15 серпня 2025 рокуСправа № 300/9074/24 пров. № А/857/19976/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року (суддя Шумей М.В., м. Івано-Франківськ), -
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУПФ-1, ГУПФ-2 відповідно), в якому просила
визнати протиправною відмову ГУПФ-2 у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену рішенням від 25.11.2024 №926100139349 про відмову у перерахунку пенсії (далі Рішення);
зобов'язати ГУПФ-1 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.11.2024, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.03.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» (далі КНП) в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує, що є неналежним відповідачем у даній справі. Між позивачем і ГУПФ-1 жодних правовідносин не виникло, оскільки ГУПФ-1 не приймало рішень та не вчиняло дій чи допускало бездіяльність, що призвели б до порушення прав позивача.
Також зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) набрав чинності 01.01.2004, а в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону №1788-ХІІ підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004 року. Для періодів роботи після 01.01.2004 законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу працівників відділень закладів охорони здоров'я, відтак відсутні підстави для зарахування страхового стажу позивача у подвійному розмірі.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний період роботи позивачки у психіатричному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. Також цей суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов'язання ГУПФ-1 провести з 18.11.2024 перерахунок та виплату пенсії позивача зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.03.2022 у КНП в подвійному розмірі відповідно статті 60 Закону №1788-ХІІ, з урахуванням проведених платежів.
Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане судове рішення не може бути залишено без змін, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ-1 та з 08.10.2013 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-IV.
18.11.2024 позивач звернулася до ГУПФ-1 із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2022 у КНП в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону №1788-XII.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглядало ГУПФ-2.
Рішенням ГУПФ-2 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку із відсутністю підстав. Вказано, що статтею 60 Закону №1788-ХІІ передбачено зарахування стажу в подвійному розмірі особам, які працювали в психіатричних закладах охорони здоров'я до 01.01.2004, а після 01.01.2004 зарахування стажу в подвійному розмірі із вказаної підстави законом не передбачено.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відтак, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
Записами трудової книжки позивачки від 03.08.1983 серії НОМЕР_1 підтверджується стаж роботи позивача з 01.01.2004 по 31.03.2022 у КНП.
Крім того, згідно з довідкою КНП від 12.11.2024 №19683 позивачка дійсно працювала в КНП з 28.07.1983 по 02.09.1999 та з 24.11.1999 по 31.03.2022, що дає їй право відповідно до статті 60 Закону №1788-XII зарахувати стаж роботи у подвійному розмірі.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка у спірний період з 01.01.2004 по 31.03.2022 працювала на посаді палатної медичної сестри в КНП.
Втім, такий період роботи позивачки не враховано у подвійному розмірі.
З даного приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV. Цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788-XII.
Положеннями статті 60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.
Відповідно листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таким чином, Закон України №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакціястатті 60 Закону України №1788-ХІІ є чинною на теперішній час. Положення статті 24 Закону України №1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верхового Суду від 4 грудня 2019 у справі №689/872/17 та від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, де суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій та зобов'язав відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.
З урахуванням наведеного, відповідно до приписів статті 60 Закону №1788-ХІІ та пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, вказані періоди роботи позивачки у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним Рішення ГУПФ-2, яким відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії позивача та зарахуванні до стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 31.03.2022 у КНП в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до пункту 4.2 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУПФ-2, Рішенням якого позивачці відмовлено в перерахунку пенсії.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо зарахування до стажу періодів роботи та проведення перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУПФ-2. Таким чином, рішення суду підлягає зміні в цій частині.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 7 травня 2024 року у справі №460/38580/22 та 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23 в частині розглядуваного питання.
Крім того, відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено судом, позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 18.11.2024, отже, відповідний перерахунок слід здійснити з 01.12.2024.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції неправильно визначено орган Пенсійного фонду для вчинення дій зобов'язального характеру щодо зарахування відповідного стажу роботи та перерахунку пенсії, а також дату, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії позивача, у цій частині апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а резолютивну частину оскаржуваного судового рішення змінити.
Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, а тому в решті рішення суду слід залишити без змін.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині визначення права позивача на перерахунок пенсії відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення, у такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2024, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.03.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення.».
В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич