Номер провадження 2/754/1092/25
Справа №754/14914/24
Іменем України
15 серпня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І. розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ціна позову 17890,00 грн,
Стислий виклад позицій сторін
Позивач звернувся до Суду з цим позовом, він просить:
- стягнути з Відповідачки на користь Позивача основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 16 799,58 грн.
- стягнути з Відповідачки на користь Позивача суму інфляційних втрат у розмірі 775,40 грн та 3 % річних у розмірі 315,42 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що Відповідачка, як власник квартири, не виконувала обов'язок зі сплати житлово-комунальних послуг, наданих Позивачем. Відсутність укладеного договору не звільняє Відповідачку від обов'язку оплати послуг, якими вона користувалася. Загальна сума основної заборгованості за період з 01.01.2022 по 31.08.2024, що становить 16 799,58 грн. Окрім цього, Позивач вимагає стягнення 775,40 грн інфляційних втрат, 315,42 грн - 3% річних за період з 01.01.2024 по 31.08.2024.
Відповідачка своїм правом подання відзиву не скористалася.
Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками на адресу Відповідачки, що є зареєстрованим її місцем проживання, поштовий конверт повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням та врученням судового рішення (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 (докази - договір купівлі-продажу квартири від 05 жовтня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 741,742 та посвідчений приватни нотаріусом Київського нотаріального округу Гніденко Н.Ю., інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 397624125 від 03.10.2024).
Відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол № 29 від 15.08.2012) Товариство прийняло житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.10.2012.
10.10.2017 між Позивачем та Відповідачкою укладено договір № 16/33 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
З метою надання житлово-комунальних послуг Позивач уклав ряд догововір, а саме:
- договір № 47 від 01.10.2012 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів;
- договір № 2/1848-К-12 від 01.10.2012 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ);
- договір № 107-0 від 15.11.2012 на технічне обслуговування пожежних систем;
- підрядний договір № 16-08-2013то від 01.08.2013 на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем;
- договір № 40 від 01.09.2022 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів.
Позивач вносив зміни до тарифів і структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та надання послуг з управління багатоквартирними будинками шляхом прийняття наказів, а саме: наказу № 2 від 05.01.2021; наказу № 3 від 14.01.2022; наказу № 3 від 09.01.2023; наказу № 24 від 11.07.2023; наказу № 32 від 15.12.2023; наказу №25/1 від 31.05.2024.
Відповідно до частини четвертої статті 319 та статті 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Згідно з пунктом 5 частиною другою статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов'язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідачка зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг належним чином не виконує.
Суд, на підставі наданих Позивачем доказів, встановив факт наявності Відповідача заборгованості за період з 01.01.2022 по 31.08.2024 у розмірі 16 799,58 грн. Цей факт Відповідачка не спростувала та не заперечила.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунками наданими позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати у розмірі 775,40 грн та 3 % річних у розмірі 315,42 грн з 01.01.2024 по 31.08.2024
Враховуючи викладене, суд виснував, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 16 799,58 грн, інфляційних втрат у сумі 775,40 грн, та 3% річних у сумі 315,42 грн, є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню суму судового збору у розмірі 3028.00 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сформувала висновок, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 188 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 119 постанови 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
За висновком Великої Палати Верховного Суду критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 189 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 145 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 179 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) також зазначено, що:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Отже, для того щоб суд визнав судові витрати підлягаючими відшкодуванню, вони повинні відповідати обом критеріям: бути реальними (фактично понесеними) та розумними (пропорційними). Суд, застосовуючи ці критерії, забезпечує справедливий розподіл судових витрат між сторонами і запобігає зловживанням з боку однієї зі сторін.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):
- витяг з договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024;
- акт приймання -передачі наданих посуг від 08.10.2024 на суму 5 000,00 грн, у якому вказано, що вивчення матеріалів справи, підготовка та подання позовної заяви становить 5 000,00 грн;
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідачка не заявила клопотання про зменшення судових витрат.
Суд, оцінюючи розмір витрат з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи виснував, про необхідність відшкодувати судові витрати позивачу повністю.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" заборгованості заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 16 799,58 грн, інфляційні втрати у розмірі 775,40 грн та 3 % річних у розмірі 315,42 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" судові витрати: 3028,00 грн - судовий збір; 5 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (місцезнаходження: вул. Саперне поле, 14/55, офіс 1004 м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ 36844047).
Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Інна КОВАЛЕНКО