року.
При цьому, судом не встановлено оскарження та визнання недійсним рішення/протоколу Об'єднання, проте, встановлено відсутність доказів виконання своїх зобов'язань щодо сплати одноразового внеску на загальну суму 27 047,40 грн (40 861,69 грн - 13 814,29 грн).
Крім того, протоколом від 11.09.2023 закріплено і рішення співвласників щодо встановлення строків зі сплати відповідного внеску та передбачено, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін.
Отже, обов'язок зі сплати внеску повинен був бути виконаним кожним співвласником, в тому числі відповідачем з 11.09.2023 по 21.09.2023. При цьому, відчуження квартири або нежитлового приміщення будинку не зумовлює заміни боржника у зобов'язанні, що виникло, а нові власники не є відповідальними за зобов'язаннями попередніх власників.
З урахуванням того, що саме з дати набуття права власності на квартиру власник повинен нести обов'язки, пов'язані з його власністю, - рішення зборів співвласників є обов'язковими для нових власників квартир виключно в частині тих наслідків і обов'язків, що виникають після набуття ними власності.
Новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. За відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №686/6276/19.
При цьому, Верховним Судом у згаданій постанові також вчинено висновок, що переведення боргу попереднього власника повинно відбуватися саме у порядку визначеному ЦК України й в тому числі містити згоду кредитора на таку заміну.
Отже, саме АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» є боржником ОСББ «Грінвіль Парк Київ» та належним відповідачем у справі.
На переконання суду, в даному випадку фактичні витрати на придбання та підключення генератора жодним чином не впливають на розмір одноразового внеску співвласника, оскільки, як відображено в протоколі загальних зборів, поряд з затвердженням чіткого розміру одноразового внеску співвласники також вирішили, що у випадку, якщо фактичні витрати на реалізацію цілей кошторису будуть меншими, - надлишкові кошти будуть спрямовані на використання та обслуговування об'єднанням придбаної дизельної електростанції (дизельного генератора).
Відповідач, в свою чергу, не довів належними засобами доказування та не надав доказів щодо наявності підстав для звільнення його від обов'язку оплати заявленої позивачем суми одноразового внеску.
Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, з огляду на встановлені вище обставини справи.
Щодо стягнення з відповідача 1429,85 грн - 3 % річних та 5 425,85 грн - інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Товариство власного обґрунтованого контррозрахунку заявлених до стягнення позивачем розмірів 3 % річних та інфляційних втрат не надало.
Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні бази нарахування, а тому, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням допущених помилок у визначенні бази нарахування, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме: 3 % річних - 1 318,28 грн, та інфляційні витрати - 5 039,88 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також, судом зазначається, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ НЕРУХОМОСТІ "ГРІНВІЛЬ ПАРК" (01021, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 28, ідентифікаційний код 42092785) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (04050, місто Київ, вул. Пимоненка Миколи, будинок 19, ідентифікаційний код 44496019) основну суму боргу - 27 047 грн. (двадцять сім тисяч сорок сім) 40 коп., 3 % річних - 1 318 грн. (одну тисячу триста вісімнадцять) 28 грн, інфляційні витрати 5 039 грн. (п'ять тисяч тридцять дев'ять) 88 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2840 грн. (дві тисячі вісімсот сорок) 53 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано: 13.08.2025.
Суддя Літвінова М.Є.