Справа № 752/9755/25
Провадження №: 1-в/752/163/25
06.08.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
заінтересованої особи ОСОБА_4 ,
провівши в приміщенні суду у місті Києві відкрите судове засідання з розгляду заяви прокурора Київської міської прокуратури від 14.04.2025,
20.12.2004 Голосіївським районним судом міста Києва постановлено обвинувальний вирок у справі № "1-709\15.2004 року", відповідно до якого громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду контролера пасажирського транспорту на строк 1 рік з конфіскацією майна. В порядку ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з установленням іспитового строку, тривалістю 3 роки. Також вироком на засудженого покладено витрати на оплату судової експертизи.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23.06.2005 вирок суду першої інстанції змінено та виключено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Ухвалою Верховного суду України від 28.02.2006 у задоволенні касаційної скарги сторони захисту на вирок у цій справі було відмовлено.
У квітні 2025 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , в якій зазначається, що під час досудового слідства кримінальної справи № 51-0756 старшим слідчим прокуратури Голосіївського району м. Києва від 10.09.2004 під час огляду особистих речей ОСОБА_5 вилучено кошти в сумі 82,00 грн. У подальшому старшим слідчим прокуратури міста Києва 22.09.2004 прийнято постанову про передачу на зберігання коштів, яку скеровано для виконання фінансовому відділу Прокуратури міста Києва. У вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 20.12.2004 долю вилучених коштів в сумі 82,00 грн вирішено не було. Посилаючись на викладене вище та на п. 6 ч. 1 ст. 32, ст. 227, ст. 264, п. 8 ч. 1 ст. 324, ст. 409, 411 "КПК України (в редакції 1960 року)" прокурор просить прийняти рішення щодо вилучених у ОСОБА_4 коштів в сумі 82,00 грн та приєднує до заяви копію постанови від 22.09.2004 про "здання" коштів на депозитний рахунок прокуратури міста Києва, копію опису грошових цінностей, прибутковий касовий ордер від 24.09.2004 на суму 82,00 грн.
Розгляд описаної заяви неодноразово відкладався.
06.08.2025 в судовому засіданні прокурор просила повернути ОСОБА_4 вилучені у нього грогові кошти у сумі 82,00 грн.
ОСОБА_4 повідомив, що успішно відбув обов'язки за іспитовим строком, більше до кримінальної відповідальності не притягався, також просив суд повернути йому його гроші.
Заслухавши сторін, вивчивши подані документи та отримані від архіву суду світлокопії судових рішень у справі № "1-709\15.2004 року", суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 32 КПК України від 28.12.1960 (з наступними змінами і доповненнями) під терміном "прокурор" у цьому Кодексі слід розуміти Генерального прокурора України, прокурора Автономної Республіки Крим, прокурора області, прокурора міста Києва, районного, міського прокурора, військового прокурора, транспортного прокурора та інших прокурорів, прирівняних до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступників і помічників, прокурорів управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції.
За приписами п. 13 ч. 1 ст. 32 КПК України від 28.12.1960 (з наступними змінами і доповненнями) під терміном "ухвала" у цьому Кодексі слід розуміти всі рішення, крім вироку, які виніс суд першої, апеляційної і касаційної інстанції в судових засіданнях в колегіальному складі.
Згідно зі ст. 227 КПК України від 28.12.1960 (з наступними змінами і доповненнями) здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор має певний ряд повноважень, які реалізує у межах своєї компетенції, як-то може вимагати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи; скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання; дає письмові вказівки про розслідування злочинів; надає доручення на проведення розшуку та ін., здійснює інші повноваження, надані йому цим Кодексом.
У п. 8 ч. 1 ст. 324 КПК України України від 28.12.1960 (з наступними змінами і доповненнями) закріплено, що постановляючи вирок, суд повинен вирішити, що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 409 КПК України від 28.12.1960 (з наступними змінами і доповненнями) питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.
Стаття 411 КПК України регламентує порядок вирішення питань, зв'язаних з виконанням вироку.
Як вірно вказано прокурором ОСОБА_3 , у вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 20.12.2004 не описано обставин, що стосуються вилучення у ОСОБА_6 грошових цінностей, а саме: дев'яти купюр, з яких вісім купюр, номіналом 10,00 грн кожна та одна купюра, номіналом 2,00 грн (всього: грошові купюри в загальній сумі 82,00 грн).
Так само і суд апеляційної та касаційної інстанцій не зазначив нічого про долю цих активів, що дає підстави вважати, що під час судового розгляду кримінальної справи судам не було відомо про ці обставини через неподання відповідних процесуальних та бухгалтерських документів.
Передача вилучених у ОСОБА_4 грошових коштів на депозитний рахунок прокуратури міста Києва відбулася з посиланням на ст. 130 КПК України, у якій передбачено таке: "Про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення".
Зі змісту ст. 130 КПК України від 28.12.1960 (з наступними змінами і доповненнями) вбачається, що її норми не регламентують порядок визначення долі майна, яке вилученого у особи, який пред'явлено обвинувачення, у тому числі, внесення грошових коштів на депозитний рахунок прокуратури.
Описана ситуація призвела до нього, що громадянину ОСОБА_4 не повернуто його майно (грошові кошти), а на депозитному рахунку Прокуратури міста Києва все ще зберігаються грошові кошти в сумі 82,00 грн які належать ОСОБА_4 .
Оскільки вирок суду першої інстанції в частині застосування спеціальної конфіскації щодо засудженого на той час ОСОБА_4 був скасований, то вилучені у ОСОБА_4 грошові кошти мали бути повернуті йому ще у 2004 році, коли набула законної сили ухвала суду апеляційної інстанції.
Проте цього зароблено не було.
Встановлені обставини у своїй сукупності вказують на порушення права ОСОБА_4 на мирне володіння належним йому майном, що є неприпустимим.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що прокурор Прокуратури міста Києва у межах компетенції направив вищевказану заяву до суду, а суду слід вирішити долю вилучених у особи, яка перебувала у статусі обвинуваченого і засудженого грошових коштів, місце зберігання яких відоме.
Керуючись ст. 32, 409 КПКУкраїни, суд
Вилучені 10.09.2004 у громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти у сумі 82 (вісімдесят дві) грн 00 коп., що були зараховані 24.09.2004 на депозитний рахунок прокуратури міста Києва, повернути ОСОБА_4 на його вимогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.
Суддя ОСОБА_1