Провадження № 22-ц/803/5503/25 Справа № 202/2283/24 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
06 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2025 року у складі судді Руденко В.В. по цивільній справі №202/2283/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження, заінтересовані особи - ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірина Анатоліївна,-
У грудні 2024 року ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» звернулось через суд із заявою про заміну сторони (боржника ОСОБА_2 ) у зведеному виконавчому провадженні №76159631, обґрунтовуючи це тим, що за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за договором про надання кредиту №491036103 від 28 вересня 2020 року, що станом на 20 грудня 2021 року становить 33618,47 грн. 03 червня 2024 року у справі судом видано виконавчий лист, який пред'явлений до виконання. Однак, заявникові стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що вчинено актовий запис про смерть №1115 від 08 листопада 2022 року, та його правонаступниками є дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За таких обставин, на підставі ст. 55 ЦПК України, ст. 15 ЗУ “Про виконавче провадження» заявник вважає, що дружина померлого боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 є його правонаступником у договірних правовідносинах та просить замінити боржника ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні №76159631.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2025 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний виконавець Русецька О.О., приватний нотаріус Зайченко І.А. про заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено (а.с. 80).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс'у березні 2025 року подало безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та заяву ТОВ “ФК «Еліт Фінанс» задовольнити, обґрунтовуючи це тим, що за положеннями ст. 55 ЦПК України заміна особи, зокрема, боржника у разі його смерті допускається на будь-якій стадії судового процесу. Рішенням суду, яким стягнуто з боржника ОСОБА_2 на користь ТОВ “ФК “Еліт Фінанс», набрало законної сили та обов'язкове для виконання, тому скаржник вважає, що заміна боржника у даному випадку на його правонаступника необхідна для виконання судового рішення. Звернення скаржника із цією заявою відповідає змісту ст. 442 ЦПК України та ст. 15 ЗУ “Про виконавче провадження», чого суд першої інстанції не врахував (а.с. 98-102).
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалися та відзиву на апеляційну скаргу ТОВ “ФК «Еліт Фінанс» не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у той час як у зв'язку з відсутністю таких даних у справі судом було винесено рішення 29 квітня 2024 року про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за договором про надання кредиту №491036103 від 28 вересня 2020 року станом на 20 грудня 2021 року у розмірі 33618,47 грн, з яких: 22594,06 грн - тіло кредиту, 11024,41 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн, а всього 36646,47 грн. А отже, ОСОБА_2 на час розгляду справи №202/2283/24 не мав процесуальної правоздатності та процесуальної дієздатності, відповідно не міг бути стороною виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з такими встановленими обставинами справи та висновками суду першої інстанції.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону про виконавче провадження у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи).
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв'язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов'язків попередньої особи та може мати місце на будь-якій стадії судового провадження.
Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
Підставою процесуального правонаступництва (заміни сторони виконавчого провадження) є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), на які посилається заявниця у касаційній скарзі, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 рокуу справі № 2-85/11(провадження № 61-14892св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 761/13847/15-ц (провадження № 61-3862св23), від 14 лютого 2024 рокуу справі № 2604/3166/2012 (провадження № 61-7273св23) та інших.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 29 квітня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення по справі № 202/2283/24, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість, за договором про надання кредиту №491036103 від 28 вересня 2020 року, станом на 20 грудня 2021 року у розмірі 33618,47 грн, з яких: 22594,06 грн - тіло кредиту, 11024,41 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а всього 36646,47 грн.
На виконання даного рішення було видано 03 червня 2024 року виконавчий лист.
Відповідно до актового запису про смерть № 1115 від 08 листопада 2022 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, колегія суддів наголошує, що пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
У відповідності до положень ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Розглядаючи зазначену заяву, суд першої інстанції вірно встановив, що боржник ОСОБА_2 , який зазначений у позові ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» відповідачем у даній справі, помер задовго до пред'явлення позивачем даного позову, тим більше, що на момент розгляду справи 29 квітня 2024 року, а, відтак, і відкриття виконавчого провадження, не міг мати цивільної правоздатності, в розумінні ст. 25 ЦК України.
Доводи скаржника щодо виконання положень ст. 55 ЦПК України колегія суддів прийняти не може, адже скаржником не спростовані правомірні висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно визначено характер спірних правовідносин та у повній мірі з'ясовані фактичні обставини справи, що є підставою для залишення ухвали суду першої інстанції від 10 лютого 2025 року без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали, не знайшли свого підтвердження.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без порушень норм як матеріального, так і процесуального права, тому вона підлягає залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “06» серпня 2025 року.
Повний текст постанови складено “15» серпня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна