Провадження № 11-сс/803/1534/25 Справа № 203/5002/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 серпня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 29 липня 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Баку, Азербайджан, раніше не судимого, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 29 липня 2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком строком до 25 вересня 2025 року з визначенням застави у розмірі 121 120 грн.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що долучені до клопотання матеріали кримінального провадження в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та дають вагомі підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні ОСОБА_7 ..
Зазначає, що ОСОБА_7 на підставі вагомих доказів повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років.
Вказує, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення ним можливості засудження до позбавлення волі на тривалий термін, може бути мотивом та підставою для вчинення дій з переховування від органів досудового розслідування та суду і є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків такого переховування.
Вказана обставина, а також обізнаність підозрюваного про обставини вчинення кримінального правопорушення, про осіб інших учасників кримінального провадження, свідків дає достатні підстави вважати про існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, у тому числі шляхом незаконного впливу на них у цьому провадженні з метою зміни ними обсягу та змісту своїх свідчень на користь підозрюваного під час досудового розслідування та в суді; знищення або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на те, що коло всіх причетних осіб не встановлено.
Таким чином, наявними є ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також зазначає, що ризик, визначений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, є недоведеним з огляду на те, що вчинений злочин є закінченим та, з урахуванням того, що підозрюваний є несудимим, підстави вважати, що ним буде вчинено інший злочин, в тому числі аналогічний, відсутні.
Також вказує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам, свідчить про наявність підстав для обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою.
Зазначає, що з урахуванням тяжкості та характеру кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків буде застава в 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є недоведеними, ОСОБА_7 має місце проживання, раніше не судимий, не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків так як їх на даному етапі досудового розслідування немає.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_7 міг скоїти цей злочин.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який є нетяжким злочином.
Колегія суддів вважає неможливим застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м»якого запобіжного заходу, оскільки з метою ухилення від кримінальної відповідальності останній, враховуючи суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини може вдатись до спроб переховуватись від органів досудового розслідування та суду, і без перешкод залишити будь-яке місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, що підтверджує наявність ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Дана позиція Суду виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Також наявними є ризики, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, як правильно зазначив слідчий суддя, обізнаність підозрюваного про обставини вчинення кримінального правопорушення, про осіб інших учасників кримінального провадження, свідків дає достатні підстави вважати про існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, у тому числі шляхом незаконного впливу на них у цьому провадженні з метою зміни ними обсягу та змісту своїх свідчень на користь підозрюваного під час досудового розслідування та в суді; знищення або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на те, що коло всіх причетних осіб не встановлено.
Так, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, у відповідності до ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини злочину, покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, особу ОСОБА_7 та його репутацію, вік, стан здоров'я, сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення доведено ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування від органу досудового розслідування та суду, який є можливим.
Ці висновки також узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду провадження дійшов висновку, що слідчий суддя правильно зазначив про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Колегія суддів зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому.
Також, Слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, його тяжкість та обставин справи, а також суворість покарання, що загрожує, у разі визнання винуватим, й наявні відомості про особу підозрюваного, та існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно зі ст. 178 КПК України, та прийшов до вірного висновку про те, що застава у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали, тому вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 29 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4