15 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/7019/24 пров. № А/857/6111/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Закарпатського апеляційного суду на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Маєцька Н.Д.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 08 січня 2025 року,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправними дії Закарпатського апеляційного суду (далі - Суд) щодо видачі йому довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №02.5/25941/2024 від 28.10.2024, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік";
зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи із базового посадового окладу судді апеляційного суду у розмірі 166540,00 грн, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ), статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 260/7019/24, ухваленим у порядку письмового провадження, позов було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.10.2024 № 02.5/25941/2024, виходячи із базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" в сумі 2102 грн.
Зобов'язано Суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи із базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону № 1402-VІІІ, абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 3028 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VІІІ має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2024 становить 3028,00 грн.
Водночас обрахунок конкретного розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому у задоволенні відповідних позовних вимог було відмовлено.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Судом, який просив таке скасувати та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовано тим, що норма частини 3 статті 135 Закону № 1402-VІІІ є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, але не встановлює розміру такого прожиткового мінімуму.
Абзацом 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Довідка про суддівську винагороду видана позивачу на підставі особового рахунку працюючого на відповідній посаді судді станом на за січень 2024 року.
Тому ОСОБА_1 у відповідь на заяву отримав довідку, яка містить інформацію, що є достовірною та відповідає чинному законодавству.
Відтак, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково визнав протиправними дії Суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих.№02.5/25941/2024 від 28.10.2024, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн, оскільки такою лише було зафіксовано фактичні дані щодо розміру винагороди судді, працюючого в січні 2024 року, з якої сплачувались відповідні податки та обов'язкові платежі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних вимог, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 13.12.2016 ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області.
22.10.2024 позивач звернувся до Суду із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024.
04.11.2024 відповідач надав ОСОБА_1 довідку від 28.10.2024 № 02.5/25941/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 173 415,00 грн. У вказаній довідці розмір суддівської винагороди визначено виходячи із розміру базового посадового окладу судді, обчисленого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102,00 грн, що встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
ОСОБА_1 не погодився із такими діями Суду та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про протиправність врахування Судом при формуванні довідки від 28.10.2024 №02.5/25941/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці розміру суддівської винагороди, визначеного виходячи з розміру базового посадового окладу судді, обчисленого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102,00 грн, що встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
При цьому відповідачем не заперечується право позивача на отримання такої довідки для проведення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 виклала правову позицію, відповідно до якої за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 грн. Водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 грн.
Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 грн, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 грн.
Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2023 та з 01.01.2024 відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому застосовування їх для визначення посадового окладу судді є правомірним.
При цьому Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказані висновки Великої Палати Верховного Суду враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
З урахуванням наведеного на апеляційний суд вважає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 має право на перерахунок щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 на рівні 3028 грн, що не було враховано Судом у довідці від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, та помилково задовольнив відповідні позовні вимоги.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Закарпатського апеляційного суду задовольнити.
Скасувати рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі №260/7019/24 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар