15 серпня 2025 рокуСправа № 460/14682/24 пров. № А/857/10092/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року (суддя Комшелюк Т.О., м.Рівне, повний текст складено 13 лютого 2025 року), -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , Управління відповідно), в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 13.05.2022 суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704);
2) зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 13.05.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 з урахуванням раніше виплачених сум;
3) зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 з урахуванням раніше виплачених сум;
4) визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.05.2022 по 13.10.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704;
5) зобов'язати в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 14.05.2022 по 13.10.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 з урахуванням раніше виплачених сум;
6) визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення, ОСОБА_1 за період з 14.10.2022 по 03.09.2024, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704;
7) зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 14.10.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 03.09.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 з урахуванням раніше виплачених сум;
8) зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року, на 01.01.2023 року та на 01.01.2024 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 13.05.2022, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 13.05.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 , яка полягає у нездійсненні перерахунку та невиплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.05.2022 по 13.10.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 14.05.2022 по 13.10.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Управління, яка полягає у нездійсненні перерахунку та невиплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.10.2022 по 19.05.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704.
Зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 14.10.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022, на 01.01.2023, відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржили відповідачі, які із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказують, що постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 (далі Постанова №103), що набрала законної сили 24.02.2018, в пункт 4 Постанови №704 внесено зміни та викладено його в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». При цьому, після скасування даного пункту, норми Постанови №704 не приведені у відповідність чинному законодавству. Відтак, відповідачами при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивачу правомірно правомірно застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначении? законом на 01.01.2018 для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (віи?ськовим) званням.
Управління та в/ч НОМЕР_2 в обґрунтування апеляційних скарг також вказують на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з позовом.
Позивач відзиву на апеляційні скарги не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга в/ НОМЕР_3 не підлягає задоволенню, апеляційні скарги Управління та в/ч НОМЕР_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошове забезпечення позивача у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 повинно було визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, а не на 01.01.2018.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач проходив військову службу:
- у військовій частині НОМЕР_4 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 в період з вересня 2018 року по 13.05.2022;
- у в/ч НОМЕР_2 в період з 14.05.2022 по 13.10.2022;
- в Управлінні розвитку автоматизації Збройних Сил України в період з 14.10.2022 по 03.09.2024, що перебуває на фінансовому забезпечені в Управлінні.
24.09.2024 позивач звернувся до відповідачів з проханням надати відомості стосовного того чи здійснювалось йому нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 03.09.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704, а також з проханням надати довідку про щомісячний розмір грошового забезпечення за період проходження служби; розмір нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2024 роки; розмір нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки.
09.10.2024 від в/ч НОМЕР_2 надійшла довідка від 08.10.2024 №613/4/3/692 про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу за період його проходження служби.
01.11.2024 надійшла відповідь від в/ч НОМЕР_1 в якій вказано, що виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018, а саме 1762 грн.
27.11.2024 позивач отримав відповідь від Управління, в якій зазначалось, що виплата грошового забезпечення йому здійснювалась виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018, а саме 1762 грн (вих. від 15.11.2024 № 305/3440).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою цієї норми передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Пункт 4 Постанови №704 визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови №704 у цьому зв'язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103) внесено зміни до Постанови №704.
Зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, який установлював розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас, текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови №704 у зв'язку із прийняттям Постанови №103 не змінився, а тому, відповідно, виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.2020 № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови №704 у новій редакції: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови №704.
29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, який вносив зміни в пункт 4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 (29.01.2020) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до внесення вказаних змін (розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14).
При цьому, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Слід зазначити, що пунктом 8 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України» на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закони України Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2023 роки не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року до 01.01.2020 не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16.11.2022 року у справі №120/648/22-а, від 04.01.2023 року у справі №640/17686/21, від 10.01.2023 року у справі №440/1185/21, від 15.03.2023 року у справі №420/6572/22.
Щодо доводів скаржників про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами першою та другою статті 233 КЗпП (в редакції, чинній до 19.07.2022) передбачалося, що «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Разом із тим, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено у такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Окрім цього, слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на викладене, строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), про що зазначено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
Таким чином, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП, почався 01.07.2023.
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).
Так, Судова палата дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Виходячи з наведеного, суд констатує, що Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, апеляційний суд зауважує, що предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.
Апеляційний суд зазначає, що спірний період 29.01.2020 по 19.05.2023 умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19.07.2022) та після цього.
Період з 29.01.2020 до 18.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 по 19.05.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що оскільки спірні правовідносини, що охоплюють період з 29.01.2020 до 18.07.2022, виникли до 19.07.2022, то вони регулюються положеннями статті 233 КЗпП, у редакції до внесення змін Законом №2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Щодо позовних вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022 по 19.05.2023, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою, а також підтриманий Верховним Судом у постанові від 30 травня 2025 року у справі №380/19729/24.
З огляду на обставини цієї справи, апеляційний суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення.
Так, 24.09.2024 позивач звернувся до відповідачів з проханням надати відомості стосовного того чи здійснювалось йому нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 03.09.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704, а також з проханням надати довідку про щомісячний розмір грошового забезпечення за період проходження служби; розмір нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2024 роки; розмір нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки.
09.10.2024 від в/ч НОМЕР_2 надійшла довідка від 08.10.2024 №613/4/3/692 про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу за період його проходження служби.
01.11.2024 надійшла відповідь від в/ч НОМЕР_1 в якій вказано, що виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018, а саме 1762 грн.
27.11.2024 позивач отримав відповідь від Управління, в якій зазначалось, що виплата грошового забезпечення йому здійснювалась виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018, а саме 1762грн (вих. від 15.11.2024 № 305/3440).
Таким чином, відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався з моменту, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, тобто 09.10.2024, 01.11.2024, 27.11.2024 відповідно.
Із вказаним позовом позивач звернувся у грудні 2024 року.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що тримісячний строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич