Провадження № 11-сс/803/1455/25 Справа № 183/6935/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, працюючого старшим державним виконавцем Самарівського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 Кримінального кодексу України (далі - КК), -
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 на підставі наказу начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 6857-к від 05.12.2024р. призначено на посаду старшого державного виконавця Новомосковського (наразі Самарівського) відділу державної виконавчої служби у Новомосковському (наразі Самарівському) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
ОСОБА_10 є стягувачем аліментів на утримання дітей з колишнього чоловіка ОСОБА_11 . 09.06.2025 року ОСОБА_10 звернулась до старшого державного виконавця Новомосковського (наразі Самарівського) відділу державної виконавчої служби у Новомосковському (наразі Самарівському) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_7 , службовий кабінет якого розміщений за адресою: вул. Гетьманська 7, м. Самар, Дніпропетровська область, з метою отримання консультації із вказаного питання.
В ході розмови старший державний виконавець Новомосковського (наразі Самарівського) відділу державної виконавчої служби у Новомосковському (наразі Самарівському) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_7 , будучи службовою особою, висловив прохання про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США за проведення ним процедури щодо стягнення заборгованості на користь ОСОБА_10 .
Внаслідок вищевказаних умисних, корисних та протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_10 прийшла до висновку про неможливість проведення ОСОБА_7 процедури щодо стягнення заборгованості внаслідок несплати її колишнім чоловіком ОСОБА_12 аліментів на утримання дитини без надання неправомірної вигоди старшому державному виконавцю Новомосковського (наразі Самарівського) відділу державної виконавчої служби у Новомосковському (наразі Самарівському) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_7 .
Усвідомлюючи протиправні дії старшого державного виконавця Новомосковського (наразі Самарівського) відділу державної виконавчої служби у Новомосковському (наразі Самарівському) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_7 , ОСОБА_10 09.06.2025 року звернулась до правоохоронних органів.
Після чого, 10 липня 2025 року ОСОБА_10 приблизно о 11 годині 03 хвилині, перебуваючи на вулиці поблизу входу у будівлю Самарівського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському (наразі Самарівському) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за адресою: вул. Гетьманська, 7, м. Самар, Дніпропетровської області, на прохання старшого державного виконавця Новомосковського (наразі Самарівського) відділу державної виконавчої служби у Новомосковському (наразі Самарівському) районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_7 передала йому грошові кошти у розмірі 40 000 гривень, які в свою чергу ОСОБА_7 одержав за вчинення ним в інтересах ОСОБА_10 дії з використанням наданого ОСОБА_7 службового становища, що полягали в успішному проведенні процедури щодо стягнення заборгованості внаслідок несплати її колишнім чоловіком ОСОБА_12 аліментів на утримання дитини на її користь.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_7 підозрюється у проханні службовою особою надати та одержанні неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК.
10.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК.
10.07.2025 о 11:24 годині ОСОБА_7 затримали в порядку ст.208 КПК та 11.07.2025 йому повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року клопотання слідчого Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 , погодженого прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_14 , задоволено та застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 10 вересня 2025 року включно.
Заборонено ОСОБА_7 залишати цілодобово своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Відповідно до п.п.1,4 ч.5 ст.194 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) на підозрюваного ОСОБА_7 покладено обов'язки: прибувати своєчасно до слідчого, прокурора або до суду за першою вимогою строком по 10 вересня 2025 року включно; утримуватися від спілкування зі свідком по справі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком по 10 вересня 2025 року включно.
Звільнено ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
Вказує, що прокурором до клопотання не було додано будь-яких копій матеріалів, якими він обґрунтовує доводи клопотання, жодного доказу на підтвердження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, а також не зазначено обставин про недостатність застосування відносно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, вказаному у клопотанні.
В обґрунтування зазначає, що свідок ОСОБА_10 вже була двічі допитана у даному кримінальному провадженні та надала повну відому їй інформацію стосовно подій написання нею заяви про кримінальне правопорушення.
Водночас стверджує, що слідчий суддя при ухваленні рішення не взяв до уваги виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, згідно з якою ОСОБА_7 хворів на варикозну хворобу лівої нижньої кінцівки, ХВН 2-го ступеня, гострий тромбофлебіт ВПВ з флоктацією тромбу та потребує постійного нагляду лікарів. Натомість знаходження підозрюваного під цілодобовим домашнім арештом може негативно вплинути на його стан здоров'я, зокрема, в екстрених випадках, коли медична допомога має бути надана негайно.
Крім того, ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, є освіченою людиною, має вищу юридичну освіту та чудово розуміє відповідальність за порушення покладених на нього зобов'язань, є єдиним утримувачем своєї хворої матері, його рідна сестра не працює, позитивно характеризується за місцем мешкання та місцем роботи, а злочин в якому він підозрюється не є тяжким злочином, та не пов'язаний проти життя та здоров'я людини.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд частково скасувати ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року та в цій частині постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з 22-00 години до 06-00 години наступного дня.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення підозрюваного та його захисників на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою змінити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт з 22-00 години до 06-00 години наступного дня, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Згідно вимог ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Положеннями ч.3 ст.194 КПК передбачено, що слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
За змістом положень частини першої та другої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч.1 ст.368 КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_7 незаконно впливати на свідка ОСОБА_10 у цьому ж кримінальному провадженні, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаного ризику свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також те, що зі свідком ОСОБА_10 не проведено усі слідчі дії під час досудового розслідування та безпосередньо не допитано у суді.
Таким чином, на думку колегії суддів, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_7 у разі доведеності його винуватості в інкримінованому злочині, та даних про особу підозрюваного, віку та стану його здоров'я, майнового стану, який не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, має зареєстроване та постійне місце проживання, постійне місце роботи, раніше не судимий, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, є достатнім для запобігання встановленому ризику, передбаченому п.3 ч.1 ст.177 КПК та покладені на нього згідно ч.5 ст.194 КПК обов'язки в сукупності із встановленими конткретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідають практиці ЄСПЛ та статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобовоого домашнього арешту законним, обґрунтованим, мотивованим та єдино можливим запобіжним заходом щодо даного конкретного випадку, що цілком відповідає визначеної ч.1 ст.177 КПК меті застосування запобіжного заходу.
За таких обставин доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК та недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Водночас, колегія суддів вважає, що аргументи захисника та його посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_7 матері, яка знаходиться на його утриманні, позитивної характеристики, як за місцем проживання, так і за місцем роботи, постійного місця проживання, відсутності судимостей та наявності проблем зі здоров'ям, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку слідчого судді про те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні. При цьому, надані стороною захисту медичні документи щодо стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 також не свідчать про неможливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Істотних порушень вимог КПК, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 10 вересня 2025 року включно та покладенням відповідних обов'язків - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4