14 серпня 2025 року
м. Київ
справа №300/6756/21
адміністративне провадження № К/990/28951/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №300/6756/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2021 №004471/0701 форми «Р», відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за податковими зобов'язаннями на суму 3 677 011,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 782 419 грн; №004473/0701 форми «Р» за платежем «податок на додану вартість», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 223 052,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями 55 763,00 грн; №004474/0701 форми «ПС», яким за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» застосовано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10200,00 грн на підставі пункту 117.1 ст.117 Податкового кодексу України та у розмірі 1020,00 грн. на підставі частини 1 пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 07.07.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №300/6756/21.
Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, уточнену касаційну скаргу, надано платіжну інструкцію від 12.03.2025 №279, відповідно до якої сплачено 36320,00 грн судового збору, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
В обґрунтування зазначеного клопотання скаржником вказано, що ним продемонстровано бажання реалізувати своє право на касаційне оскарження, зауважено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою після усунення недоліків.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 07.07.2025, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 02.04.2025.
Податковим органом не обґрунтовано належними доводами надмірне зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
В уточненій касаційній скарзі скаржником вказано, підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункти 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункт 201.1 статті 201, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статтю 9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункт 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, розд. ІІ п. 1 абз. 5, пункт 2.4 абз. 2, п. 6, п. 7, п. 14, 16, 18, 19 абз. 2 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.12.2021 у справі №610/16024/19, від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а, від 14.12.2021 у справі № 400/3273/19, від 19.06.2023 у справі №810/1577/17, від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 04.07.2022 у справі №816/4509/15, від 15.08.2024 у справі №420/30338/23, від 19.12.2019 у справі №820/12033/15, від 02.03.2023 у справі №280/669/21, від 10.12.2022 у справі №520/11948/19.
Також податковим органом вчинено посилання на пункти 1, 3 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що суд не дослідив зібрані у справі докази (не в повній мірі досліджено докази у справі, укладення дефектних документів зокрема, в актах надання послуг відсутня інформація щодо деталізації наданих послуг, відсутня інформація щодо порядку розрахунку ціни наданих послуг, місця проведення наданих послуг, терміну проведення робіт, залучена кількість працівників, тобто у повній мірі не досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства).
Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15, від 31.03.2021 у справі №826/8703/18, від 20.05.2021 у справі №560/3008/19, від 18.04.2024 у справі №640/18630/21, від 21.04.2022 у справі №580/814/20. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Такий проявлений Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області підхід до виконання вимог ухвал Верховного Суду щодо належного викладення підстав касаційного оскарження не можна вважати проявом добросовісного ставлення скаржника до наявних у нього прав та їх реалізації. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки наведені скаржником доводи не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №300/6756/21.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №300/6756/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.В. Хохуляк