Провадження № 33/803/1169/25 Справа № 214/10770/24 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
11 серпня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В. розглянувши апеляційну скаргу захисника Дороша С.П. на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської від 17 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно постанови 08 грудня 2024 року о 02 год. 52 хв. в м. Кривий Ріг, по вул. Вільної Ічкерії, 15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Volkswagen Polo днз НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
З таким судовим рішенням не погодився захисник Дорош С.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що фактично оскаржувану постанову від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 отримав лише 25 березня 2025 року в канцелярії суду. Враховуючи вищенаведене десятиденний строк на оскарження зазначеної вище постанови має вестись від дати її отримання ОСОБА_1 і останнім строком на її оскарження є 04 квітня 2025 року. Звертаючись із Апеляційною скаргою зазначає, що виходячи із наведеного вище, причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними та належним чином обґрунтованими.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що винуватість ОСОБА_1 не доведена належними і допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку. Зазначає, що ЄСПЛ у справах «Маліга проти Франції» та «Аллене де Рібемон проти Франції» наголошує на кримінально-правовому змісті правопорушень, за які передбачені санкції, та на ширшому застосуванні принципу презумпції невинуватості, ніж лише у кримінальному судочинстві. Тому всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь особи. Наголошує, що згідно зі ст. 62 Конституції України та ч.2 ст.251 КУпАП, саме органи поліції зобов'язані збирати докази, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях або недопустимих доказах. ЄСПЛ у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» визначає стандарт доказування «поза будь-яким розумним сумнівом». Вважає, що матеріали справи не містять належних підтверджень законності зупинки автомобіля та правомірності дій поліцейських. Не зафіксовано переконливих доказів стану сп'яніння чи відмови Нежигая від огляду, а наявні відеозаписи є неповними та порушують вимоги Інструкції МВС №1026. Підкреслює, що у протоколі серії ЕПР1 №191356 наявна недостовірна інформація щодо відмови Нежигая надати контактні дані, тоді як відеофіксація доводить, що такі питання взагалі не ставилися. Це свідчить про непрофесійність дій працівників поліції та можливе введення суду в оману. Стверджує, що відсутні ключові елементи об'єктивної сторони складу правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не доведено факт керування у стані сп'яніння або свідомої відмови від проходження огляду. Поліція не довела до Нежигая положення та санкції статті 130 КУпАП, що підтверджується матеріалами відеозапису. Зазначає, що численні процесуальні порушення та суперечності у доказах створюють обґрунтовані сумніви щодо законності та об'єктивності винесеної постанови. За ст.247 КУпАП провадження підлягає закриттю у разі відсутності події чи складу адміністративного правопорушення. Просить оскаржувану постанову скасувати та справу на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Апеляційний суд звертає увагу, що тривалий розгляд справи в суді апеляційної інстанції з 08.04.2025 року по 11.08.2025 рік був обумовлений саме процесуальною поведінкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисником, оскільки судовий розгляд неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою вищевказаних учасників розгляду справи в судове засідання та за клопотанням захисника від іменні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог Конвенції про захист прав і свобод людини розгляд справи повинен відбутися в розумний строк, тривалість якого залежить від складності справи, загальної сукупності доказів, які необхідно дослідити, процесуальної поведінки учасників судового розгляду та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших обставин.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Так, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого в діях апелянта не вбачається.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляд справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був обізнані про направлення протоколу про адміністративне правопорушення для розгляду до суду, скористався своїм правом на захист уклавши угоду з захисником Дорош С.П. який представляв його інтереси у суді та надавав правову допомогу, адвокат подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Дорош С.П. були обізнані про розгляд Дніпровським апеляцій судом поданої апеляційної скарги адвоката Дорош С.П. та були повідомлені про дату час та місце розгляду справи. Проте до судового засідання не з'явились.
Розгляд даної справи у Дніпровському апеляційному суді призначався на 28.04.2025р., 26.05.2025р.
Вказані судові засідання були відкладені за клопотанням захисника, оскільки ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, з наданням відповідних підтверджуючих довідок.
Крім того розгляд даної справи у Дніпровському апеляційному суді призначався на 21.07.2025р., 04.08.2025р.
Захисником в чергове було надано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, без підтвердження своїх слів та реальну відсутність можливості брати участь ОСОБА_1 у судовому засіданні.
11.08.2025р о 11:00 в Дніпровський апеляційний суд м.Кривий Ріг, ОСОБА_1 або його захисник Дорош С.П. не з'явились будучи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Клопотань про відкладення розгляду справи не подали.
Зазначене свідчить про зловживання ОСОБА_1 своїм правом передбаченими ст.268 КУпАП та свідомого затягування розгляду справи.
Керуючись ст. 268 КУпАП справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, з врахуванням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розгляд справи можливо провести за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її представника, на підставі наявних матеріалів, оскільки безпідставне умисне затягування справи порушує завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення(ст. 1 КУпАП).
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, апеляційний суд вважає необхідним поновити захиснику строк на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін за таких підстав.
Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №191356 від 08.12.2024 з якого вбачається, що 08 грудня 2024 року о 02 год. 52 хв. в м. Кривий Ріг, по вул. Вільної Ічкерії, 15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Volkswagen Polo днз НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
Даними з рапорту працівника поліції про фактичні обставини скоєння адміністративного правопорушення.
Поясненнями свідка ОСОБА_2 , викладеними у оскаржуваній постанові, який був допитаний в судовому засіданні першої інстанції, які не оскаржено стороною захисту у апеляційному суді, який показав, що він працює інспектором патрульної поліції. 08 грудня 2024 року ближче до 03-00 години, вночі, в комендантську годину, під час патрулювання був зупинений автомобіль Volkswagen Polo днз НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . В останнього при спілкуванні та перевірці документів, були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, тремтіння рук, блідість обличчя, збуджена поведінка, розширені зіниці. На вимогу пройти медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння в медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовся. Посилаючись на неправомірність такої вимоги. Всі права ОСОБА_1 були роз'яснені. Поводив себе останній зухвало. В зв'язку з відмовою від проходження огляду на ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол складений законно та обґрунтовано, жодного упередженого ставлення до ОСОБА_1 працівниками поліції не застосовувалось, він його взагалі бачив вперше.
Направленням на огляд водія на стан сп'яніння.
DVD диск з відеозаписами, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Polo днз НОМЕР_1 . Причина зупинки транспортного засобу Volkswagen Polo днз НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 працівники патрульної поліції пояснили тим, що вказаний автомобіль рухався в комендантську годину. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 інспектор ПП виявив в нього ознаки наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. В зв'язку з чим ОСОБА_1 запропонував пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я з метою визначення стану сп'яніння. На що ОСОБА_1 , категорично відмовився, пояснюючи це тим, що він учасник бойових дій, має шість контузій, в стані наркотичного сп'яніння не перебуває, тому не зобов'язаний проходити огляд. Роз'яснення інспектором ПП ОСОБА_1 , що в інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначено ознаки наркотичного сп'яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 . В зв'язку з чим вони правомірно запропонували йому пройти медичний огляд. Він може або проїхати і пройти такий огляд, або відмовитися від його проходження. Також водію роз'яснили, що в разі відмови, буде все рівно складений протокол за відмову від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння. Роз'яснено права та обов'язки ОСОБА_1 .
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що є підстави стверджувати, що зупинка транспортного засобу за керування ОСОБА_1 є ймовірно правомірною, проте матеріали справи не містять доказів такої правомірності, є безпідставними. Згідно наявних матеріалів справи ОСОБА_1 був зупинений оскільки автомобіль рухався в комендантську годину.
Апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України продовжено дію воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Доводи апеляційної скарги, що відеозаписи є неповними, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються наявними у матеріалах справи відеозаписами, які містять події правопорушення та хід спілкування водія з працівниками поліції.
Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, відновити послідовність подій та оцінити поведінку водія та працівників поліції, які брали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Він отриманий у встановленому законом порядку та здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, а тому є належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення та не викликає жодних сумнівів у суду апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги, що особа має усвідомлювати протиправність і карність відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а працівники поліції не довели до ОСОБА_1 положення та санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства та не свідчать про порушення працівниками поліції вимог закону, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Стаття 68 Конституції України чітко передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Згідно наявної у матеріалах справи довідки ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, туму повинен знати та виконувати Правила дорожнього руху України.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Водій, як учасник дорожнього руху, несе обов'язок знати не тільки ПДР, але й норми законодавства, що регулюють його відповідальність.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.
Таким чином, посилання апелянта на те, що поліція повинна була додатково роз'яснювати йому положення та санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, не має правового значення і не може вважатися підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги про наявність численних процесуальних порушень та суперечностей у доказах, які нібито ставлять під сумнів законність і об'єктивність постанови суду першої інстанції, не ґрунтуються на фактичних обставинах та не підтверджені матеріалами справи. Такі твердження апелянта зводяться до його особистого тлумачення законодавства і не містять посилань на реальні порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Наведені апелянтом аргументи про недопустимість доказів по справі мають суб'єктивний характер, не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції.
Інші доводи сторони захисту є неспроможними, не підкріплені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим апеляційний суд їх відхиляє.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на недійсність протоколу про адміністративне правопорушення та недопустимість долучених до нього матеріалів не є обґрунтованими. Зазначені міркування не підтверджуються доказами та не впливають на правову оцінку обставин справи.
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Поновити захиснику Дорошу С.П. строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника Дороша С.П. залишити без задоволення.
Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської від 17 березня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя