61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
15.08.2025 Справа №905/641/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний дім Київ Бейкері», м.Дружківка
про стягнення 175907,83 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Суть спору: Позивач, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний дім Київ Бейкері», м.Дружківка про стягнення 175907,83 грн, з яких: 149089,01 грн - основна заборгованість, 5722,91 грн - інфляційні втрати, 6925,83 грн - 15% річних та 14170,08 грн - пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №44/7-131 про реструктуризацію заборгованості від 05.12.2024 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати реструктуризованої заборгованості в розмірі 149089,01 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, процентів річних та пені.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/641/25; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №905/641/24 від 30.06.2025 була направлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.
Одночасно, означена ухвала суду від 30.06.2025 була направлена позивачу та відповідачу на відомі суду з матеріалів справи електронні поштові адреси, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
При цьому, ухвала суду від 30.06.2025, що направлялася на юридичну адресу відповідача, була повернута відділенням поштового зв'язку без відмітки про причини повернення.
Водночас, ухвала суду від 30.06.2025, що повторно направлялася на юридичну адресу відповідача, була повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, сторони були належним чином повідомлені про рух справи.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.
На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) за №1344 від 06.11.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 до 31.12.2025.
Приписами статей 1, 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» унормовано, що постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Договір постачальника «останньої надії» є публічним договором приєднання та не потребує акцептування зі сторони споживача. Моментом укладання договору постачальника «останньої надії» є початок фактичного споживання електричної енергії споживачами.
Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібний дім Київ Бейкері» (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
Як зазначено позивачем, відповідач перебував на постачанні у позивача у жовтні 2024 року на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Водночас, за твердженням позивача у відповідача перед ним виникла заборгованість за спожиту електроенергію у жовтні 2024 року у зв'язку з невиконанням відповідачем умов вищевказаного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Хлібний дім Київ Бейкері» №26/10-24-1 від 26.11.2024, за змістом якого останнім повідомлено, що у відповідача дійсно виникла заборгованість за спожиту електроенергію в жовтні 2024 року та складає 490849,68 грн; викладено прохання розглянути можливість реструктуризації.
Як свідчать матеріали справи, 05.12.2024 між позивачем, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (постачальник), та відповідачем, Товариством з обмежено відповідальністю «Хлібний Дім Київ Бейкері» (споживач), укладено договір про реструктуризацію заборгованості №44/7-131 (договір про реструктуризацію).
Відповідно до пункту 1.1. договору про реструктуризацію сторони дійшли згоди що цей договір про реструктуризацію заборгованості є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») та укладається сторонами на підставі положень п. 5.12. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та п. 5.12. типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до Правил, роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
Згідно з п.1.2. договору про реструктуризацію, сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення, цього договору: існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за жовтень 2024 року на загальну суму 454655,47 грн, з них: за жовтень 2024 року по рахунку №000044699762/04/010/66752 від 08.11.2024 на суму 450849,68 грн (АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»; майнових витрат постачальника (інфляція та 15% річних) та/або штрафних санкцій (штраф, пені) нарахованих відповідно до положень комерційної пропозиції на суму 3805,79 грн, де 15% річних становлять 3805,79 грн (розрахунок станом на 04.12.2024). Розрахунок майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних) та/або штрафних санкцій (штраф, пені) додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.1. договору про реструктуризацію встановлено, що сторони дійшли згоди реструктуризувати заборгованість, зазначену в п.1.2. цього договору на умовах, викладених в п.2.2. договору.
Відповідно до п.2.2 договору про реструктуризацію, постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до « 28» лютого 2025 року, а споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в п.1.2 договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за договором саме:
- 3805,79 грн - 15% річних сплатити до 05.12.2024;
- 75141,62 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 15.12.2024;
- 75141,62 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 31.12.2024;
- 75141,61 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 15.01.2025;
- 75141,61 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 31.01.2025;
- 75141,61 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 15.02.2025;
- 75141,61 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 28.02.2025.
Всього 454655,47 грн.
Постачальник зобов'язується виконувати вимоги договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та цього договору про реструктуризацію заборгованості (пункт 3.1.1. договору про реструктуризацію).
Споживач зобов'язується своєчасно та в строки визначені п.2.2. цього договору здійснювати платежі з погашення заборгованості (пункт 4.1.1. договору про реструктуризацію).
Відповідно до пунктів 6.1.-6.2. договору про реструктуризацію за несплату або внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п. 2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника. За несплату або внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п. 2.2 цього договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожен день прострочення платежу по цьому договору, враховуючи день фактичної оплати на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.
Згідно з п.7.1. договору про реструктуризацію останній набирає чинності з дня підписання і діє до « 28» лютого 2025 року, але в будь-якому разі до повного виконання споживачем зобов'язань за цим договором.
Договір про реструктуризацію підписаний та скріплений печатками сторін.
Сторонами також погоджено додаток до договору про реструктуризацію заборгованості №44/7-131 від 05.12.2024 - розрахунок майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних) та/або штрафних санкцій (штраф, пені) за період 16.11.2024 по 04.12.2024.
Як свідчать матеріали справи, відповідач частково сплатив заборгованість у строки визначені у п.2.2. договору про реструктуризацію, а саме:
- до 5 грудня 2024 року не оплачено заборгованість у розмірі 3805,79 грн;
- до 15 грудня 2024 року сплачено заборгованість у повному розмірі 75141,62 грн, що піддержується наступними платіжними інструкціями: №846 від 10.12.2024 на суму 15000,00грн; №862 від 11.12.2024 на суму 5000,00 грн; №879 від 12.12.2024 на суму 25000,00грн; №893 від 13.12.2024 на суму 5000,00 грн; №904 від 13.12.2024 на суму 25141,62грн;
- до 31 грудня 2024 року сплачено заборгованість у повному розмірі 75141,62 грн, що піддержується наступними платіжними інструкціями: №922 від 17.12.2024 на суму 5000,00грн; №929 від 18.12.2024 на суму 10000,00 грн; №944 від 20.12.2024 на суму 20000,00грн; №956 від 24.12.2024 на суму 10000,00 грн; №963 від 25.12.2024 на суму 10000,00 грн; №970 від 27.12.2024 на суму 20141,62 грн;
- до 15 січня 2025 року сплачено заборгованість у повному розмірі 75141,61 грн, що піддержується платіжною інструкцією №1086 від 15.01.2025 на суму 75141,61 грн;
- до 31 січня 2025 року сплачено заборгованість у частковому розмірі, що піддержується платіжною інструкцією №1172 від 24.01.2025 на суму 5000,00 грн; заборгованість за цей період склала 70141,61 грн;
- до 15 лютого 2025 року сплачено заборгованість у частковому розмірі 70141,61 грн, що піддержується наступними платіжними інструкціями: №1217 від 03.02.2025 на суму 10000,00 грн; №1230 від 05.02.2025 на суму 10000,00 грн; №1236 від 06.02.2025 на суму 5141,61 грн; №1246 на 07.02.2025 на суму 25282,83 грн; №1255 від 07.02.2025 на суму 5000,00 грн; №1297 від 14.02.2025 на суму 14717,17 грн.; заборгованість за цей період склала 5000,00 грн;
- до 28 лютого 2025 року сплачено заборгованість у частковому розмірі, що піддержується платіжною інструкцією №1337 від 21.02.2025 на суму 5000,00 грн; заборгованість за цей період склала 70141,61 грн.
Однак, як стверджує позивач, решту боргу за договором про реструктуризацію заборгованості №44/7-131 від 05.12.2024 в загальній сумі 149089,01 грн відповідач не сплатив.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором №44/7-131 від 05.12.2024 про реструктуризацію заборгованості в частині своєчасної та в повному обсязі оплати заборгованості позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний дім Київ Бейкері» про стягнення 175907,83 грн, з яких: 149089,01 грн - основна заборгованість, 5722,91 грн - інфляційні втрати, 6925,83 грн - 15% річних та 14170,08 грн - пені.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.
У даному випадку, як вже зазначалося, відповідач перебував на постачанні у позивача як постачальника «останньої надії» у жовтні 2024 року, тобто між сторонами існував договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за наведеним договором щодо своєчасної та повної оплати спожитої електроенергії за жовтень 2024 року, 05.12.2024 між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості №44/7-131, за умовами якого сторони стверджують, що у споживача перед постачальником існує заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на загальну суму 454655,47 грн, з них: 450849,68 грн заборгованість за спожиту за електричну енергію за жовтень 2024 року та 3805,79 грн майнових втрат постачальника (15% річних) нарахованих відповідно до положень комерційних пропозицій.
Відповідач підписав договір про реструктуризацію, чим визнав наявність у нього заборгованості у сумі 450849,68 грн за спожиту в жовтні 2024 року електричну енергію, а також 3805,79 грн майнових втрат постачальника (15% річних), а також погодив істотні умови погашення вказаної заборгованості, зокрема до 28.02.2025 споживач мав сплатити постачальнику заборгованість та 15% річних у загальній сумі 454655,47 грн за визначеним графіком погашення заборгованості, тобто взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови договору.
Відповідно до п.2.2 договору про реструктуризацію, постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до « 28» лютого 2025 року, а споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в п.1.2 договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за договором саме:
- 3805,79 грн - 15% річних сплатити до 05.12.2024;
- 75141,62 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 15.12.2024;
- 75141,62 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 31.12.2024;
- 75141,61 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 15.01.2025;
- 75141,61 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 31.01.2025;
- 75141,61 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 15.02.2025;
- 75141,61 грн - заборгованість за електроенергію сплатити до 28.02.2025.
Всього 454655,47 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, відповідач мав сплатити за встановленим графіком на користь позивача 454655,47 грн до 28.02.2025.
Матеріалами справи підтверджується факт часткової оплати заборгованості згідно визначеного в договорі графіку погашення заборгованості у загальному розмірі 305566,46грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України також встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Отже, враховуючи умови договору про реструктуризацію заборгованості №44/7-131 від 05.12.2024, строк оплати заборгованості є таким, що настав.
Як свідчать матеріали справи, відповідач у порядку та строки передбачені вищезазначеним договором про реструктуризацію свої зобов'язання з оплати реструктуризованої заборгованості належним чином не виконав. Доказів протилежного відповідачем не надано. Станом на день прийняття судом даного рішення доказів погашення заборгованості відповідачем до матеріалів справи не представлено.
Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 149089,01 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 15% річних у розмірі 6925,83 грн за період з 03.02.2025 по 12.06.2025 та інфляційних втрат у розмірі 5722,91 грн за період з 03.02.2025 по 12.06.2025, суд зазначає.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
При цьому, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Разом з тим, відповідно до п. 3.2.5. договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов'язання споживача), встановленого положенням п.2.2. цього договору, враховуючи день фактичної сплати.
Тобто, в даному випадку сторони, користуючись свободою договору, визначили інший розмір річних, які підлягають нарахуванню за невиконання зобов'язання за договором про реструктуризацію на рівні 15%.
Відповідно до пункту 3.4. договору про реструктуризацію, нарахування інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання споживачем грошового зобов'язання за цим договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених п.2.2. цього договору.
При цьому, відповідно до п. 4.1.3. договору про реструктуризацію, споживач зобов'язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого пунктом 2.2. договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів, на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.
Також, відповідно до пункту 6.2. договору про реструктуризацію, за несплату або за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених пунктом 2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожний день прострочення платежу по цьому договору, враховуючи день фактичної оплати.
Здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат за періодами визначеними позивачем за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга Закон», суд встановив, що їх сума є арифметично правильною, а тому суд задовольняє суму нарахованих 15% річних у розмірі 6925,83 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 5722,91 грн.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 14170,08 грн за період з 03.02.2025 по 12.06.2025, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6.1. договору, за несплату або внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п. 2.2 цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.
Водночас, договір реструктуризації фактично не встановлює нових зобов'язань і не є самостійним договором відповідно до умов п.1.1. договору №44/7-131 від 05.12.2024, в силу якого у сторін виникають права та обов'язки, а лише визначає нові строки для виконання зобов'язання, яке виникло в силу договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, що неодноразово був продовжений та станом на сьогодні ще триває.
НКРЕКП постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі постанова №332) надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Відповідно до пп.14 п.1 постанови №332 визначено: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
При цьому, правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 5 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Наведені вище положення свідчать про те, що НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та які є обов'язковими до виконання.
Постановою №332 регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Вищевказані висновки суду кореспондуються з висновками, викладеними в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.
При цьому, у вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Відповідно до ч.5 та ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи викладене, при вирішенні питання про стягнення з відповідача пені, суд застосовує положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 та відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 14170,08 грн.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частково.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 46, 73, 76, 79, 86, 123, 210, 233, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний дім Київ Бейкері», м.Дружківка про стягнення 175907,83 грн, з яких основна заборгованість складає 149089,01грн, інфляційні втрати в розмірі 5722,91 грн, 15% річних в розмірі 6925,83 грн та пені в розмірі 14170,08 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний дім Київ Бейкері» (84206, Донецька обл., Краматорський р-н, м.Дружківка, вул.Ольги княгині, буд.56, код ЄДРПОУ 44699762) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, буд.85, код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість у розмірі 149089,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 5722,91 грн, 15% річних у розмірі 6925,83 грн, а також судовий збір у розмірі 2784,08 грн.
В іншій часині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 15.08.2025.
Суддя Г.Є. Курило