15.08.2025 Справа № 756/9620/24
Унікальний номер 756/9620/24
Номер провадження 2/756/550/25
12 серпня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретаря судового засідання - Лисенко Д.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Санченка Р.Г. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
Короткий зміст позовних вимог.
До Оболонського районного суду міста Києва 30 липня 2024 року звернувся позивач ОСОБА_1 в якому просить стягнути з ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 521347,78 грн., які складаються: 403800,47 грн. - вартість відновлювального ремонту, 23547,31 грн. - вартість втрати товарної вартості ТЗ, 4000 грн. - вартість послуг з оцінки пошкодженого майна експертом, 44000,00 грн. - вартість оренди автомобіля, 6000,00 грн. - вартість оплати зберігання автомобіля на стоянці, 40000,00 грн. - моральної шкоди., та судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 17 квітня 2024 року за участі водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем Nissan QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_1 та рухався по вул.Газопровідка в м.Києві, сталася ДТП з автомобілем Renault, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 05 липня 2024 року ОСОБА_4 визнанно винним в ДТП, яка трапилась 17 квітня 2024 року.
Згідно зі звіту №419/04-24 від 30 квітня 2024 року, вартість матерального збитку завданого власнику автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 становить 584547,78 грн, яка складається з 561300,47 грн - вартості відновлюваного ремонту та 23547,31 грн - вартості втрати товарної вартості. За складання звіту позивачем сплачено оцінювачу 4000,00 грн.
У зв'язку з необхідністю використання транспортного засобу з робочою метою та у повсякденному житті, а також неможливістю використання пошкодженого автомобіля, позивач орендував транспортний засіб, з вартістю щомісячної орендної плати -15000, 00 грн. Окрім того, умовами договору оренди передбачений обов'язок зберігати транспортний засіб на охоронній стоянці, вартість такого зберігання становить 1500, 00 грн, щомісячно.
Посилаючись на те, що 13 травня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування, в межах ліміту відповідальності 157500,00 грн, позивач просить стягнути з відповідача, як винного в ДТП, різницю завданих збитків.
Також позивач зауважує, що в результаті ДТП йому завдано душевних страждань, у зв'язку з пошкодженням автомобіля, він не може користуватися власним майном, порушено нормальні життєві стосунки та зв'язки, що вимагає додаткових зусиль, з цих підстав просить в рахунок компенсації моральної шкоди стягнути 40000,00 грн.
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2024 року справу передано на розгляд судді Яценко Н. О.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 серпня 2025 року суддею Яценко Н. О. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 30 вересня 2024 року.
Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року за клопотанням представника відповідача- адвоката Санченка Р.Г. у справі призначена судова авто товарознавча експертиза.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2024 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження.
02 травня 2025 року на адресу суду з експертної установи надійшов Висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 292/25-54 від 22 квітня 2025 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року провадження у справі відновлено.
27 травня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 687347,78 грн, з яких 403800,47 грн - вартість відновлюваного ремонту, 23547,31 грн - вартість втрати товарної вартості, 4000, 00 грн - вартість послуг з оцінки пошкодженого майна, 195000,00 грн - вартість оренди автомобіля, 21000,00 грн - вартість оплати за зберігання автомобіля на стоянці та 40000,00 грн - моральна шкода.
Від представника відповідача Санченка Р.Г. 26 червня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що з Висновку експерта № 292/25-54 від 22 квітня 2025 року встановлено, що ремонт автомобіля Renault, перевищує його ринкову вартість, тому автомобіль є фізично знищеним. Експертом визначено вартість залишків автомобіля (вартість автомобіля в пошкодженому стані), яка становить 228 790,5 грн. Тому у відшкодування шкоди підлягає стягненню вартість автомобіля до та після ДТП з відрахуванням страхового відшкодування, що складає 214774,50 грн. Вважає висновок оцінювача ОСОБА_5 № 419/04-24 від 30.04.2024р. не допустимим доказом, зважаючи на суперечності Висновку судової експертизи. Також просить відмовити позивачу у стягненні витрат у розмірі 195 000,00 грн. вартості оренди автомобіля та 21 000,00 грн вартості оплати стоянки за зберігання автомобіля, оскільки необхідність даних витрат не підтверджена позивачем. Вважає також, що розмір моральної шкоди не доведений позивачем, просить відмовити в задоволенні цих позовних вимог.
Від позивача 09 липня 2025 року надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в якій посилається на вартість відчуженого ним автомобіля - 166840,00 грн, просить стягнути на свою користь з відповідача 536725,00 грн, з яких:276725,00 грн - вартість матеріального збитку, 4000,00 грн - вартість оцінки, 195000,00 грн - вартість оренди автомобіля, 21000,00 - вартість стоянки, 40000,00 грн - моральна шкода. Також позивач заявив клопотання про повернення надмірно сплаченого розміру судового збору.
Ухвалою суду від 22 липня 2025 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 12 серпня 2025 року.
В судовому засіданні 12 серпня 2025 року позивач та його представник підтримали позовні вимоги, в редакції від 09 липня 2025 року, наполягали на їх задоволенні з підстав та мотивів викладених в заявах по суті.
Представник відповідача в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги в розмірі 214774,50 грн, проте заперечував в задоволенні решти позовних вимог, з мотивів викладених у поданому відзиві.
Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 17 квітня 2024 року за участі водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем Nissan QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_1 , та водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем Renault, д.н.з. НОМЕР_3 , сталася ДТП. В результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 05 липня 2024 року ОСОБА_4 визнанно винним в ДТП, яка трапилась 17 квітня 2024 року.
Станом на момент дорожньо-траспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Nissan QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована полісом в ПрАТ «СК «ВУСО». Ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 160 000 грн, франшиза 2500,00 грн. Згідно меморіального ордеру від 13 травня 2024 року проведена виплата страхового відшкодування в максимальному розмірі 157500,00 грн (а.с.77 том 1).
Згідно зі звіту №419/04-24 від 30 квітня 2024 року, проведеного оцінювачем ОСОБА_5 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 становить 584547,78 грн.; 561300,47 грн - вартості відновлюваного ремонту; 23547,31 грн - втрата товарної вартості (а.с.16-67, том1).
За складання звіту позивачем сплачено оцінювачу ОСОБА_5 4000,00 грн., що доводиться платіжною інструкцією від 27 квітня 2024 року (а.с.68 том1).
Згідно договору №1 від 03 травня 2024 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 в оренду належний їй транспортний засіб Tayota Yaris Hybrid, НОМЕР_4 . Згідно п.5.1. договору орендна плата встановлюється в розмірі 15000,00 грнза кожен повний місяць користування автомобілем. За умовами п.7.1 договору, орендар зобов'язується в обов'язковому порядку зберігати орендований автомобіль на охоронюваній стоянці (а.с.69-70, том1).
Згідно з квитанціями ОСОБА_7 перераховує о грошові кошти на платіжну карту щомісячно в сумі 15000, 00 грн із призначенням платежу за оренду (а.с.73-75, том 1, а.с. 13-23, том2).
Позивачем долучено квитанції з найменуванням послуги «авто послуга», які видані ФОП ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_3 (а.с.76 том 1, а.с. 24-25 том2).
Позивачем долучена медична документація щодо стану здоров'я ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (а.с.32-64 том 2).
Висновком судового експерта за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи №292/25-54 від 22 квітня 2025 року встановлена вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , яка на момент ДТП 17 квітня 2024 року склала 601065,00 грн, що становить вартість автомобіля до ДТП. Вартість відновлюваного ремонту в цінах станом на дату ДТП складає 613362,05 грн., тому матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості КТЗ. Ринкова вартість автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_2 в пошкодженому стані, на дату ДТП 17 квітня 2024 року складала 228790,50 грн. (157-195 том 1).
Спір між сторонами виник з приводу стягнення з винуватця ДТП ОСОБА_4 , різниці між розміром завданих збитків та сумою виплаченого страхового відшкодування, а також вартості орендованого автомобіля та плати за охоронну стоянку й компенсації завданої моральної шкоди. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Слід також зазначити, що якщо потерпілий звернувся до страховика, при цьому, страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).
Якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Водночас, відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його транспортному засобу у ДТП, і здійсненою йому страховиком страховою виплатою, Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц (провадження № 61-501св18) зробив такий правовий висновок.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Таким чином, при вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню в зв'язку з пошкодженням автомобіля, з'ясуванню підлягають вартість транспортного засобу та вартість його ремонту, і зазначені обставини повинні бути оцінені з точки зору економічної обґрунтованості ремонту.
Суд при вирішенні питання про стягнення з відповідача, як винної у ДТП особи, завданої шкоди, враховує висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи, в якій визначений обсяг завданої шкоди в розмірі вартості транспортного засобу до ДТП - 601065,00 грн, оскільки вартість відновлюваного ремонту є більшою 613362,05 грн, його проведення є економічно не обґрунтованим. Також судовим експертом визначена ринкова вартість автомобіля в пошкодженому стані (рештків) в розмірі 228790,50 грн.
Тому розмір матеріального збитку, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 становить 214774,50 грн, виходячи з розрахунку (601065,00-228790,50-157500).
Суд визнає слушними доводи представника відповідача в частині, не врахування судом висновок оцінювача ОСОБА_5 , який суперечить висновкам проведеної судової експертизи, з наступних міркувань.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, судова транспортно-товарознавча експертиза від 22 квітня 2025 року № 292/25-54 проведена головним судовим експертом відділу транспортно-товарознавчих досліджень спеціалізованої державної науково-експертної установи КНДІСЕ, на виконання ухвали суду, який попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. (а.с.157, том1).
Водночас, звіт про оцінку вартості матеріального збитку №419/04-24 від 30 квітня 2024 року проведений оцінювачем ОСОБА_5 , який діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності від 29 січня 2024 року, на замовлення ОСОБА_1 , зазначений оцінювач не попереджався про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а також не є судовим експертом.
Постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №910/702/17 зазначено, що відповідно до процесуального законодавства та положень Закону України «Про судову експертизу» висновок може бути наданий державною спеціалізовано установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на мовах, визначених Законом України «Про судову експертизу». Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21 квітня 2021 року у справі №910/701/17.
При оцінці доказів, суд надає перевагу висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 22 квітня 2025 року над звітом оцінювача, в частині визначення вартості ремонту автомобіля та визнання його економічно необгрунтованим.
Суд не приймає позицію позивача, щодо визначення вартості автомобіля в пошкодженому стані за ціною проданого позивачем ним автомобіля за договором купівлі-продажу від 05 травня 2025 року за домовленістю сторін в сумі 166840,00 грн.
З огляду на те, що обсяг завданих збитків власнику пошкодженого автомобіля визначається саме на дату ДТП 17 квітня 2024 року, то логічно, що й ринкова вартість його має визначатися на дату ДТП, а не на дату його реалізації власником.
Тому суд вважає вірним при визначенні ринкової вартості автомобіля в пошкодженому стані використовувати результати судової експертизи, а не узгоджену між позивачем та покупцем вартість автомобіля в пошкодженому стані на дату продажу.
Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача вартості орендованого автомобіля та плати за стоянку, суд виходить з наступного.
Частинами першою, другою статті 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною третьою статті 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (частина друга статті 799 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-648цс16, у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 404/4702/18-ц (провадження № 61-8629св19).
З огляду на те, що договір оренди №1 від 03 травня 2024 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в простій паперовій формі, не посвідчений нотаріально, тому не породжує обов'язків для відповідача ОСОБА_4 компенсації оплати вартості позивачем за оренду автомобіля. А відповідно й похідна вимога про компенсацію вартості стоянки за його зберігання також задоволенню не підлягає. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення вартості підмінного автомобіля - 195 000,00 грн та 21000,00 грн - вартості оплати за його зберігання суд відмовляє.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 по справі №815/7401/16.
Для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з відповідача, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу він втратив можливість вести звичний спосіб життя, необхідність змін повсякденного способу життя. Транспортний засіб використовував для вирішення сімейних та побутових питань, догляду за хворою матір'ю, дітьми, в трудовій діяльності. Також позивач посилається, що в резульаті ДТП, погіршився стан його здоров'я, з наданой медичної документації вбачається, що ОСОБА_1 звертався до медичної установи.
З урахуванням обставин справи, ураховуючи вимушені зміни у звичному режимі позивача, тяжкість та глибину страждань. Повязаних зі знищенням автомобіля, виходячи із принципів розумності, співмірності й справедливості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, слід стягнути в рахунок компенсації моральної шкоди 7000 грн. Саме цей розмір відповідає критерію розумності та справедливості, не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача, й не поставить відповідача в край тяжке майнове становище.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 5337,32 грн.
В подальшому збільшував розмір позовних вимог та здійснював доплату 1660 грн.
При зменшенні розміу позовних вимог, заявив клопотаня рпо повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 1506,23 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог.
Суд задовльняє клопотання позивача та вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 надміру сплачений судовий збір у розмірі 1506,23 грн.
Ураховуючи частокве задовлення позовних вимог з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненю копмпенсація судового збору у розмірі 2247,74 грн.
Керуючись ст.ст. 1166, 1172, 1194, ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України,суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду, за пошкоджений автомобіль, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 214774,50 грн., компенсацію моральної шкоди у розмірі 7000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2247,74 грн.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) переплачений судовий збір у розмірі 1506,23 грн. за реквізитами: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , АТ "Універсал Банк", НОМЕР_7 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15 серпня 2025 року.
Суддя І. С. Шролик