15 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 420/2780/22
адміністративне провадження № К/990/40459/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Стеценко С.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 (суддя Скрипка І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 (судді Карпушова О.В., Мєзєнцева Є.І., Файдюк В.В.)
у адміністративній справі №420/2780/22 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та нечинним рішення,-
В травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду та просив:
- визнати протиправним та нечинним пункт 2.10 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Правління Пенсійного фонду України привести пункт 2.10 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідність до Конституції та Законів України.
Обґрунтовуючи позов, покликався на те, що у 2020 році він подав заяву про призначення пенсії з копіями первинних документів, однак додані документи не були враховані, що обґрунтовувалося оскаржуваними у цій справі положеннями Порядку №22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Покликався на те, що органи пенсійного фонду не мають права відмовляти одержувачу у прийнятті оформлених належним чином і поданих у встановленому законодавством порядку заяв, звернень, документів, які він вважає за необхідне подати.
Покликався на те, що спірне питання стосується визначення уповноваженого на видачу відповідної довідки суб'єкта.
Покликався на те, що перше речення оскаржуваного пункту Порядку №22-1 встановлює процедуру видачі довідки на підставі первинних документів і не регламентує суб'єкта видачі такої довідки.
Також покликався на те, що зміст пункту, який оскаржується, не відповідає Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян» та статті 49 Кодексу законів про працю України.
Також покликався на те, що пункт 2.10 Порядку 22-1 не відповідає критерію «якість закону» та суперечить правовим актам вищої юридичної сили.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У березні 2020 року позивач подав до Головного управління ПФУ в Одеській області заяву про призначення/перерахунок пенсії.
До заяви було додано довідку від 04.02.2020 про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи заявника в малому підприємстві «Фірма Інтеграл» за 1993-1998 роки. Вказана довідка видана і засвідчена печаткою і підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
У відповіді від 24.04.2020 на заяву позивача Головне управління ПФУ в Одеській області вказало, що довідка про заробітну плату за період роботи в МП «Фірма Інтеграл» видана особою, яка не є правонаступником МП «Фірма Інтеграл», тому відсутні підстави для врахування її для обчислення пенсії суми заробітку за відповідний період.
У відповіді від 25.06.2020 ГУ ПФУ в Одеській області запропоновано позивачу надати довідку встановленого зразка відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій або документи, які підтверджують правомірність надання виданої довідки.
У відповіді ПФУ від 05.07.2020 роз'яснено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією, а якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником цих підприємств, установ, організацій або архівними установами.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 02.10.2020 з посиланням на оскаржуваний у межах спірних відносин пункт Порядку №22-1 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії по довідці про заробітну плату №1 від 04.02.2020, оскільки довідка про заробітну плату ОСОБА_1 видана за період роботи в малому підприємстві «Фірма Інтеграл» (юридична особа), але завірена печаткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Також пенсійний орган покликався на те, що в довідці наявний штамп ФОП ОСОБА_1 , в якому зазначені номер та дата видачі довідки.
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії (підготувати документи і здійснити пенсійні виплати відповідно до доданого розрахунку).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №420/903/21, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021, у задоволенні позову було відмовлено. В обґрунтування судових рішень було покладено, у тому числі, положення пункту 2.10 Порядку №22-1.
Вважаючи оскаржувані норми Порядку №22-1 такими, що суперечать правовим актам вищої юридичної сили і такими, що порушують право позивача на пенсійне забезпечення, останній звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в оскаржуваному пункті Порядку №22-1 визначено алгоритм видачі довідки про заробітну плату (дохід) для призначення пенсії; врегульовано процедуру такої видачі і закріплено механізм на випадок ліквідації відповідних підприємства, установи, організації.
Також суд виходив з того, що метою закріплення такої процедури є наділення повноваженнями по видачі довідок про заробітну плату саме тих суб'єктів, які володіють інформацією про нараховану і виплачену заробітну плату. З цих підстав суд відхилив твердження позивача про можливість видачі відповідної довідки будь-якою особою за наявності у неї первинних документів.
Також, проаналізувавши положення Конституції України та Законів України, які стосуються спірних відносин, у контексті взаємоузгодженості із оскаржуваним пунктом Порядку №22-1, суд дійшов висновку, що відповідний пункт не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і відповідає їм.
Також суд відхилив покликання позивача на Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян», керуючись тим, що відповідно до Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» він не застосовується на території України, а також через те, що повноваження по видачі відповідних довідок регламентовано як законодавчими актами вищої юридичної сили так і спеціальними, і саме вони підлягають застосуванню.
Суди дійшли висновку, що твердження позивача про отримання архівної довідки та неможливість скористатись правом на допризначення пенсії у зв'язку із завершенням строку у три місяці після призначення пенсії, так само як і доводи про подання для призначення пенсії первинних документів, що підтверджують нарахування заробітної плати, лежать поза межами спору, який розглядається, і стосуються взаємовідносин позивача з відповідним територіальним органом Пенсійного фонду, на обліку в якому перебуває позивач.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач та звернувся з касаційною скаргою.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції для обґрунтування своїх тверджень, взагалі не застосовував норми права.
Як на підставу касаційного оскарження, відповідач покликається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також покликається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.
Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд.
Відповідач у відзиві просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення суддів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 1 Положення № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Підпунктом 2 пункту 10 Положення №280 правлінню Пенсійного фонду України надано право приймати у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України.
На виконання вимог частини першої статті 44 Закону № 1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 2.10 Порядку 22-1, який позивач вважає незаконним, визначено алгоритм видачі довідки про заробітну плату (дохід) для призначення пенсії, врегульовано процедуру видачі такої довідки та закріплено механізм видачі довідки на випадок ліквідації відповідних підприємств, установ, організацій.
Також судами встановлено, що спірний пункт не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і відповідає цим нормам.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що питання правонаступництва ФОП ОСОБА_1 до МП «Фірма Інтеграл» і що в ФОП ОСОБА_1 на зберіганні знаходиться бухгалтерська документація МП «Фірма Інтеграл», вже є предметом дослідження в іншій справі.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо законності оскаржуваного пункту Порядку № 22-1 та постановили рішення про відмову у задоволенні позову.
Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції для обґрунтування своїх висновків не застосовано норми права є безпідставним, оскільки із змісту рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що висновки суду обґрунтовані з покликанням на норми права, які стосуються питання зберігання та надання підприємствами, установами та організаціями довідок про заробітну плату для призначення пенсій.
Також безпідставним є покликання позивача на те, що судами не було досліджено окремі докази, оскільки позивачем не обґрунтовано, яким чином це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення саме цієї справи, а спростування висновків у інших справах не входить в предмет доказування справи, яка розглядається.
В цілому ж доводи позивача у цій справі вказують на незгоду позивача саме з відмовою пенсійного органу у перерахунку його пенсії та з невірним, на його думку, тлумаченням пенсійним органом оскаржуваного пункту.
Також звернення до суду з цим позовом зумовлено неможливістю позивача довести правомірність видачі йому довідки про заробіток та необхідністю спростувати висновки судів у інших справах з його участю.
Водночас, такі мотиви позивача не можуть бути підставою для висновку про незаконність оскаржуваного пункту Порядку № 22-1 та задоволення позову в цій справі.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишенню без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі № 420/2780/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
С.Г. Стеценко