79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" серпня 2025 р. Справа №907/134/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від прокурора: Винницька Л.М.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Божара Євгена Євгеновича б/н від 13.05.2025,
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025, суддя Пригуза П.Д., м. Ужгород, повний текст рішення складено 24.04.2025
у справі №907/134/25
за позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове, Закарпатська область
в інтересах держави в особі позивача Берегівської міської ради, м. Берегове, Закарпатська область
до відповідача фізичної особи - підприємця Божара Євгена Євгеновича
про стягнення безпідставно отриманих коштів,
Короткий зміст позовних вимог позивача
06.02.2025 Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі позивача Берегівської міської ради звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Божар Євгена Євгеновича з позовними вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 322 922.01 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що встановлено факт використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2110200000:01:052:0025, площею 0,3536 га, розташованої за адресою: м. Берегове, пр. Геологів, 4А, ФОП Божар Є.Є. без належним чином оформлених правовстановлюючих документів.
Зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності та не була надана у користування відповідачу на підставі договору оренди. При цьому, ФОП Божар Є.Є. здійснював її використання для обслуговування належної йому на праві власності нежитлової будівлі загальною площею 610,4 кв. м., на підставі договору купівлі-продажу №6885 від 19.09.2011.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2021 у справі №907/778/21 з ФОП Божар Є.Є. було стягнуто 284 152,25 грн як безпідставно набуті грошові кошти за користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.09.2018 по 30.06.2021.
Попри виконання зазначеного рішення, відповідач продовжував безправне використання земельної ділянки до 21.06.2024, коли, згідно з договором купівлі-продажу №2682 від 21.06.2024, відчужив належну йому будівлю Товту Р.А.
Таким чином, у період з 01.07.2021 по 21.06.2024 земельна ділянка використовувалась без правових підстав, що є порушенням вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Унаслідок цього територіальна громада понесла збитки у вигляді недоотриманої орендної плати в розмірі 322 922,01 грн, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Божара Євгена Євгеновича на користь Берегівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 322 922,01 грн. за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:052:0025, за період з 01.07.2021 по 21.06.2024 року. Судові витрати покладено на відповідача. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Божара Євгена Євгеновича сплачений судовий збір у розмірі 4 843,83 грн. на користь Закарпатської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909967, банк отримувача: Державна казначейська служба України, рахунок UA228201720343130001000018475.
Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідач - ФОП Божар Є.Є. - протягом періоду з 01.07.2021 по 21.06.2024 року фактично користувався земельною ділянкою площею 0,3536 га за кадастровим номером 2110200000:01:052:0025, яка перебуває у комунальній власності Берегівської міської ради, без належного оформлення правовстановлюючих документів на таке користування.
При цьому відповідачем не укладено договір оренди з органом місцевого самоврядування та не здійснено державну реєстрацію речового права на відповідну земельну ділянку, що підтверджується відсутністю таких доказів у матеріалах справи.
Суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно зберіг кошти, які мали б надійти до місцевого бюджету у вигляді орендної плати, а тому підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Суд визнав обґрунтованими доводи позивача та розрахунки збитків і постановив стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 322 922,01 грн.
Крім того, суд застосував преюдицію, взявши до уваги обставини, встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2021 у справі № 907/778/21, яке набрало законної сили. Встановлений в справі №907/778/21 факт безпідставного користування нерухомістю й земельною ділянкою є юридично значущим і для цієї справи, оскільки підтверджує триваючий характер таких дій з боку відповідача, які мали місце і в подальшому - у період з 01.07.2021 до 21.06.2024 - вже поза межами дії вказаного рішення, що підтверджено матеріалами справи. Згідно з частиною четвертою статті 75 Цивільного процесуального кодексу України, зазначені обставини не потребують доказування та є обов'язковими для суду при розгляді цієї справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача
14.05.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи - підприємця Божара Євгена Євгеновича б/н від 13.05.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025 у справі №907/134/25.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач довів лише належність земельної ділянки до комунальної власності та право власності відповідача на розташовану на ній будівлю, але факт користування землею не підтверджений жодним доказом.
Посилання на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2021 року як на таке, яким встановлено факти, що мають преюдиціальне значення, є юридично некоректним, оскільки вказаним рішенням встановлено лише обставини використання земельної ділянки у відповідний проміжок часу (інший по відношенню до розглядуваних у даній справі термінів), а відтак не може мати преюдиціальне значення по відношенню до обставин, які не мали місце на момент його ухвалення.
Також безпідставним є висновок суду про представництво інтересів Берегівської міської ради Берегівською окружною прокуратурою, оскільки законодавство чітко регламентує підстави та порядок представництва прокуратурою інтересів держави, що має субсидіарний характер і не може замінювати дію відповідних органів місцевого самоврядування.
Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 17.06.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/4757/25 від 17.06.2025) в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025 у справі №907/134/25 залишити без змін.
Позивач своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 справу №907/134/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Божара Євгена Євгеновича б/н від 13.05.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025 року у справі №907/134/25 залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Божара Євгена Євгеновича б/н від 13.05.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025 року у справі №907/134/25.
Ухвалою від 19.06.2025 призначено справу №907/134/25 до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2025.
Судом встановлено, що зазначена ухвала була доставлена до електронних кабінетів позивача та представника відповідача (Юрика Б.І.) 19.06.2025, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа, наявними у матеріалах справи.
Згідно зі списком розсилки суду від 20.06.2025, ухвала також була направлена на поштову адресу відповідача: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Стефаника, буд. 52. 11.07.2025 конверт повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Крім того, відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою від 19.06.2025 року у відкритому доступі.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримував поштову кореспонденцію суду, зокрема, ухвали від 19.05.2025 та 02.06.2025.
У судове засідання 13.08.2025 з'явився прокурор, позивач та відповідача в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.
У судовому засіданні суд заслухав міркування прокурора щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача та відповідача, які в судове засідання не з'явилися, який не заперечив проти розгляду справи за відсутності представників.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 347466805 від 21.09.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:01:052:0025 загальною площею 0.3536 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності територіальної громади Берегівської міської ради.
Разом з тим відповідно до даних даної інформаційної довідки, комплекс, реєстраційний номер майна - 6926834, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 610.4 кв. м., перебував у приватній власності ФОП Божар Є.Є. згідно договору купівлі-продажу №6885 від 19.09.2011, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Кирияк К.М.
Судами встановлено, що інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 393031719 від 30.08.2024, підтверджується, що 21.06.2024 був укладений договір купівлі - продажу, серія та номер - 2682, посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В., згідно умов якого фізична особа Товт Рената Андріївна, РНОКПП - НОМЕР_1 , придбала комплекс, загальною площею 610.4 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно даної інформаційної довідки, земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:01:052:0025 загальною площею 0.3536 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, проспект Геологів, земельна ділянка 4А, і надалі перебуває у власності територіальної громади Берегівської міської ради.
Рішенням Берегівської міської ради №1357 від 12.04.2013 року "Про виготовлення технічної документації з нормативно грошової оцінки земель населеного пункту Берегове Закарпатської області" підтверджується надання дозволу на виготовлення технічної документації з нормативно грошової оцінки земель населеного пункту Берегове Закарпатської області.
Рішенням Берегівської міської ради №2384 від 10.07.2015 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Берегове Закарпатської області" затверджено технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель населеного пункту м. Берегове Закарпатської області, розроблену ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яка долучена до матеріалів справи.
Актом №47 щодо визначення розміру збитків за використання земель комунальної форми власності Берегівської міської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України від 26.06.2024 встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Берегове, проспект Геологів, 4А, кадастровий номер - 2110200000:01:052:0025, становить - 2021-2022 рік - 2 005 780.55 грн.; 2023 рік - 2 306 757.48 грн.; 2024 рік - 2 424 402.11 грн.
Період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів - з 01.07.2021 по 25.06.2024.
Розмір збитків, завданих власнику землі або землекористувачу становить - 324 250,45 грн.
Даний розрахований розмір збитків підтверджується також і протоколом №24 постійної комісії для розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території Берегівської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України.
Надалі, рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 17.07.2024 "Про затвердження розміру безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності з порушенням вимог чинного законодавства" підтверджується затвердження протоколу №23 від 20.06.2024 року, протоколу №24 від 26.06.2024 року засідання комісій з визначення та відшкодування безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності без належного оформлення правовстановлюючих документів та актів визначення розміру втрат власникам землі.
Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №625/0/207-21 від 08.06.2021 підтверджується нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, на якій знаходився комплекс відповідача, у розмірі 2 005 780.55 грн.
Витягом №НВ-2100380832023 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 21.08.2023 підтверджується нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, на якій знаходився комплекс відповідача, у розмірі 2 306 757.48 грн.
Витягом №НВ-2100506302024 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 19.11.2024 підтверджується нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, на якій знаходився комплекс відповідача, у розмірі 2 424 402.11 грн.
Рішенням Берегівської міської ради №88 від 10.02.2016 затверджено розмір річних орендних ставок за використання земель населеного пункту міста Берегове Закарпатської області згідно додатку.
Рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області №1580 від 01.07.2022 затверджено на території Берегівської міської територіальної громади ставки орендної плати за землю. Так для земельних ділянок громадської забудови, а саме для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено ставку орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки - 5 %.
Листом Берегівської міської ради Закарпатської області №117/03-17 від 16.01.2025 підтверджується, що визначений комісією від 26.06.2024 розмір безпідставно збережених коштів, що підлягають добровільному відшкодуванню ФОП Божар Є.Є. за користування вказаною земельною ділянкою у період з 01.07.2021 по 25.06.2024 у сумі 324 250,45 грн, є неправильним у зв'язку зі зменшенням періоду фактичного користування цією земельною ділянкою. Період користування та відповідна сума до відшкодування уточнені і становлять 322 922,01 грн за період з 01.07.2021 по 21.06.2024.
Судами встановлено, що використання земельної ділянки відповідачем без належних правових підстав уже було предметом розгляду господарського суду. Зокрема, наявне рішення господарського суду, яке набрало законної сили, і факти, встановлені цим рішенням, мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.
Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2021 у справі №907/778/21 позов задоволено частково. Стягнуто з боржника фізичної особи-підприємця Божара Євгена Євгеновича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Берегівської міської ради (код ЄДРПОУ 04053683, вул. Б. Хмельницького, 7, м. Берегове Закарпатської області) безпідставно набуті грошові кошти за період часу з 01.09.2018 до 30.06.2021 включно у розмірі 284 152,25грн. В решті вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів за липень - серпень 2018 року - відмовлено.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Берегівської міської ради в даній справі судова колегія зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Крім вказаного, згідно із статтею 13 Конституції України від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 145 Конституції України передбачений судовий захист прав місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів селищних рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.
Плата за землю, яка є складовою податку на майно (ст. 265 Податкового кодексу України), відповідно до вимог ч.1 ст. 64 та ч.1 ст. 69 Бюджетного кодексу України належить до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів, у зв'язку з чим збитки за безоплатне використання земельної ділянки у вигляді неотриманої орендної плати за землю підлягають перерахуванню на рахунок Берегівської міської ради.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор зазначав, що територіальна громада міста Берегове в особі Берегівської міської ради є власником земельної ділянки та отримувачем коштів - орендної плати, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Окрім того, Берегівська міська рада володіє відповідними повноваженнями та достовірно знає з повідомлень прокурора про факт користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів на таке користування, однак не вживає заходів для стягнення безпідставно отриманих коштів за користування такою земельною ділянкою.
Підставою для звернення до суду із вказаним позовом є виявлений прокуратурою факт неналежного здійснення органами уповноваженими державою на здійснення захисту її інтересів органів в частині контролю за використанням та охороною земель.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Берегівської міської ради, у повноваженнях якої є контроль за використанням та охороною земель та враховано, що бездіяльність позивача призводить до недотримання коштів у розмірі суми орендної плати за користування відповідачем земельними ділянками, що суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету.
Берегівською окружною прокуратурою направлявся лист Берегівському міському голові №07.50-101-778-24/3135ВИХ-24 від 06.06.2024 року, в якому він просив надати відповідь чи сплачувалась орендна плата або земельний податок відповідачем за користування вказаною спірною земельною ділянкою починаючи з 01.07.2021 по 31.05.2024 та чи використовувалась така ділянка у господарській діяльності відповідача.
У відповідь, Берегівська міська рада направила лист №6293-24 від 26.06.2024 в якому зазначила, що відповідно до акту щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0.3536 га, кадастровий номер 2110200000:01:052:0025 по проспекту Геологів, 4 "А" у м. Берегове, Комісією визначено розмір коштів належних до добровільного відшкодування відповідачем, а саме 324 250.45 грн.
Надалі прокурор направив позивачу лист №07.50-101-714-24/6137ВИХ-24 від 05.12.2024, в якому вказав, що йому слід надати інформацію чи сплачувалась орендна плата або земельний податок відповідачем за користування спірною земельною ділянкою починаючи з 01.07.2021 по 31.05.2024 та чи використовувалась вказана земельна ділянка у господарській діяльності ФОП Божар Є.Є.
У відповідь на такий лист, позивач повторно надав відповідь №11589-24 від 06.12.2024, в якій вказав, що розмір збитків за користування земельною ділянкою у вказаний період складає - 324 250.45 грн.
Судами встановлено, що і позивачем направлявся відповідачу лист №03-07/638 від 30.07.2024, в якому він просив відповідача погасити добровільно вказану заборгованість.
В подальшому, Берегівською окружною прокуратурою направлялось повідомлення Берегівському міському голові в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" від 06.01.2025, згідно якого повідомляла позивача, що наявні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Берегівської міської ради. У відповідь Берегівська міська рада повторно направила лист прокурору від 16.01.2025, в якому вказувала, що визначений розмір безпідставно збережених коштів (збитків) складає 322 922.01 грн.
Враховуючи все вищевикладене, судами встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" і оскільки компетентний орган, а саме Берегівська міська рада, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 322 922,01 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у період з 01.07.2021 по 21.06.2024.
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України “Про оренду землі»).
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.
Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату.
Як встановлено судами вище, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №272435380, встановлено, що нежитлова будівля загальною площею 610,4 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві приватної власності ФОП Божар Є.Є. (ІПН: НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу №6885 від 19.09.2011, посвідченого приватним нотаріусом Кирияк К.М.
Будівля розташована на земельній ділянці площею 0,3536 га (кадастровий номер 2110200000:01:052:0025), з цільовим призначенням: «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», сформованій 16.11.2013. Земля перебуває в комунальній власності.
21.06.2024 Божар Є.Є. відчужив нежитлову будівлю загальною площею 610,4 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №2682, посвідченим нотаріусом Мирончук О.В.
Відповідно до Акта №47 від 26.06.2024 року та інформації з державного реєстру, встановлено, що Божар Є.Є. фактично використовував вказану ділянку без укладеного договору оренди з Берегівською міською радою та без державної реєстрації права користування.
Таким чином, у період з 01.07.2021 по 21.06.2024 ФОП Божар Є.Є. використовував земельну ділянку для обслуговування об'єкта нерухомості без правових підстав, у порушення ст.ст. 125, 126 ЗК України, без сплати орендної плати.
Тобто, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондиційних зобов'язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов'язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість. Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
При кваліфікації відносин суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
З огляду на викладене, відповідач фізична особа - підприємець Божар Є.Є. як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Берегівської міської ради) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Берегівській міській раді на підставі ст. 1212 ЦК України.
Доводи апелянта про відсутність доказів фактичного користування земельною ділянкою є безпідставними. Використання відповідачем землі підтверджується розміщенням на ній належної йому будівлі, актом щодо визначення розміру збитків за використання земель комунальної форми власності, а також відсутністю укладеного договору оренди з власником земельної ділянки. Сукупність доказів свідчить про тривале фактичне користування землею без правових підстав, що підтверджує обов'язок відповідача повернути отримані кошти власнику земельної ділянки.
Щодо заперечень апелянта про відсутність преюдиційного значення рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2021 у справі №907/778/21, колегія суддів зазначає таке.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2021 у справі №907/778/21 позов задоволено частково. Стягнуто з боржника фізичної особи-підприємця Божара Євгена Євгеновича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Берегівської міської ради (код ЄДРПОУ 04053683, вул. Б. Хмельницького, 7, м. Берегове Закарпатської області) безпідставно набуті грошові кошти за період часу з 01.09.2018 до 30.06.2021 включно у розмірі 284 152,25 грн.
У вказаній справі судом встановлено факт безпідставного користування відповідачем - ФОП Божаром Є.Є. - тією самою земельною ділянкою, що є предметом спору у цій справі, за аналогічних правових обставин у попередній період - з 01.09.2018 по 30.06.2021. Позов було подано в інтересах тієї ж особи - Берегівської міської ради. Рішенням суду зазначену обставину визнано доведеною, а з відповідача стягнуто безпідставно набуті кошти.
Таким чином, рішення у справі №907/778/21, яке набрало законної сили, містить факти, що мають преюдиційне значення відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а саме: факт використання відповідачем земельної ділянки без правових підстав, наявність комунальної власності на спірну ділянку за територіальною громадою в особі Берегівської міської ради та обов'язок відповідача повернути отримані без правової підстави кошти.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Об'єднана палата КГС ВС у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта на відсутність зв'язку між справами є безпідставними, оскільки зміна періоду використання земельної ділянки не впливає на правову кваліфікацію дій відповідача, юридичну природу спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін. Отже, висновки суду першої інстанції про застосування преюдиції у межах даної справи є обґрунтованими.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП Божар Є.Є., як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2110200000:01:052:0025 за період з 01.07.2021 по 21.06.2024, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - Берегівської міської ради - зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування такою ділянкою, а тому, з урахуванням положень частини першої статті 1212 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути зазначені кошти органу місцевого самоврядування.
Щодо розміру безпідставно збережених коштів за спірні періоди
Статтею 13 ЗУ «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до ст. 20 ЗУ “Про оцінку земель», за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 вказувала, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України, органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Положеннями п.288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
Також згідно положень п. 288.5.2. ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.
При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18). При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).
Верховний Суд у справі №922/2060/20 вказує, що «витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані про актуальну оцінку як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період».
Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №625/0/207-21 від 08.06.2021 підтверджується нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, на якій знаходився комплекс відповідача, у розмірі 2 005 780.55 грн.
Витягом №НВ-2100380832023 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 21.08.2023 підтверджується нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, на якій знаходився комплекс відповідача, у розмірі 2 306 757.48 грн.
Витягом №НВ-2100506302024 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 19.11.2024 підтверджується нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, на якій знаходився комплекс відповідача, у розмірі 2 424 402.11 грн.
Рішенням Берегівської міської ради №88 від 10.02.2016 затверджено розмір річних орендних ставок за використання земель населеного пункту міста Берегове Закарпатської області згідно додатку.
Рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області №1580 від 01.07.2022 затверджено на території Берегівської міської територіальної громади ставки орендної плати за землю. Так для земельних ділянок громадської забудови, а саме для земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель торгівлі затверджена наступна ставка орендної плати у відсотках від нормативно грошової оцінки - 5 %.
Суд зазначає, що дана ставка орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідає положенням ст. 288 Податкового кодексу України.
Виходячи зі змісту підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, дана норма встановлює мінімальний розмір річної суми орендної плати, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй Постанові від 01 червня 2022 року у справі №922/3758/20.
З врахуванням п'яти відсотків річного розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з врахуванням нормативно-грошових оцінок даної вказаної вище земельної ділянки, Берегівською радою складено розрахунок збитків (неодержаних місцевим бюджетом Берегівської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування (тимчасового зайняття) ФОП Божар Є.Є. земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 2110200000:01:052:0025 без достатніх правових підстав, який за період з 01.07.2021 по 21.06.2024 становить 322 922.01 грн.
Відповідач не подав будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача.
Апеляційний суд, перевіривши наданий розрахунок збитків за наявними у справі матеріалами, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий розрахунок відповідає правовим приписам щодо визначення розміру стягнення коштів у спірних правовідносинах, що виникли у зобов'язаннях, пов'язаних із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Отже, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора щодо стягнення грошових коштів у розмірі 322 922,01 грн на користь позивача.
Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а заперечення прокурора були підтвердженні дослідженими матеріалами справи та доводами викладеними в судових засіданнях.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025 у справі №907/134/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Божара Євгена Євгеновича б/н від 13.05.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.08.2025
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.