Провадження № 22-ц/803/5662/25 Справа № 183/2529/25 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
06 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року у складі судді Майна Г.Є. про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу транспортних засобів, -
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року у відкритті провадження у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Соколівські надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу транспортних засобів - відмовлено. Роз'яснено АТ КБ «Приватбанк» його право звернутись із цією позовною заявою до відповідного господарського суду, за правилами підсудності, встановленими ГПК України (а.с. 82-85).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 95-97).
ТОВ «Соколівські надра» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін (а.с. 123-124).
Інші учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підсудна загальному місцевому суду, а спір у цій справі має вирішуватися судом господарської юрисдикції.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Велика палата Верховного суду у своїх постановах від 30.05.2018 року по справі №569/2749/15-ц; від 23.11.2021 року по справі №641/5523/19 та від 12.10.2022 року по справі №183/4196/21 зробила висновок про те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
У березні 2025 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Соколівські надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу транспортних засобів, в якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «KAWASAKI», модель «VULCAN S», 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 №1249/2024/4321726, укладеного 15.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_1 у ТСЦ МВС №1249;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «FIAT», модель «NUOVO DOBLO», 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_2 №1242/2024/4330557, укладеного 20.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_1 у ТСЦ МВС №1242;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «SKODA», модель «OCTAVIA A7», 2017 року випуску, VIN НОМЕР_3 , укладеного 16.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_1 у ТСЦ МВС №1242;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «SKODA», модель «OCTAVIA A7», 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_4 №2348/2024/3424827, укладеного 16.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_1 у ТСЦ МВС №2348;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «SKODA», модель «OCTAVIA», 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_5 , №1242/2024/4330295, укладеного 20.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_3 у ТСЦ МВС №1242;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «ЗАЗ», модель «SENS», 2017 року випуску, VIN НОМЕР_6 №1242/2024/4330801, укладеного 20.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_1 у ТСЦ МВС №1242;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «AUDI», модель «A3», 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_7 №2348/2024/4325762, укладеного 16.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_1 у ТСЦ МВС №2348;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «RENAULT», модель «MASTER», 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_8 №2348/2024/4325367, укладеного 16.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_1 у ТСЦ МВС №2348;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «SKODA», модель «OCTAVIA», 2019 року випуску, VIN: НОМЕР_9 №1242/2024/4328320, укладеного 17.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_2 у ТСЦ МВС №1242;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «RENAULT», модель «LOGAN», 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_10 №2348/2024/4325962, укладеного 16.02.2024 між ТОВ «Соколівські надра» та ОСОБА_1 у ТСЦ МВС №2348.
Таким чином, предметом позову АТ КБ «Приватбанк» є визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів укладених між юридичною особою ТОВ «Соколівські надра» та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які не є боржниками чи поручителями за кредитним договором, укладених між юридичними особами АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Соколівські надра».
Суб'єктний склад у даній справі становлять: юридичні особи - АТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Соколівські надра» та фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що на момент звернення АТ КБ «Приватбанк» з даним позовом відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мали статус фізичної особи-підприємця.
Метою звернення з даним позовом позивача є те, що на думку позивача метою укладання вказаних договорів між ТОВ «Соколівські надра» та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є ухилення ТОВ «Соколівські надра», яке має кредитні зобов'язання перед АТ КБ «Приватбанк», від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Враховуючи вище вказане, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги у даній справі стосуються саме виконання кредитних договорів між двома юридичними особами, тому даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 цього Кодексу (наприклад, п.п. 5, 10, 14 цієї статті).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.
Таким чином, згідно зі ст. 20 ГПК України виключено можливість здійснення провадження у господарському суді у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності стороною в яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Такі висновки викладені Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 07.02.2023 року по справі №909/207/20.
Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, оскільки вона підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі, а тому оскаржена ухвала суперечить нормам процесуального права та підлягає скасуванню із направленням матеріалів заяви для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року про відмову у відкритті провадження - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “06» серпня 2025 року.
Повний текст постанови складено “15» серпня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна