07.08.2025 м. Дніпро Справа № 904/3718/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 (суддя Ліпинський О.В.; повне рішення складено 24.01.2025) у справі № 904/3718/24
за позовом Фермерського господарства «Сєлєна», с. Підгірне, Новомиколаївського району, Запорізької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг», с. Златоусівка, Криворізького району, Дніпропетровської області
про стягнення грошових коштів,-
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Фермерське господарство «Сєлєна» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг» про стягнення заборгованості в розмірі 2979324,78 грн.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором перевезення № 18/09-2023 від 18.09.2023 в частині повної і своєчасної оплати вартості отриманих послуг.
Господарський суду Дніпропетровської області рішенням від 14.01.2025 задовольнив позов у справі № 904/3718/24 стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг» на користь Фермерського господарства «Селєна» 2979324,78 грн основного боргу і 44689,88 грн витрат зі сплати судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо невиконання відповідачем обовязку зі сплати вартості отриманих послуг, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що після отримання послуг з перевезення вантажів, відповідні операції були відображені відповідачем в податковій звітності, чим засвідчено волю останнього до настання правових наслідків, які породжує факт надання послуг, водночас доказів на підтвердження того, що відображені в податкових деклараціях відповідача за вересня-жовтень 2023 року операції з позивачем відносяться до інших господарських правовідносин, а не до договору перевезення №18/09-2023 від 18.09.2023, як і доказів їх оплати, матеріали справи не містять.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі № 904/3718/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник заперечив виконання позивачем зобов'язань за договором перевезення, як і укладення самого договору.
Скаржник зазначив, що матеріали справи не містять первинних документів, якими має бути підтверджено здійснення господарської операції, водночас податкові декларації, надані позивачем в якості доказу надання послуг з перевезення за договором № 18/09-2023 від 18.09.2023 не є первинними документами, якими може бути підтверджено здійснення господарської операції.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Фермерське господарство «Сєлєна» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Позивач зазначив, що ним виконані умови договору перевезення, водночас скаржник ухилився від підписання товаро-транспортних накладних, відповідно до яких відбувалося перевезення товару, та актів приймання-передачі наданих послуг.
Своєю чергою, заперечивши отримання послуг за договором превезення, скаржник відобразив вартість їх надання у податкових деклараціях, що свідчить про отримання таких послуг, водночас розрахунок за ці послуги скаржник не здійснив, що і стало підставою звернення з позовом у даній справі.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.03.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі № 904/3718/24.
У судовому засіданні 10.07.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
18 вересня 2023 року між Фермерське господарство «Сєлєна» (перевізник) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг» (замовник) договір перевезення № 18/09-2023, відповідно до пункту 1.1 якого перевізник зобов'язується доставити довірений їй замовником вантаж, вказаний в ТТН за маршрутом попередньо обумовленим з замовником та видати його особі, яка мас право на одержання вантажу (одержувач), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з пунктом 2.1 договору перевізник забезпечує перевезення вантажів, передбачених цим договором, із використанням власної та/або орендованої техніки, та/або техніки, яка залучена перевізником, керування та обслуговування якої здійснюється працівниками перевізника та/або працівниками власника техніки та/або безпосередньо власниками техніки.
Прийом-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, що надається перевізником замовнику кожні 10 календарних днів, разом з реєстром та товаро-супровідними документами на підставі яких сформовано акт. Замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг протягом п'яти робочих днів з моменту надання його перевізником або в цей же термін направити Перевізнику мотивовану відмову від підписання акту прийому-передачі наданих послуг (пункти 2.5, 2.6 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору оплата за надані послуги по перевезенню вантажу на збиранні пізніх зернових культур проводиться по розцінці згідно тарифної сітки передбаченої договором.
Відповідно до пункту 3.2 договору акти виконаних робіт та реєстри ТТН до них формує перевізник та надає замовнику на перевірку та підписання. Підписаний акт перевізник повинен надати замовнику з оригіналами ТТН згідно реєстру до акту, актування здійснюється кожні 10 календарних днів.
За змістом пункту 3.3. договору сторони погодили, що в разі ненадання перевізником замовнику до визначених в пункті 2.5. цього договору строків первинних документів, які підтверджують фактичне надання послуг, а саме: перевізних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, актів про фактичну вагу перевезення вантажу (зерна), актів прийому-передачі наданих послуг, послуги вважаються не наданими перевізником і відповідно не покладають на замовника обов'язку з їх оплати.
Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що оплата послуг за цим договором здійснюється замовником протягом 10-15 календарних днів після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг та надання перевізником замовнику рахунка-фактури та документів, які підтверджують фактичне надання послуг, перелік яких наведений в пункті 3.3 цього договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.
Відповідно до змісту пункту 3.5 договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи проводиться за наступним графіком:
- оплата 80% вартості виконаних робіт здійснюється замовником на протязі 7-ми календарних днів після підписання акту прийому передачі наданих послуг згідно з пунктом 3.4 договору;
- оплата 20% вартості виконаних робіт здійснюється замовником на протязі двох днів після надання перевізником податкової накладної попередньо зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений законодавством строк. Даний розрахунок застосовується при умові своєчасної оплати за наданні послуги.
Впродовж вересня-жовтня 2023 року, на виконання умов договору відповідачу надано послуги з перевезення вантажу на загальну суму 2979324,78 грн.
Для здійснення оплати наданих послуг позивач виписав рахунки № 30 від 30.09.2023 та № 11 від 11.10.2023.
З метою оформлення передачі наданих послуг, Позивачем були сформовані та підписані Акти наданих послуг № 30 від 30.09.2023 року на суму 1643911,39 грн та № 11 від 11.10.2023 року на суму 1335413,39 грн. Зазначені акти разом із рахунками на оплату та ТТН направлені на адресу відповідача засобами поштового зв'язку 13.10.2023, що підтверджується доданими до справи доказами. Відповідач акти надання послуг не підписав, на адресу Позивача не повернув.
На виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України Позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні № 12 від 30.09.2023 року на суму 1643911,39 грн та № 1 від 11.10.2023 на суму 1335413,39 грн. (том 1, а.с. 110, 113), що дорівнює сумі наданих Відповідачу послуг перевезення за спірними актами наданих послуг № 30 від 30.09.2023 року та № 11 від 11.10.2023.
02.05.2024 року Позивач повторно направив на адресу Відповідача відповідний пакет документів разом із претензією, що підтверджується копіями відповідних доказів.
Згідно відомостей податкової декларації за жовтень 2023 року (том 7, а.с. 89), Відповідачем до розділу ІІ (Податковий кредит) внесено дані про придбання товарів/послуг та необоротних активів за основною ставкою на суму 9614357,00 грн (без ПДВ). Відповідно до даних Додатку 1 до податкової декларації (том 7, а.с. 87), зокрема, Розділу ІІ, таблиці 2.1., загальний обсяг придбання включає в себе операції з придбання від постачальника з індивідуальним податковим номером 345173908137, який належить Фермерському господарству «Сєлєна».
Зазначена відповідачем в декларації за жовтень 2023 року сума придбання від постачальника - ФГ «Сєлєна» становить 1335413,39 грн з яких: 1112844,49 грн- обсяг постачання без ПДВ, 222568,90 грн - ПДВ (№ з/п 15), що відповідає сумі наданих Позивачем у жовтні 2023 року послуг перевезення вантажу (Акт надання послуг № 11 від 11.10.2023 року).
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Об'єктом апеляційного оскарження у даній справі є рішення місцевого господарського суду, яким з відповідача стягнуто заборгованість за договором перевезення.
Матеріалами справи підтверджується укладення сторонами 18.09.2023 договору, відповідно до умов якого Фермерське господарство «Сєлєна» (перевізник) зобов'язалося доставити довірений їй Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг» вантажу (замовник), а замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Позивач стверджує, що він виконав умови договору, за яким він надав відповідачу послуги з перевезення товару, вартість яких складає 2979324,78 грн, водночас відповідач не сплатив вартість отриманих послуг.
Матеріали справи містять підписаний сторонами договір перевезення, водночас не містять первинної документації на підтвердження його виконання, як-от актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Надаючи оцінку запереченням скаржника щодо отримання послуг за договором перевезення, апеляційний господарський суд зважає на такі обставини.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17. Верховний Суд зазначив, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за видатковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
На виконання вимог ухвали суду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано копії податкових декларації ТОВ «Атлас авто транс аг» з податку на додану вартість за вересня 2023 року по грудень 2023 року.
Відповідно до відомостей податкової декларації за вересень 2023 року (том 7, а.с. 81а), відповідачем до розділу ІІ (Податковий кредит) внесено дані про придбання товарів/послуг та необоротних активів за основною ставкою на суму 6371522,00 грн (без ПДВ). Відповідно до даних Додатку 1 до податкової декларації (том 7, а.с. 84), зокрема Розділу ІІ, таблиці 2.1, загальний обсяг придбання включає в себе операції з придбання від постачальника з індивідуальним податковим номером 345173908137, який належить Фермерському господарству «Сєлєна».
Зазначена відповідачем в декларації за вересень 2023 року сума придбання від постачальника - ФГ «Сєлєна» становить 1643911,39 грн, з яких 1369926,16 грн- обсяг постачання без ПДВ, 273985,23 грн - ПДВ (№ з/п 15), що відповідає сумі наданих позивачем у вересні 2023 року послуг перевезення вантажу (акт надання послуг № 30 від 30.09.2023).
Відповідно до відомостей податкової декларації за жовтень 2023 року (том 7, а.с. 89), відповідачем до розділу ІІ (Податковий кредит) внесено дані про придбання товарів/послуг та необоротних активів за основною ставкою на суму 9614357,00 грн (без ПДВ). Відповідно до даних додатку 1 до податкової декларації (том 7, а.с. 87), зокрема Розділу ІІ, таблиці 2.1, загальний обсяг придбання включає в себе операції з придбання від постачальника з індивідуальним податковим номером 345173908137, який належить Фермерському господарству «Сєлєна».
Зазначена відповідачем в декларації за жовтень 2023 року сума придбання від постачальника - ФГ «Сєлєна» становить 1335413,39 грн з яких 1112844,49 грн- обсяг постачання без ПДВ, 222568,90 грн - ПДВ (№ з/п 15), що відповідає сумі наданих Позивачем у жовтні 2023 року послуг перевезення вантажу (акт надання послуг № 11 від 11.10.2023 року).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Апеляційний господарський суд зауважує, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач відобразив у податкових накладних господарську операцію щодо надання позивачем послуг перевезення загальною вартістю 2979324,78 грн, чим засвідчив волю до настання правових наслідків, які породжує факт надання послуг.
Своєю чергою, доказів на підтвердження того, що відображені в податкових деклараціях відповідача за вересня-жовтень 2023 року операції з позивачем, відносяться до інших господарських правовідносин, а не до договору перевезення № 18/09-2023 від 18.09.2023, до матеріалів справи не надано.
При цьому суд враховує, що дійсно в матеріалах справи відсутні належно оформлені первинні документи, які б підтверджували виконання господарської операції, але зважаючи на специфіку господарських відносин сторін, про що надав пояснення позивач, первинні документи, складені належним чином на момент прийняття товару від перевізника, залишались у отримувача та замовника перевезення товару і у подальшому не були надіслані позивачу.
Колегія суддів, зважаючи на всі обставини справи, погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо доведеності господарської операції з перевезення товару.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Таким чином, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Таким чином, з огляду на стандарт доказування «вірогідності доказів», апеляційний господарський суд доходить висновку, що відповідач отримав від позивача послуги за договором перевезення, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов про стягнення їх вартості із замовника на користь перевізника.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду зміні або скасуванню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі № 904/3718/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі № 904/3718/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас авто транс аг».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.08.2025
Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ