Провадження № 11-сс/803/1505/25 Справа № 183/4942/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 серпня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, який має інвалідність 3 групи «інвалідність армії», з професійно-технічною освітою, який не працює, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року продовжено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15 серпня 2025 року з визначенням застави у розмірі 242 240 грн.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що наявні у сторони обвинувачення докази які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
Зазначає, що наявними є ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, будь-якою суспільно корисною працею не займається, маючи інвалідність 3 групи, яка дозволяє працювати, не має офіційного джерела доходу, та те, що ОСОБА_7 усвідомлює, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке, передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а також те, що він проживає у населеному пункті, який не відноситься до м. Самар та Самарівського району Дніпропетровської області, маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що перешкоджатиме досудовому розслідуванню. Зазначене свідчить, що підозрюваний, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання, а також матиме реальну можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Вказує, що наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозра ОСОБА_7 , зокрема обґрунтовується показаннями свідка ОСОБА_9 , який ще не допитаний безпосередньо судом в ході судового розгляду. Розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене судом у разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідка та змусити його змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також зазначає, що прокурором доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними. Так, застосування до ОСОБА_7 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку діяння, у якому підозрюється останній, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м'якими запобіжними заходами, зокрема, домашнім арештом, оскільки останній підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Тому застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою є недоцільним і невиправданим, а доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків і можливість обрання домашнього арешту з цих же підстав є необґрунтованими.
Також вказує, що розмір застави на попередньому рівні - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з визначення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_7 має тяжкі захворювання та йому необхідна професійна медична допомога в умовах свободи.
Зазначає, що ОСОБА_7 за час проходження служби в ЗСУ був нагороджений нагрудним знаком “ГІДНІСТЬ ТА ЧЕСТЬ», Орденом “За мужність» 3 ступеня, є раніше не судимим, має стійкі соціальні зв»язки, одружений.
Вказує, що визначений розмір застави є непомірним.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки слідчого судді про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 апеляційний суд вважає правильними.
Обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_7 була встановлена під час застосування до останнього міри запобіжного заходу, та підтверджується долученими до клопотання про продовження строку запобіжного заходу матеріалами, які перевірив слідчий суддя.
При цьому, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для продовження запобіжного заходу, колегія суддів зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", зазначено термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).
На даному етапі досудового розслідування долучені матеріали можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа про, яку йдеться могла вчинити злочин, тому підозра стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України, є обґрунтованою.
У відповідності до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Апеляційний суд також вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 може: переховуватись від слідства та/або суду; незаконно впливати на свідка; вчинити інші кримінальні правопорушення.
У зв'язку з чим, висновки слідчого судді, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_7 є обґрунтованими, тому продовження строку тримання під вартою підозрюваному відповідає вимогам ст. 199 КПК України.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 за час проходження служби в ЗСУ був нагороджений нагрудним знаком “ГІДНІСТЬ ТА ЧЕСТЬ», Орденом “За мужність» 3 ступеня, є раніше не судимим, має стійкі соціальні зв»язки, одружений, з урахуванням наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не є такими, що слугували б підставою для обрання для останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 має тяжкі захворювання та йому необхідна професійна медична допомога в умовах свободи, оскільки не надано доказів того, що останній не зможе отримувати належну медичну допомогу в установі виконання покарань.
Також, правильними є висновки слідчого судді визначення розміру застави.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваному злочинів, обставини їх вчинення, майновий стан підозрюваного, суспільний інтерес, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає правильними висновки слідчого судді про те, що застава у розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначено у відповідності до вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги підозрюваного про необхідність зменшення розміру застави є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4