15 серпня 2025 рокуСправа № 380/30005/23 пров. № А/857/26959/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Львівського комунального підприємства «Рембуд» про стягнення податкового боргу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (суддя Желік О.М., м.Львів), -
У грудні 2023 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) звернулось до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Рембуд» (далі ЛКП), в якому просило стягнути до бюджету податковий борг у сумі 185506,61 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що на момент звернення Головним управлінням до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу з ЛКП, податкове повідомлення-рішення Головного управління від 22.05.2023 №11219/13-01-04-07/20775826 (далі ППР), на підставі якого виник податковий борг підприємства, набуло статусу узгодженого.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставина, яка слугувала підставою для звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про стягнення з ЛКП податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 185506,61 грн, фактично відпала з огляду на скасування судом ППР судом.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ЛКП внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, присвоєно ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20775826.
Згідно з довідкою про податкову заборгованість ЛКП від 21.11.2023 №12653/5/13-01-13-02-12 станом на 20.11.2023 за платником податків числиться заборгованість з: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 185506,61 грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі ППР.
Податковим органом приймалась податкова вимога від 11.10.2023 року №0013744-1302-1301, яка направлялась відповідачу.
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов'язань позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №380/26780/23 (далі Рішення суду) визнано протиправним та скасовано ППР.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року повернуто апеляційну скаргу Головного управління на Рішення суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління на Рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК).
Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 статті 95 ПК стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 60.5. статті 60 ПК податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. В такому випадку податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №160/9002/21 зазначив, що положення податкового законодавства вказують на те, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема факт доведення до платника податків інформації про наявний у нього податковий борг. У таких спорах слід перевіряти узгодженість податкового повідомлення-рішення, як джерела формування та виникнення податкового боргу, з огляду на наявність та результат процедури адміністративного та судового оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу тощо.
Щоб певну суму назвати податковим боргом, така сума повинна бути безперечно доведена до боржника, про наявність суми несплаченого податку платник податків повинен бути повідомлений. Податковий орган, звертаючись до суду з позовом про стягнення податкового боргу, повинен провести узгодження суми боргу, оскільки податковим боргом визначається сума узгодженого грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що податковий борг виник на підставі спірного ППР.
Відповідачем було оскаржено ППР в судовому порядку.
26.02.2024 Рішенням суду вказане ППР визнано протиправним та скасовано. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Рішення суду набрало законної сили 27.05.2024.
Отже, згідно з приписами підпункту 60.1.4. пункту 60.1. статті 60 ПК спірне ППР вважається відкликаним в день набрання законної сили Рішенням суду у справі №380/26780/23, яким скасовано рішення контролюючого органу.
З огляду на наведене, у позивача відсутнє податкове зобов'язання за ППР, а заявлена до стягнення сума грошових зобов'язань не є узгодженою та не відповідає визначенню податкового боргу відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, для погашення суми неузгоджених грошових зобов'язань, визначених на підставі відкликаного ППР, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк