15 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 120/19322/23
адміністративне провадження № К/990/42574/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Павенського Бориса Володимировича,
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Смілянець Е.С.),
у справі № 120/19322/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - військової частини НОМЕР_2 ,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі до 100 000,00 грн, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей, а саме з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови № 168, в період з 07 квітня 2022 року по 25 червня 2022 року за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей, в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, ураховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач указує на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі 100 000,00 грн, за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей як військовослужбовцю військової частини Державної прикордонної служби України за період з 07 квітня по 25 червня 2022 року (довідка від 05 серпня 2022 року № 1322) у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 100 000,00 грн за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, з розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.
В іншій частині вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове - про відмову у задоволенні позову.
5. Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Протоколом автоматизованого розподілу судової між суддями від 06 листопада 2024 року для розгляду справи № 120/19322/23 (провадження №К/990/42574/24) визначено колегію суддів у складі: Білак М.В. (головуюча суддя), судді Губська О.А., Мацедонська В.Е.
7. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2025 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року № 896/0/78-25 (на підставі службової записки судді-доповідача Білак М.В. від 13 серпня 2025 року № 31595/25 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ) для розгляду справи №120/19322/23 (провадження №К/990/42574/24) здійснено заміну судді Губської О.А. на суддю Радишевську О.Р.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та на підставі наказу від 13 березня 2022 року № 108-ос зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
10. Наказами начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07 квітня 2022 року № 5-вв та від 28 червня 2022 року № 38-вв позивача направлено у службові відрядження, пов'язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на підставі бойових розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56-Т та від 20 червня 2022 року № 99/гриф відповідно.
11. 05 серпня 2022 року військова частина НОМЕР_2 видала молодшому сержанту ОСОБА_1 , який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , довідку № 1322 про те, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07 квітня по 30 квітня 2022 року; з 01 травня по 31 травня 2022 року; з 01 червня по 25 червня 2022 року (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф).
12. Позивач уважає, що у вказаний період він має право на виплату додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів, тому звернувся до суду з цим позовом.
IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що довідка від 05 серпня 2022 року № 1322, видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 [яке є тим документом, що підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, що зазначено в абзаці 3 пункту 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ № 164-АГ)], є в силу приписів абзацу 6 пункту 3 Наказу № 164-АГ допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах. Тому аргументи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою, згідно з Додатком 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, є безпідставними. Надіслання таких списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, у той же час не є визначальною чи єдиною підставою для виплати, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовував свою позицію тим, що довідка про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах видана відповідно до додатку 1 Наказу № 164-АГ та може підтверджувати участь військовослужбовця в бойових діях, водночас підставою для її видачі може слугувати один з документів, перелік яких визначено пунктом 3 Наказу № 164-АГ.
15. Надаючи оцінку довідці військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року № 1322, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона не є тим документом, який передбачений пунктом 3 Наказу № 164-АГ, оскільки в ній зроблено посилання на документ, від якого не залежить здійснення відповідної виплати. Підставою видачі таких довідок може бути лише бойовий наказ (бойове розпорядження) начальника (командира) військової частини; запис журналу бойових дій; рапорт (донесення) начальник (командира) підрозділу (в розумінні Наказу № 164-АГ), а бойове розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби України від 02 квітня 2022 року № 56 гриф не є таким документом в розумінні Наказу № 164-АГ.
16. Окрім того суд апеляційної інстанції зауважив, що 18 вересня 2024 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими військова частина НОМЕР_2 зазначає, що підтверджувальні документи (журнал бойових дій та інші документи) до військової частини НОМЕР_2 не надходили, оскільки вони знаходяться у прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
17. На підставі наданих військовою частиною НОМЕР_1 доказів (відомостей) суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактично позивач безпосередню участь у бойових діях або заходах не вчиняв, про що свідчить відсутність інформації в журналі службово-бойових дій, книзі прикордонної служби 2 відділу прикордонної служби, журналах оперативно-службової діяльності та поясненнях військової частини НОМЕР_1 . Отже, не підтверджено його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
18. Наказом № 164-АГ механізм реалізації вимог Постанови № 168, у частині виплати додаткової винагороди, поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ. У подальшому саме це повідомлення є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Підставою перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції представник позивача вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) та зазначає, що судове рішення ухвалено без врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі №120/4381/23, від 23 травня 2024 року у справі №120/4387/23, від 24 травня 2024 року №120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі №120/5170/23, від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23, від 28 травня 2024 року у справі №560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі №200/706/23, від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23, від 19 вересня 2024 року у справах №№120/5151/23, 120/7509/23, 120/4953/23, від 10 жовтня 2024 року у справах №№120/7502/23, 120/14606/23, 120/5154/23, 120/14641/23, щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 в контексті з положеннями пункту 3 Наказу № 164-АГ.
20. Також у касаційній скарзі представник позивача посилається на порушення норм процесуального права, а саме: вимог статті 2 та частини другої, четвертої статті 77 КАС України, оскільки суд не надав належної оцінки наданим відповідачем за запитом суду доказам.
21. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що довідка військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року № 1322 підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі, адже видана на підставі одного із підтверджувальних документів, передбачених пунктом 3 Наказу № 164-АГ. Надіслання ж списків за формою, згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ, є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою.
22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, мотивуючи відзив фактично тими ж підставами, з яких виходив суд при ухваленні оскаржуваної постанови. Зокрема, відповідач наголошує, що саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, є належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою № 168.
23. Довідка військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року № 1322 не свідчить про фактичну (безпосередню) участь у відповідних заходах, оскільки не містить конкретних дат, місць та видів залучення до безпосередньої участі у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168, а лише підтверджує період часу перебування військовослужбовця у відрядженні.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
25. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про державний кордон» захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.
26. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
27. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
28. Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
29. Відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою № 168, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
31. Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
32. Таким чином, Кабінет Міністрів України установив військовослужбовцям, в тому числі Державної прикордонної служби України, додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
33. 31 березня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби України видала Наказ № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».
34. Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Державної прикордонної служби України виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн включно в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплати здійснювати в поточному місяці за попередній місяць.
35. Відповідно до пункту 2 Наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання польотів, пов'язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;
виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
36. У пункті 3 Наказу № 164-АГ установлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
37. Пункт 4 Наказу № 164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць.
38. Відповідно до пункту 5 Наказу № 164-АГ виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
У наказі про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100 000 грн на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
39. Верховний Суд уже неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування, зокрема, Наказу № 164-АГ.
40. Так, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23 Верховний Суд зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив'язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.
41. У справі № 120/4135/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно з Наказом № 164-АГ підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з Наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов'язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відрядженні військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).
Виходячи з наведених положень Наказу № 164-АГ, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть, якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.
42. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі № 120/6981/23 та від 30 січня 2025 року у справі № 120/7088/23.
43. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23, від 12 грудня 2024 року у справі № 120/10649/23, підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
44. Утім у постановах від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23 та від 17 січня 2025 року у справі № 120/7513/23 Верховний Суд зауважив, що, розглядаючи цю категорію справ, суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
45. У постановах від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23, від 31 липня 2024 року у справі № 200/625/23, від 05 серпня 2024 року у справі №200/4100/23, від 28 серпня 2024 року у справі № 200/1310/23, від 04 вересня 2024 року у справі №280/2228/23, від 30 вересня 2024 року у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23 та від 17 грудня 2024 року у справі № 120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ Верховний Суд зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах), у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть, якщо підтверджувальні докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.
46. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права отримати спірну додаткову винагороду побудований на оцінці наявних у матеріалах справи доказів, на відхиленні як доказ довідки військової частини НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року № 1322 та врахуванні наданих відповідачем відомостей про ненадходження до військової частини НОМЕР_2 підтверджувальних документів (журналу бойових дій та ін.), відсутність в журналі службово-бойових дій, книзі прикордонної служби 2 відділу прикордонної служби, журналах оперативно-службової діяльності інформації у підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах у спірний період.
47. Однак при цьому суд апеляційної інстанції не здійснив комплексної оцінки наявних у справі доказів та не з'ясував усіх фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення справи, а обмежився формальним аналізом довідки, не дослідив мету та підстави її видачі, не перевірив, які саме документи стали її основою та не встановив, чи підтверджується «безпосередня участь» військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії іншими доказами.
48. Не було з'ясовано судом апеляційної інстанції і які завдання, і де виконував позивач під час перебування у відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), та чи відповідає виконання таких завдань визначенню поняття «безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії», окреслене Наказом № 164-АГ, що є ключовим для правильного вирішення спору і не може бути проігноровано.
49. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції поспішно не врахував довідку та визначені в ній періоди, не встановивши, чи підтверджується участь позивача у вказаних у довідці діях (бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони) у поєднанні з іншими доказами у справі.
50. У постановах від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23, від 17 січня 2025 року у справі № 120/7513/23, від 30 січня 2025 року у справі № 120/7088/23 Верховний Суд наголосив на тому, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 (пункт 4 Наказу № 164-АГ) є елементом процедури виплати додаткової винагороди, зокрема механізмом повідомлення органів, в яких військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць, тоді як підтвердження такого факту здійснюється на підставі конкретно визначених документів, таких як довідка, бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій; рапорт начальника, а відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь цього військовослужбовця у бойових діях або заходах. Отже, відсутність згадки позивача в таких списках не може виключати можливості підтвердження його участі в бойових діях іншими доказами.
51. Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях.
52. Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постановах від 05 грудня 2024 року у справі № 120/12613/23, від 17 грудня 2024 року у справі № 120/5140/23 та від 19 грудня 2024 року у справі № 120/16025/23.
53. Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов'язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та 9 КАС України.
54. Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність його висновків загалом по суті спору.
55. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
56. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені тільки цим судом.
57. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а справу - направити на новий розгляд до цього ж суду.
58. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павенського Бориса Володимировича - задовольнити частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року скасувати, а справу №120/19322/23 направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська,
Судді Верховного Суду