Провадження № 33/803/1929/25 Справа № 196/493/25 Суддя у 1-й інстанції - Бабічева Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
15 серпня 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Новікова В.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
адвоката - Новікова В.В.,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави у розмірі 605,60 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 травня 2025 року о 15:45 год. в с. Китайгород по вул. Чкалова, 2А Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Фольксваген Каді, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
04 травня 2025 року о 15:45 год. в с. Китайгород по вул. Чкалова, 2А Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Фольксваген Каді, номерний знак НОМЕР_1 , не переконавшись в безпеці та виконуючи рух заднім ходом, здійснив зіткнення з автомобілем Сітроен, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався позаду по ходу руху. У результаті ДТП транспортним засобам завдано механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.10.9 ПДР України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Новіков В.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу у його відсутність.
В матеріалах справи відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Відеозаписом не зафіксовано чітку відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
В суді апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвокат Новіков В.В. підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні. Додатково повідомили, що з боку потерпілого не було претензій до ОСОБА_1 , надали письмові розписки від ОСОБА_2 , відповідно до якої останній заперечує перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час ДТП.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Так, з огляду на те, що захисником в апеляційній скарзі постанова суду оскаржена виключно в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції постанову в частині притягнення останнього до відповідальності за ст. 124 КУпАП не переглядає.
Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП передчасним з огляду на наступне.
Так, положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№320138 від 04.05.2025 року, рапорти поліцейських, відеозапис з місця події.
За такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки зазначені письмові докази не можуть беззаперечно свідчити про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.
Допитаний в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 пояснив суду, що 04 травня 2025 року, він керував автомобілем Фольксваген Каді, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Чкалова, с.Китайгород та біля будинку №2Б почув різкий удар в задню частину автомобіля, вийшовши з авто побачив, що позаду його автомобіля стоїть інший транспортний засіб Сітроен, номерний знак НОМЕР_2 , з різними пошкодженнями передньої частини. Водій автомобіля Сітроен викликав працівників поліції. Після приїзду працівників поліції, останні оформлювали протоколи про адміністративні протоколи. Йому запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, на що він погодився та зазначив працівникам поліції про його згоду проїхати до медичного закладу. Однак працівники поліції дістали спеціальний прилад Драгер та запропонували пройти огляд на місці. Працівники поліції розпечатали мундштук надали йому Драгер, щоб продути, але як тільки він намагався продути, працівник поліції забирав Драгер та казав, що він не так продуває. Зазначив, що йому не роз'яснювали, як проходить процедура проходження огляду на стан сп'яніння. Працівник поліції після того, як декілька разів ОСОБА_1 намагався продути Драгер, забрав спеціальний прилад та сказав, що у протоколі буде зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.
Для перевірки доводів апеляційної скарги та наданих пояснень ОСОБА_1 , апеляційним судом в ході розгляду були досліджені наступні докази, долучені до матеріалів адміністративної справи працівниками поліції:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№320138 від 04.05.2025 року, відповідно до якого, 04 травня 2025 року о 15:45 год. в с. Китайгород по вул. Чкалова,2А Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Фольксваген Каді, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України;
- рапорт працівника поліції, відповідно до якого 04.05.2025 року до чергової частини ВП №4 надійшло повідомлення про ДТП, що сталося в с.Китайгород по вул. Чкалова. Виїздом на місце пригоди було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 керуючи автомобілем Фольксваген Каді, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння на що вказав різкий запах з порожнини рота, здійснив зіткнення з іншим автомобілем. Під час збору матеріалів відносно ДТП, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на що останній погодився проїхати до медичного закладу з метою проходження огляду. Через деякий час водій ОСОБА_1 повідомив, що хоче пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер. Після того. Як водієві було надано алкотестер, останній почав навмисно неправильно його використовувати та після четвертої спроби почав казати, що він не може це зробити. Після чого ОСОБА_1 знов захотів поїхати до медичного закладу, та просив викликати адвоката. На водія було складено адміністративний протокол за порушення п.2.5 ПДР України, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
- оптичний носій, на який скопійовано відеофіксацію подій зафіксованих відеозаписом нагрудною відеокамерою працівника патрульної поліції, якими було оформлено протокол про адміністративне правопорушення.
Переглядом вищевказаного відеозапису встановлено, що працівники поліції прибули на місце ДТП. Відео починається з моменту, коли працівник поліції відбирає письмові пояснення від ОСОБА_1 .
Після складання письмових пояснень та оголошень їх ОСОБА_1 вголос, працівник поліції пропонує останньому пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 погоджується та просить його відвезти до Царичанської лікарні для проходження огляду. Через деякий час, ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою Драгера. Працівники поліції розпечатали мундштук надали йому Драгер, щоб продути, але як тільки він намагався продути, працівник поліції забирав Драгер та казав, що він не так продуває. Як вбачається з відеозапису працівники поліції не роз'яснювали ОСОБА_1 , як проходить процедура проходження огляду на стан сп'яніння. Працівник поліції після того, як декілька разів ОСОБА_1 намагався продути Драгер, забрав спеціальний прилад та сказав, що у протоколі буде зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.
Таким чином, працівники поліції своїми діями фактично для водія створили умови, в яких останній вимушений був відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, на відеозапису не зафіксовано будь-якої візуальної перевірки з боку працівників поліції щодо наявності алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 . Не оголошено ознаків сп'яніння, які працівники поліції вбачають у водія. Будь-яких візуальних обстежень будь-хто з працівників поліції не здійснював. В свою чергу, мова у ОСОБА_1 була чітка, послідовна та зрозуміла, водій поводив себе адекватно, чемно по відношенню до працівників поліції, його поведінка відповідає обстановці, послідовно та об'єктивно наводив свої пояснення.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Проте, з переглянутого в апеляційному суді відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 чітко розмовляє і жодних ознак сп'яніння не вбачається. Працівник поліції не проводить тестування водія, не зазначає, які саме ознаки сп'яніння він вбачає у водія.
Наявний в матеріалах справи відеозапис самого факту зупинки транспортного засобу не містить.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026 (далі - Інструкція) включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Інструкції включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що відеозапис, в порушення вимог Інструкції, включено не з моменту початку виконання службових обов'язків, що, на думку апеляційного суду, ставить під сумнів достовірність такого доказу.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги та пояснень наданих у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції були викликані свідки працівники поліції, однак на виклик до суду працівники поліції не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Таким чином аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Вказані покази ОСОБА_1 є чіткими, послідовним та узгоджуються з тими, які він надавав відразу після складання протоколу відносно нього, та в апеляційній скарзі, підстав ставити під сумнів достовірність вказаних пояснень на думку апеляційного суду відсутні.
Відповідно до письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 , останній зазначив, що претензій матеріального характеру до ОСОБА_1 він не має, матеріальну шкоду, спричинену ДТП йому компенсовано в повному обсязі. Повідомив, що на момент ДТП, яка мала місце 04 травня 2025 року за його участю та участю ОСОБА_1 , останній не перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що 04 травня 2025 року мала місце ДТП за участю її чоловіка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Вказала, що ОСОБА_1 на момент ДТП не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 поводив себе коректно, не проявляв будь-якої агресії чи занепокоєння, вірно орієнтувався у часі та просторі, що, у протилежному випадку, вказувало б на те, що його поведінка не відповідає обстановці. Погодився пройти огляду у медичному закладі на встановлення стану сп'яніння.
Наведена сукупність встановлених обставин поза розумним сумнівом об'єктивно свідчить про обґрунтованість апеляційних доводів захисника.
Натомість суд першої інстанції не надав належну процесуальну оцінку вищенаведеним обставинам, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність ознак складу правопорушення, згідно відомостей протоколу, які не узгоджуються з рештою досліджених доказів.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього.
Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у визначений законом спосіб.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції в частині визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Апеляційну скаргу захисника Новікова Володимира Вікторовича, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанова Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, - скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у цій частині закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вважати накладеним на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень 00 коп.
В іншій частині постанову суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко