про відкриття касаційного провадження
14 серпня 2025 року
м. Київ
справа №560/81/25
адміністративне провадження №К/990/32189/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури
на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (суддя Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (колегія у складі суддів Залімського І.Г., Сушка О.О., Мацького Є.М.)
у справі № 560/81/25
за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах Міністерства культури та стратегічних комунікацій України
до Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах Міністерства культури та стратегічних комунікацій України звернувся в суд з позовом до Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог чинного законодавства України з виготовлення облікової документації на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини за видом археологія - поселення північно-східна частина села Паньківці, уроч. Вулій, Старосинявської селищної територіальної громади Хмельницького району;
- зобов'язати відповідача виготовити облікову документацію на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Ухвалою від 07.01.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд на підставі п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України повернув позовну заяву позивачеві, дійшовши висновку про відсутність у цьому випадку підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.07.2025 залишив без задоволення апеляційну скаргу Летичівської окружної прокуратури, а ухвалу суду першої інстанції від 07.01.2025 - без змін.
29.07.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення приписів процесуального права просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Підставами касаційного оскарження судових рішень відповідач заявив п. 1 ч. 4 ст. 328, а також останній абзац названих частини і статті КАС України, мотивуючи їх таким: неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм ст.ст. 8, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 3, 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, порушенням судами приписів ст.ст. 5 - 7, ч. 4 ст. 53, 54, 72, 73, 76, 90, 242 КАС України без урахування висновків щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 901/736/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 160/7640/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 17.06.2021 у справі № 927/491/19, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 20.03.2024 у справі № 925/281/23 (зокрема, про те, що «Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.»; «…прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.»). У контексті з наведеним скаржник покликався на те, що бездіяльність Міністерства у цьому випадку утворює виключний випадок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Такі аргументи скаржника потребують перевірки в частині правильності застосування судами норм матеріального права й дотримання ними приписів процесуальних права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
Скарга відповідає вимогам ст. 330 КАС України, підстав для залишення в касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження немає.
Керуючись ст.ст. 328 - 335, 338, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року.
2. Витребувати з Хмельницького окружного адміністративного суду справу № 560/81/25.
3. Направити особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження.
4. Установити іншим учасникам десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко