ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2025Справа № 910/7753/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Ятковська К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцева виробнича група" (ТОВ "МВГ")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВВЛАДА" (ТОВ "КИЇВВЛАДА")
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Від позивача: Аместріс М.М.
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Місцева виробнича група" (ТОВ "МВГ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВВЛАДА" (ТОВ "КИЇВВЛАДА"), в якому просив суд:
1. визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, 6, код ЄДРПОУ - 43873464) інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВВЛАДА» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 44, оф. 39, код ЄДРПОУ - 42709820) на веб-сайті https://kyivvlada.com.uа під назвою: «Правоохоронці зупиняють нелегальну торгівлю сигаретами» наступного змісту:
«Відповідно до отриманої інформації, одним з ТОП виробників нелегальних сигарет в країні є ТОВ "Табако Дім", (воно вже змінило назву на ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА"), яке фактично виробляє контрафктні сигарети. Ця компанія займається виробництвом підробок світових брендів, та попри кілька кримінальних справ, продовжує собі спокійно працювати та виробляти підробки».
«Стало відомо, хто масово виробляв ці підроблені Marlboro з підробленими акцизними марками - масовою реалізацією контрафакту займається вищезгадане ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА". Встановлено, що під прикриттям ліцензії на виробництво сигарет бренду «ТТ», підприємство підпільно виготовляє інші сигарети, в тому числі іноземних брендів Marlboro, Bond, Parliament та інших. Щомісячний обсяг виробництва - понад 7000 коробів (3,5 млн пачок)».
2. зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВВЛАДА» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 44, оф. 39, код ЄДРПОУ 42709820), протягом 5 днів з дня набрання рішенням у справі законної сили, спростувати недостовірну інформацію, поширену про Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, 6, код ЄДРПОУ 43873464), шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті https://kyivvlada.com.ua, вступної резолютивної частини даного рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцева виробнича група" залишено без руху.
05.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.08.2024.
22.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи.
29.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказавши те, що стилістика поширеної інформації у статті «Правоохоронці зупинять нелегальну торгівлю сигаретами», враховуючи застосування мовних оборотів та відсутність посилань на конкретні факти, на думку відповідача, дана інформація є оціночним судженням, а не фактичним твердженням.
31.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній не погоджується із доводами відповідача, оскільки
- у тексті спірної публікації є лінгвістичні підстави, які у загальному контексті є носієм негативної інформації про діяльність ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» виступають сполучення лексичних одиниць, смислове навантаження яких містить негативний аксіологічний компонент, зокрема, вказівку на виробництво та реалізацію контрафактних цигарок - сигарет марок Marlboro, Bond, Parliament та інших, а також підроблення акцизних марок.
- зі змісту спірної інформації та форми її висловлення, на думку позивача, така інформація є категоричними твердженнями про факти, оскільки в спірній інформації відсутнє використання мовно-стилістичних засобів. Цитати не містять мовних зворотів, які б свідчили, що останні є припущеннями, вказівками чи відсилками на думку;
- цитати, вказані у спірній статті, мають категоричну стверджувальну форму про факти, які повинні бути перевірені на предмет дійсності;
- опублікована відповідачем інформація викликає у читача негативну оцінку позивача, як суб'єкта господарювання, створює переконання протиправності його дій, наслідком чого є зниження престижу позивача та формування у суспільства, діючих та потенційних клієнтів негативного ставлення до діяльності позивача;
- відповідач акцентує увагу суду на тому, що будь-яке пов'язування господарської діяльності ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» із злочинами у сфері господарської діяльності (висловлювання спірної публікації максимально точно відтворюють зміст статей 199, 204 Кримінального кодексу України), без жодного документального підтвердження, в тому числі вироків суду/ухвал за нереабілітуючими обставинами, дає підстави позивачу вимагати захисту своєї ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації;
- ТОВ «КИЇВВЛАДА» не надало на підтвердження своєї позиції ані допустимих доказів, ані фактів наведених у спірній публікації під назвою «Правоохоронці зупиняють нелегальну торгівлю сигаретами», ані про те, що висловлювання у спірній публікації є оціночним судженням;
07.08.2024 через «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи №910/7753/24 без участі відповідача та його представника.
Представник відповідача у підготовче засідання 12.08.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про доставлення процесуального документа до ефектного кабінету особи.
Представник позивача у підготовчому засіданні 12.08.2024 підтримав клопотання про призначення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 призначено у справі №910/7753/24 судову експертизу щодо встановлення автентичності тютюнової продукції та ідентифікації обладнання, на якому її виготовлено.
11.10.2024 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про погодження строків проведення експертизи, в якому експерт просив суд встановити термін для проведення експертизи у строк понад 90 календарних днів. Крім того, експертом Науменко С. подано клопотання № 9231/24-31/9232/24-53 від 25.09.2024 про надання додаткових матеріалів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про погодження строків проведення експертизи та надання додаткових матеріалів.
31.10.2024 матеріали справи скеровано до експертної установи.
17.12.2024 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 задоволено клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів.
26.12.2024 матеріали справи скеровано до експертної установи.
28.01.2025 через відділ діловодства суду від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання експерта Сергія Науменко № 9231/24-31/9232/24-53 від 08.01.2025, в якому останній просив суд надати письмовий дозвіл на пошкодження (знищення) об'єктів дослідження.
29.01.2025 суддею Господарського суду міста Києва Літвіновою М.Є. скеровано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз лист про надання письмового дозволу на пошкодження (знищення) об'єктів дослідження на підставі ч. 4 п. 1 ст. 103 ГПК України з матеріали справи № 910/7753/24.
04.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про надання дозволу експерту на пошкодження (знищення) об'єктів дослідження (пачок сигарет).
06.05.2025 до Господарського суду міста Києва повернулись з Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи з висновком експерта у справі №910/7753/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 поновлено провадження та призначено підготовче засідання на 02.06.2025.
26.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
Представник відповідача у підготовче засідання 02.06.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2024 відкладено підготовче засідання на 16.06.2025.
Представник відповідача у підготовче засідання 16.06.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2025.
Представник відповідача у судове засідання 09.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник позивача 09.07.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та задовольнити їх у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 23.07.2025.
Представник відповідача у судове засідання 23.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 23.07.2025.
У судовому засіданні 23.07.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
« 18» червня 2024 року на веб-сайті Інтернет-видання «КиївВлада» за посиланням: https://yivelada.com.ua/news/pravoohoronczi-zupyayayut-nelegalnu-torgiv/yu-svgaretamy/, була розміщена публікація з назвою «Правоохоронці зупиняють нелегальну торгівлю сигаретами», а саме:
«Як повідомляють деякі телеграм канали, 14 травня, майже одночасно з прибуттям в Київ Ентоні Блінкена, БЕБ та податкова розпочали одночасні обшуки на всіх п'яти тютюнових фабриках країни, які належать локальному українському бізнесу та виробляють сигарети. Цікаво, що ці обшуки не стосуються фабрик з іноземними інвестиціями - до них питань у влади не виникає.
Як повідомляють телеграм канали, обшуки проводили на Львівській фабриці, яку асоціюють з Григорієм Козловським, фабриці яку називають «Гощі Гельзіна», фабриці в Тернополі, Табако Дім в Києві, та в Одесі завітали до виробництва, контроль над яким приписують Вадиму Альперіну.
Операція організовувалась в режимі максимальної секретності. Схоже, задача - максимально в угоду іноземним донорам зупинити всі локальні виробництва в Україні.
25.03.2024 року відбулось засідання Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, яке фактично все було присвячене нелегальному ринку сигарет. На цьому засіданні багато всього обговорювалося, і була поставлена задача правоохоронцям зупинити нелегальну торгівлю сигаретами.
Відповідно до отриманої інформації, одним з ТОП виробників нелегальних сигарет в країні є ТОВ "Табако Дім", (воно вже змінило назву на ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА"), яке фактично виробляє контрафактні сигарети. Ця компанія займається виробництвом підробок світових брендів, та попри кілька кримінальних справ, продовжує собі спокійно працювати та виробляти підробки.
В лютому на Чернівецькій митниці ДБР та митники затримали партію підроблених сигарет, які перевозилися до Євросоюзу у цистернах для скрапленого газу.
Стало відомо, хто масово виробляв ці підроблені Marlboro з підробленими акцизними марками - масовою реалізацією контрафакту займається вищезгадане ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА". Встановлено, що під прикриттям ліцензії на виробництво сигарет бренду «ТТ», підприємство підпільно виготовляє інші сигарети, в тому числі іноземних брендів Marlboro, Bond, Parliament та інших. Щомісячний обсяг виробництва - понад 7000 коробів (3,5 млн пачок).
Відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень, дійсно за цю компанію взялись правоохоронці. Так, група детективів у межах кримінального провадження №72024171100000002 від 18.01.2024 року проводить обшуку в цій компанії. КиївВлада»
Веб-сайт Інтернет-видання «КиївВлада» (https://kievvlast.com.ua, а з 15.06.2024 змінено домен на https://kyivvlada.com.ua) належить Товариству обмеженою відповідальністю «КИЇВВЛАДА» (код ЄДРПОУ 42709820) (далі - ТОВ «КИЇВВЛАДА»).
На переконання позивача висловлювання відповідача, а саме:
«Відповідно до отриманої інформації, одним з ТОП виробників нелегальних сигарет в країні є ТОВ "Табако Дім", (воно вже змінило назву на ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА"), яке фактично виробляє контрафактні сигарети. Ця компанія займається виробництвом підробок світових брендів, та попри кілька кримінальних справ, продовжує собі спокійно працювати та виробляти підробки»;
«Стало відомо, хто масово виробляє ці підроблені Marlboro з підробленими акцизними марками - масовою реалізацією контрафакту займається вищезгадане ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА". Встановлено, що під прикриттям ліцензії на виробництво сигарет бренду «Т», підприємство підпільно виготовляє інші сигарети, в тому числі іноземних брендів Marlboro, Bond, Parliament та інших. Щомісячний обсяг виробництва - понад 7000 коробів (3,5 млн пачок)» - це поширена інформація, яка є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА».
Позивач вказав, що ТОВ «КИЇВВЛАДА» відповідає за інформацію, розміщену на відповідному веб-сайті Інтернет-видання, та за дотримання прав інших осіб при використанні сайту, шляхом розміщення на ньому будь-якої інформації.
У спірній публікації застосовано стверджувальну форму щодо діяльність ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» як про факти, які беззаперечно відбулися, зокрема відповідач оперує такими висловами:
«одним з ТОП виробників нелегальних сигарет в країні є ТОВ "Табако Дім",
«фактично виробляє контрафактні сигарети»;
«займається виробництво підробок світових брендів»;
«продовжує собі спокійно працювати та виробляти підробки»;
«підприємство підпільно виготовляє інші сигарети, є тому числі іноземних брендів Marlboro, Bond, Parliament та інших брендів»;
«Щомісячний обсяг виробництва - понад 7000 коробів (3,5 мли пачок)».
У публікації відслідковується позиція, що автор дослідив джерела отримання інформації, оскільки допускаються висловлювання: «відповідно до отриманої інформації, «стало відомо», «встановлено», що вводить читача у оману, так як створюють ілюзію отримання автором доказової інформації, у законному порядку, однак вищевказана інформація не існувала, не існує та не може існувати.
На думку позивача, автор публікації дискредитує юридичну особу позивача та продукцію, яку виготовляє ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА».
Крім того, позивач вказав, що інформація, вказана у спірній публікації, яка стосується діяльності ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА», є категоричними твердженнями про факти, враховуючи використання мовно-стилістичних засобів та цитати не містять мовних зворотів, які вказують на те, що останні є припущеннями.
Таким чином, з метою визнання означеної інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів визначені в частині 2 статті 16 ЦК України. У той же час, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивачів про визнання недостовірною інформації, що була поширена відповідачем, та зобов'язати останнього спростувати недостовірну інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача.
У статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб (стаття 68 Конституції України).
За змістом частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та інш.), пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).
Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина 1 статті 91 ЦК України).
У частині 1 статті 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством (частина 1 статті 201 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі статтею 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
У статті 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 7 Закону України «Про інформацію»).
За змістом статті 277 ЦК України позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
За змістом частини 1 статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює (пункт 11 постанови Пленуму). У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.
У пункті 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
На думку позивача, « 18» червня 2024 року на веб-сайті Інтернет-видання «КиївВлада» за посиланням: https://yivelada.com.ua/news/pravoohoronczi-zupyayayut-nelegalnu-torgiv/yu-svgaretamy/, була розміщена публікація з назвою «Правоохоронці зупиняють нелегальну торгівлю сигаретами», це поширення інформації, яка є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА», саме в частині «Відповідно до отриманої інформації, одним з ТОП виробників нелегальних сигарет в країні є ТОВ "Табако Дім", (воно вже змінило назву на ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА"), яке фактично виробляє контрафактні сигарети. Ця компанія займається виробництвом підробок світових брендів, та попри кілька кримінальних справ, продовжує собі спокійно працювати та виробляти підробки»;
«Стало відомо, хто масово виробляє ці підроблені Marlboro з підробленими акцизними марками - масовою реалізацією контрафакту займається вищезгадане ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА". Встановлено, що під прикриттям ліцензії на виробництво сигарет бренду «Т», підприємство підпільно виготовляє інші сигарети, в тому числі іноземних брендів Marlboro, Bond, Parliament та інших. Щомісячний обсяг виробництва - понад 7000 коробів (3,5 млн пачок)»
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» виробляє власні сигарети під торговою маркою «ТТ».
Асоціацією економічного співробітництва та розвитку підприємництва проведено фінансово-економічний аналіз на основі показників статистичної звітності за попередні роки, за видом економічної діяльності (КВЕД-2010) 12.00 «Виробництво тютюнових виробів».
Відповідно до результатів проведеного дослідження ТОВ «ТАБАКО ДІМ» (далі - ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА»), код за ЄДРПОУ 43873464 визнано ефективною організацією, рекомендованою до співпраці в 2023 році.
Легальність обраного виду господарської діяльності ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» підтверджується: Атестатом виробництва, зареєстрованим в Реєстрі Системи УкрСЕПРО за №UA.32.003.03876-24 (термін дії - з 21.03.2024 по 16.05.2020); ліцензією на виробництво тютюнових виробів (сигарети з фільтром в асортименті) №990111202100013 (термін дії з 07.06.2021 по 07.06.2026); ліцензією на оптову торгівлю тютюновими виробами №990211202200005 (термін дії з 12.05.2022 до 12.05.2027); витягом з Єдиного державного реєстру місць зберігання (J1418602) про внесення адреси м. Київ, бульвар Вадлава Гавела 6, корп. 2E, як місця зберігання тютюнових виробів; Свідоцтвами на торгівельні марки №328743 (марка сигарет з фільтром ТТ Red Copper), №328745 (марка сигарет з фільтром TT Blue Steel), №332102 (марка сигарет з фільтром ТТ Gold), №332675 ТТ (марка сигарет з фільтром Silver), що видані відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Позивач вказав, що дійсно 14.05.2024 були проведені обшуки за адресою виробництва (м. Київ, бульвар Вацлава Гавела б, корп.2 літ. В).
Також, ГУ ДІС у м. Києва здійснено ряд фактичних перевірок ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» та складено довідки від 08.05.2024 №41319/XS/26-15-09-01/43873464, від 20.05.2024 №4934505/26-15-09-01/43873464, від 30.05.2024 №S6423/Ж5/26-15-09-01/43873464, від 10.06.24 №62133005/26-15-09-01/43873464 про те, що проведеною перевіркою ТОВ «МВГ» (код за ЄДРПОУ - 43873464) порушень дотримання вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не встановлено.
У статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина 1). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина 2).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/10429/18).
При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, має бути визначено характер такої інформації та з'ясовано, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 910/19082/16).
У пункті 19 постанови Пленуму зазначено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20).
При цьому, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема, недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17, від 17.07.2019 у справі № 757/49189/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18 та від 06.11.2019 у справі № 165/2559/15-ц, від 14.11.2023 у справі № 910/8562/22.
За загальним правилом, відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Зокрема, Верховний Суд виснував, що для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 2) недостовірність цієї інформації (постанова Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 758/13555/21). Водночас, оскільки відповідно частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності, на відповідачеві, який поширює інформацію або відповідальний за її поширення (твердження про факти), лежить обов'язок довести, які вчинялися заходи, щоб переконатися в достовірності (постанова Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №910/7750/22).
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи предмет спору, судом доручено провести атестованим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судову експертизу для встановлення автентичності тютюнової продукції та ідентифікації обладнання, на якому вона виготовлена, задля спростування припущень, які видаються відповідачем за фактичні твердження.
Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення комплексної судової трасо логічної, інженерно-механічної, товарознавчої експертизи та експертизи у сфері інтелектуальної власності від 10.04.2025 № 9231/24-31/9232/24-53/214/25-25, на вирішення експертизи поставлені питання
1. «-чи були вироблені зразки тютюнових виробів марки «ТТ» на виробничій лінії Molins (у складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Max 5, 2001 року випуску), що використовується ТОВ «МВГ»?
2.«-чи легально ТОВ «МВГ» виготовляє на виробничій лінії Molins (у складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Max 5, 2001 року випуску) тютюнові вироби марки «ТТ»?
3. «- чи мають зразки тютюнових виробів марки « 11» характерні ознаки, що свідчать про їх виготовлення саме на виробничій лінії Molins (у складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Max 5,
2001 року випуску)?»
4.«-чи може забезпечити виробнича лінія Molins (у складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Max 5,
2001 СЕРІЯ АА року випуску) виготовлення тютюнових виробів понад 7000 коробів, що дорівнює 3,5 млн. пачок на місяць?»
5. «- чи наявні на виробничій лінії Molins (у складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Max 5, 2001 року випуску) сліди виготовлення нелегальної продукції зразків іноземних
брендів Marlboro, Bond, Parliament та інших?»
Розуміючи завдання поставлене на вирішення комплексної експертизи та враховуючи правовий характер другого питання, що викладене в ухвалі суду стосовно того «чи легально ТОВ «МВГ» виготовляє на виробничій лінії Molins (у складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Max 5, 2001 року випуску) тютюнові вироби марки «ТТ»? експерт, керуючись методичними рекомендаціями та п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої
Міністерством юстиції України 08.10.1998 р. Nє 53/5, не змінюючи суті буде вирішувати питання в такій редакції:
2. Чи може використання торговельних марок за свідоцтвами України на знак для товарів і послуг NєNє 328743, 328745, 3332102, 332675 на упаковці тютюнових виробів марки «ТТ» які виготовлюються ТОВ «МВГ» на виробничій лінії Molins (у складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Max 5, 2001 року випуску) ввести в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товар?
За висновками експертів:
1) Сигарети з фільтром, які містяться в пачках з назвою «TT Red copper», «TT Gold», «TT Silver», «TT Blue steel», які були надані ТОВ «МВГ», ймовірно виготовлені на виробничій лінії Molins (у складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Мах 5, 2001 року випуску), що використовується ТОВ «МВГ».
2) Використання торговельних марок за свідоцтвами України NєNє 328743, 328745, 332102, 332675 на упаковці тютюнових виробів марки «ТТ» які виготовляються ТОВ «МВГ» на виробничій лінії Molins (у складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Max 5, 2001 року випуску) не можуть ввести в оману споживачів щодо виробника товару.
3) На складових упакування наданих пачок сигарет марки ТТ: «TT Red copper», «TT
Gold», «TT Silver», «TT Blue steel» містяться характерні ознаки за якими можливо ідентифікувати обладнання - лінію упаковки сигарет, яка використовується ТОВ «МВГ».
4) З урахуванням заявленої продуктивності сигаретної машини Molins Mark 8 - 2000 сигарет за хвилину за теоретичними розрахунками, ймовірно можливо виготовити 70 000 000 сигарет на місяць (3,5 млн. пачок сигарет), при режимі роботи підприємства упродовж 19,5 год. на добу, за умови роботи у три зміни (24 години на добу) із технологічними перервами по 1,5 год за зміну, що складає 4,5 год. на добу. Проте через ненадання конструкторської та експлуатаційної документації на сигаретну машину Molins Mark 8 та обладнання Molins Max 5, ненадання обладнання для огляду експертам, встановити «Чи може забезпечити виробнича лінія Molins (y складі сигаретної машини Molins Mark 8, 1999 року випуску та лінії упаковки сигарет Molins Max 5, СЕРІЯ АА, 2001 року випуску) виготовлення тютюнових виробів понад 7000 коробів, що дорівнює 3,5 млн. пачок на місяць», не видається за можливе.
5) На наданих пачках сигарет наявні характерні ознаки, що свідчать про те, що їх упакування здійснювалось:
«TT Red copper», «TT Gold», «TT Silver», «TT Blue steel» на одній пакувальній лінії;
Rothmans King Size, Lucky Strike Red, Camel yellow на іншій пакувальній лінії;
Kent, Bond street Blue selection, Marlboro, Marlboro less smell - на пакувальній лінії.
За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина друга вказаної статті містить вичерпний перелік засобів, за допомогою яких судом встановлюються вказані дані, а саме: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.
Положеннями статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Відповідно до частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення комплексної судової трасо логічної, інженерно-механічної, товарознавчої експертизи та експертизи у сфері інтелектуальної власності від 10.04.2025 № 9231/24-31/9232/24-53/214/25-25, експерти Науменко Сергій, Стельмашов Ігор Ковальова Наталія обізнані про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку.
Так, положеннями частини 1 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Відповідно до пункту 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, лінгвістична експертиза відноситься до криміналістичних експертиз.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина 2 статті 7 Закону України «Про судову експертизу»).
Крім того, відповідно до вимог п. 1.12 Інструкції №53/5 експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за №1431/20169, з дотриманням строків проведення експертиз, встановлених пунктом 1.13 цього розділу.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Загальних положень Інструкції №3505/5 вказана інструкція поширюється на судових експертів, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України відповідно до Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року №301/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за №249/26694.
В силу вимог пунктів 3-5 розділу ІІІ Інструкції №3505/5 у письмових висновках експерта, крім даних, передбачених чинним законодавством, обов'язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.
Судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.
За вказаних обставин, суд вважає, що висновок експерта № 9231/24-31/9232/24-53/214/25-25 відповідає вимогам статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України у даній справі та підтверджує доводи позивача стосовно того, що поширена інформація, яка вказана у публікації від « 18» червня 2024 року на веб-сайті Інтернет-видання «КиївВлада» за посиланням: https://yivelada.com.ua/news/pravoohoronczi-zupyayayut-nelegalnu-torgiv/yu-svgaretamy/, «Правоохоронці зупиняють нелегальну торгівлю сигаретами» щодо виробництва контрафактних сигарет, є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА»
Суд відзначає, що викладені в ньому заключення, на переконання суду, не можуть бути поставлені під сумнів, у зв'язку із його складенням при дотриманні процедурних правил та на підставі дослідження достатньої сукупності матеріалів (об'єктів дослідження). відповідачами встановлені вище обставини належними засобами доказування не спростовано.
Тобто, судом встановлено, що у спірній публікації міститься інформація, що носить стверджувальний характер, в ній йдеться про встановлені факти, така інформація є негативною і завдає шкоди діловій репутації позивача.
Також, заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, до уваги судом не приймаються, з огляду на встановлені вище обставини справи.
Крім того, доказів спростування вказаної інформації відповідачем суду не надано.
Верховний Суд у постановах від 02.06.2021 у справі №755/17554/19, від 24.07.2024 у справі №682/6/23 та від 10.02.2021 у справі №753/338/19 вказував, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов'язана з «обов'язками та відповідальністю», які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці «обов'язки та відповідальність» мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення «прав інших осіб» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції» від 22 жовтня 2007 року).
Свобода вираження поглядів, захищена статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютною і поширюється на журналістів лише за умови, якщо вони діють відповідально та з дотриманням своїх професійних обов'язків: добросовісно виконують свою роботу, надають точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики (що також стосується поширення інформації з тем, до яких є значний публічний інтерес) (рішення Європейського суду з прав людини «Дорота Каня проти Польщі (No. 2)» «Dorota Kania v. Poland (No. 2)» від 04 жовтня 2016 року).
Положеннями національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини підтверджується обов'язок відповідача у цій категорії справ перевіряти поширену ним інформацію та джерела цієї інформації.
Разом з тим, відповідачем вказаних вимог не дотримано.
Так, згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
При вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі Інтернет з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації, тоді як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню (постанова Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 918/132/20).
Значний суспільний інтерес має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації.
Крім того, слід враховувати ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації, ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація, способи отримання інформації (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі №911/994/23).
Верховний Суд виснував, що в умовах воєнного стану асоціювання певної фізичної або юридичної особи з країною-агресором, безумовно, має негативний характер, особливо якщо йдеться про співпрацю з країною-агресором чи сприяння їй у будь-якій формі. Вислови про пов'язаність суб'єкта господарювання з країною-агресором здатні завдати шкоди його діловій репутації, викликати негативні конотації у контрагентів, споживачів, ворожий настрій у суспільстві, а тому виклад відповідної інформації слід здійснювати обачно, спираючись на обставини, що підтверджуються доказами, мають високий ступінь достовірності та вірогідності, є взаємоузгодженими й достатніми (постанови Верховного Суду від 14.11.2023 року у справі № 910/8562/22 та від 06.02.2024 по справі №910/7750/22).
При цьому, як встановлено судом поширення спірних висловлювань призвело до порушення особистих немайнових прав позивача та приниження його ділової репутації.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до статі 73Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обствини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переонанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв'язку всієї сукупності доказів.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Необхідно наголосити, що частина третя статті 277 ЦК України (негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного) виключена на підставі Закону України від 27.03.2014 №1170-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" і не має зворотної дії в часі на підставі частини першої статті 58 Конституції України. Проте, суд при вирішенні спору виходить з із закріплених у частині третій статті 2 ГПК України основних засад (принципів) господарського судочинства зокрема, верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Отже, виходячи з вимог приведених вище норм права відповідач перед поширенням інформації повинен її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак і в суді надати докази належного виконання своїх обов'язків щодо опублікування і поширення саме достовірної інформації. Тому посилання відповідача на те, що позивач повинен довести недостовірність поширеної відповідачем інформації, безпідставні.
Таким чином обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Як зазначалося судом раніше, в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази з яких вбачається, що поширена відповідачем інформація є фактичними твердженнями та носить негативний характер. Вислови відповідача є твердженнями про факти, тобто такі висловлювання, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності чи недостовірності.
У світлі доведених фактів та відповідно до чинного законодавства, судом при прийнятті вказаного рішення дотримано вказаних принципів, взято до уваги доводи, аргументи всіх учасників справи та почуто їх, забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає як вимогам ст. 7 ГПК України, так і узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України»).
Водночас, суд зазначає, що у п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).
З огляду на зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача в її системному зв'язку з фактичними обставинами справи, позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням (означене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду при розгляді справ у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.04.2019 у справі № 398/4136/15-ц (провадження № 61-3 8478св 18).
З огляду на вищевказане, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцева виробнича група" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 123 ГПК України).
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22).
Згідно з частиною четвертою статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до рахунку № 4205 від 25.09.2024, виставленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, вартість призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/7753/24 експертизи склала 94 660,00 грн.
Проведення експертизи було оплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 270 від 16.10.2024 на суму 94 660,00 грн.
З огляду на результат вирішення справи, витрати, пов'язані із проведенням експертизи, в розмірі 94 660,00 грн, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, також покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцева виробнича група" задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, 6, код ЄДРПОУ - 43873464) інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВВЛАДА» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 44, оф. 39, код ЄДРПОУ - 42709820) на веб-сайті https://kyivvlada.com.uа під назвою: «Правоохоронці зупиняють нелегальну торгівлю сигаретами» наступного змісту:
«Відповідно до отриманої інформації, одним з ТОП виробників нелегальних сигарет в країні є ТОВ "Табако Дім", (воно вже змінило назву на ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА"), яке фактично виробляє контрафктні сигарети. Ця компанія займається виробництвом підробок світових брендів, та попри кілька кримінальних справ, продовжує собі спокійно працювати та виробляти підробки».
«Стало відомо, хто масово виробляв ці підроблені Marlboro з підробленими акцизними марками - масовою реалізацією контрафакту займається вищезгадане ТОВ "МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА". Встановлено, що під прикриттям ліцензії на виробництво сигарет бренду «ТТ», підприємство підпільно виготовляє інші сигарети, в тому числі іноземних брендів Marlboro, Bond, Parliament та інших. Щомісячний обсяг виробництва - понад 7000 коробів (3,5 млн пачок)».
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВВЛАДА» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 44, оф. 39, код ЄДРПОУ 42709820), протягом 5 днів з дня набрання рішенням у справі законної сили, спростувати недостовірну інформацію, поширену про Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, 6, код ЄДРПОУ 43873464), шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті https://kyivvlada.com.ua, вступної резолютивної частини даного рішення суду.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВВЛАДА» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 44, оф. 39, код ЄДРПОУ - 42709820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, 6, код ЄДРПОУ - 43873464) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. та витрати щодо проведення експертизи в розмірі 94 660 грн. (дев'яносто чотири тисячі шістсот шістдесят) 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду буде виготовлено відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано: 13.08.2025.
Суддя Літвінова М.Є.