Справа № 712/10995/25
Провадження № 1-кс/712/3957/25
14 серпня 2025 року слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси, клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100140002480 від 16.07.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Херсон, військовослужбовця НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України, у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Теритріального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого ум. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100140002480 від 16.07.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за фактом одержання підозрюваним неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
За даними матеріалів досудового розслідування згідно наказу начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 873-ОС від 18.07.2025, ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - відповідального виконавця групи документального забезпечення штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації у АДРЕСА_3 ) НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» правовою основою діяльності Державної прикордонної служби України є Конституція України, Закон України «Про державний кордон України», цей Закон, інші закони України, видані на їх виконання акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов'язків керуються тільки законами, діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України дія Статуту поширюється на військовослужбовців, в тому числі Державної прикордонної служби України.
Відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дія цього Статуту також поширюється на військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Таким чином, ОСОБА_4 обіймаючи посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - відповідального виконавця групи документального забезпечення штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації у АДРЕСА_3 ) НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України, є військовослужбовцем правоохоронного органу.
Так, старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято й непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку й майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно до ст.ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
У розумінні частини 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) ОСОБА_4 , окрім іншого, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе.
Крім того, у розумінні п. п. 1-4 ч. 1 ст. 24 Закону ОСОБА_4 , окрім іншого, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язаний невідкладно вжити таких заходів: відмовитись від пропозиції, за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію, залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника.
Згідно до прим. до ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, окрім іншого, визначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону.
Підпунктом «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, передбачено, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, окрім іншого, військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань.
Відповідно до вимог ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно з законодавством.
Згідно із наказом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України № 5338-АГ від 18.12.2024, створено атестаційну комісію, затверджено її персональний склад, затверджено та введено в дію Положення про атестаційну комісію НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону.
Відповідно до Положення про атестаційну комісію НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України, атестаційна комісія НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону є колегіальним органом, яка повинна забезпечувати всебічну об'єктивну оцінку професійного рівня, ділових та моральних якостей осіб офіцерського, сержантського та рядового складу, правильний їх добір та розстановку, надавати пропозиції начальнику навчального центру про службове використання, перспективи посадового росту, направлення на навчання осіб офіцерського, сержантського та рядового складу, присвоєння військових звань, нагородження державними нагородами та відомчими відзнаками, звільнення з військової служби, у зв'язку із достроковим розірванням контракту, проводити роботу з виховання, вдосконалення підготовки осіб офіцерського, сержантського та рядового складу, розглядати інші питання, пов'язані з проходженням особами офіцерського, сержантського та рядового складу військової служби роботи працівників навчального центру, тощо.
Кожен із вищезазначених суб'єктів, який має безпосередній стосунок до їх реалізації, виконує та здійснює контроль (керує) за певною ділянкою роботи, наслідком якої є створення конкретного документа (групи документів), який має юридичне значення та створює передумови для проходження наступного етапу.
Враховуючи вище викладене, члени атестаційної комісії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України наділені функціями представників влади за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, тобто є особами уповноваженими на виконання функцій держави.
Водночас, ОСОБА_4 , знехтував вказаними вимогами законодавства і одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття військовими службовими особами НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України, за наступних обставин.
Починаючи з квітня 2025 року ОСОБА_4 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації у АДРЕСА_4 ) НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України.
В той же час, у вказаному підрозділі проходив військову службу ОСОБА_7 , який згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 01.05.2025 є придатним до військової служби в органах (підрозділах) забезпечення, навчальних закладах, тощо, тобто в підрозділах, які безпосередню участь в зоні ведення активних бойових дій не приймають.
У зв'язку з цим, на початку травня 2025 року ОСОБА_7 вирішив подати рапорт командуванню військової частини про переведення із НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПСУ, який вважається штурмовим, до іншого небойового підрозділу, та звернувся до ОСОБА_4 , який виконував обов'язки, пов'язані із діловодством у штабі та попросив допомоги у написанні відповідного рапорту. На вказану пропозицію ОСОБА_4 погодився та спільно із ОСОБА_8 надрукував відповідний рапорт.
На початку червня 2025 року, ОСОБА_7 запитав у ОСОБА_4 , яка доля поданого ним рапорту про переведення до іншого підрозділу, на що ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, відповів, що зазначене питання щодо погодження рапорту на переведення та ухвалення остаточного рішення можливо вирішити лише шляхом надання йому грошових коштів в розмірі 3000 доларів США, нащо ОСОБА_7 повідомив, що у нього відсутня вказана сума грошових коштів, проте наявні всі підстави для переведення, зокрема рішення гарнізонної військово-лікарської комісії від 01.05.2025.
У подальшому, 15.07.2025 під час спілкування ОСОБА_7 із ОСОБА_4 , останній знову запитав чи має намір ОСОБА_7 перевестись до м. Києва та знову запевняв, що без надання йому грошових коштів в розмірі 3000 доларів США, відповідне рішення командуванням НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України прийнято не буде. При цьому в ході розмови, ОСОБА_4 запевняв, що він особисто буде контролювати хід вирішення його питання із переведенням і самостійно поїде у м. Черкаси в штаб військової частини до відповідних посадових осіб для «позитивного» вирішення питання.
У свою чергу, ОСОБА_7 свідомо припускав, що ОСОБА_4 , використовуючи свої особисті відносини з відповідними військовими службовими особами, які він набув за час проходження військової служби у штабі НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України, мав намір та реальну можливість здійснювати вплив на прийняття рішення вказаними посадовими особами щодо ініціювання питання про переведення до іншого підрозділу забезпечення Державної прикордонної служби України.
Вважаючи дії ОСОБА_4 по висловленню вимоги про необхідність надання йому неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США кримінально-протиправними, беручи до уваги те, що останній створив умови, за яких ОСОБА_7 вимушений дати хабар, оскільки ОСОБА_4 неодноразово запевняв, що без передачі грошових коштів, рапорт на переведення розглядатися не буде, 16.07.2025 ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про злочин та у подальшому, в рамках розпочатого досудового розслідування, був залучений правоохоронними органами до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх пасивним контролем.
У подальшому, 04.08.2025 ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_4 у с. Боровиця Черкаського р-ну Черкаської обл., де останній вкотре зазначив про необхідність надання грошових коштів у розмірі 3000 доларів США за вирішення питання про переведення до іншого небойового підрозділу.
Після цього, ОСОБА_4 детально розповів ОСОБА_7 про процес та орієнтовні строки переведення, а саме про те, що вирішальну роль відіграє рішення атестаційної комісії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України, яка відповідно до покладених на неї завдань, уповноважена вирішувати питання про оцінку професійного рівня військовослужбовців, їх ділових та моральних якостей, правильний їх добір та розстановку по підрозділам. Окрім цього, ОСОБА_4 зазначив, що потрібно знову написати відповідний рапорт командуванню НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування та одразу передати разом з рапортом близько 30% раніше озвученої ним суми, в якості надання першої частини неправомірної вигоди. Іншу частину суми, тобто другу частину неправомірної вигоди, зі слів ОСОБА_9 , необхідно було передати після прийняття рішення про переведення, приблизно через 2-3 тижні. На вказану пропозицію ОСОБА_7 , діючи під пасивним контролем правоохоронних органів, погодився, після чого ОСОБА_4 сказав, що поїде наступного дня до штабу військової частини та уточнить більш детально щодо обставин переведення, та зазначив про необхідність передачі йому копію довідки ВЛК ОСОБА_7 .
Наступного дня, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_7 та запевнив, що він попередньо домовився з посадовими особами за вирішення питання щодо його переведення та визначив остаточну суму неправомірної вигоди - у розмірі 3000 доларів США, яку необхідно надати йому, тобто ОСОБА_4 , за вплив на командування НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування, членів атестаційної комісії та командування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України щодо погодження вищезазначеними суб'єктами, які мають безпосередній стосунок до їх реалізації, тобто на осіб уповноважених на виконання функцій держави, на кожному етапі погодження та розгляду рапорту про переведення ОСОБА_7 до іншого підрозділу. При цьому, ОСОБА_7 відповів, що у нього на даний час немає такої суми грошових коштів та йому потрібен додатковий час.
07.08.2025 ОСОБА_4 повторно зателефонував ОСОБА_7 та запитав чи реєструвати рапорт про його переведення. Тоді ж ОСОБА_4 зазначив, що за його допомоги вже відбулась розмова між представником НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України та командування майбутнього підрозділу ОСОБА_7 - відділу прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та отримано попереднє погодження з цього питання, тобто щодо його перведення.
Після цього, ОСОБА_4 наголосив на необхідності передачі йому раніше обумовленого ним завдатку 30%, тобто першої частини неправомірної вигоди, що становить 900 доларів США, в найкоротший строк.
08.08.2025 під час чергової телефонної розмови ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 про проблеми із наявністю визначених ним, тобто ОСОБА_4 , грошових коштів, після чого попросив трохи зачекати. При цьому, ОСОБА_4 зазначив, що часу дуже мало, та запевнив, що питання про його переведення фактично вирішено на всіх рівнях та ним буде забезпечено прийняття відповідного позитивного рішення щодо ОСОБА_7 членами атестаційної комісії, погодження командуванням НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування та НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України, де остаточне рішення приймає начальник загону полковник ОСОБА_10 .
11.08.2025 ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_7 про зустріч наступного дня, біля штабу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України для подання у встановленому порядку рапорту про ініціювання питання щодо переведення до іншого підрозділу. Того ж дня, ОСОБА_4 надіслав у месенджері «WhatsApp» текстовий файл із рапортом про переведення ОСОБА_7 , який останньому, за вказівкою ОСОБА_4 , необхідно було роздрукувати, підписати та взяти із собою на особисту зустріч. До рапорту необхідно було додати копію довідки ВЛК ОСОБА_7
12.08.2025 близько 13 год. 20 хв. ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_7 згідно попередніх домовленостей на території АЗС «Сокар», що за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна 226/1, де ОСОБА_4 взяв роздрукований та підписаний ОСОБА_7 рапорт, копію довідки ВЛК та запитав за обумовлені ним грошові кошти.
Одразу після цього, ОСОБА_4 , пересвідчившись, що ОСОБА_7 готовий передати йому грошові кошти, ретельно маскуючи свою протиправну, розуміючи, що він може бути викритий працівниками правоохоронних органів, перебуваючи за вказаною адресою, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США (частина з яких, згідно ст. 273 КПК України, є імітаційними засобами), що відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 12.08.2025 становить 124 347 грн., які розпорядився покласти до файлу, з документами, які останній тримав у руках, за здійснення впливу на командування ІНФОРМАЦІЯ_2 , членів атестаційної комісії та командування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України щодо погодження вищезазначеними суб'єктами, які мають безпосередній стосунок до їх реалізації, тобто на осіб уповноважених на виконання функцій держави, на кожному етапі погодження та розгляду рапорту про переведення ОСОБА_7 до іншого підрозділу за станом здоров'я на відповідну посаду до Відділу прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДПС України.
Цього ж дня, о 13 год. 28 хв. одразу після отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 3000 доларів США, вилучено.
13.08.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, на думку органу досудового розслідування, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про злочин від 16.04.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 17.07.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 12.08.2025;протоколом затримання ОСОБА_4 від 12.08.2025;протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 12.08.2025;матеріалами проведення інших слідчих дій, які на даний час неможливо надати з огляду на обмеження до них доступу;іншими матеріалами кримінального провадження.
Доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою пов'язана з тим, що він підозрюється у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, яке є тяжкими у розумінні ст. 12 КК України. У разі доведення вини, підозрюваному загрожує покарання на строк від 3 до 8 років позбавлення волі, що є достатнім стимулюючим фактором переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий просить врахувати, що дії фігуранта були вчинені в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, що для нашого сьогодення (стану війни) є неприпустимим та аморальним.
Військовослужбовець ОСОБА_4 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах. У зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене. За наявності корупційних зв'язків має можливість впливати на осіб, що сприятимуть переховуванню.
З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Також аідозрюваний, користуючись зв'язками, здобутими за час проходження військової служби, в тому числі серед працівників правоохоронних органів, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду, через прохання чи погрози, або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо вчиненого кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_4 перебуває у службових відносинах з військовослужбовцями НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПСУ, а також членами атестаційної комісії, що свідчить про те що, підозрюваний, перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої повноваження та зв'язки для знищення, приховання або спотворення документів, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового розслідування, не вилучено всіх речей і документів, що перебувають у володінні військової частини НОМЕР_3 , в тому числі щодо реєстрації рапортів заявника про його переведення в електронному документообігу військової частини та його погодження.
Серед іншого, протиправна діяльність підозрюваного була викрита за активного сприяння заявника ОСОБА_7 , який у той же час є основним свідком сторони обвинувачення, і який надав викривальні показання щодо вчиненого ОСОБА_4 злочину та приймав безпосередню участь у проведенні комплексу слідчих (розшукових) дій щодо документування його злочинної діяльності.
Разом з тим, під час досудового розслідування отримано відомості, в тому числі про конкретних військових службових осіб НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону ДПС України, на яких підозрюваний ОСОБА_4 планував здійснювати вплив. А тому із вказаними особами слід провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою підтвердження чи спростування їх обізнаності та причетності до вчинення злочину.
Враховуючи викладене, перебуваючи на свободі підозрюваний може незаконно впливати на заявника та вказаних осіб шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, а також намагатиметься незаконно знищити документи та інші докази, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду в цілому.
З урахуванням вищевикладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків з метою схилення до надання неправдивих показань у цьому кримінальному проваджені або іншим чином вплинути на них, слідчий за погодженням із прокуроро звернувся з указаним клопотанням до слідчого судді.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив засосувати відносно підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя робить наступні висновки.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжний заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точку зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нею обмежувального заходу, то з огляду на наведені дані у клопотанні та в матеріалах долучених до нього є всі підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, яке є тяжкими у розумінні ст. 12 КК України. У разі доведення вини, підозрюваному загрожує покарання на строк від 3 до 8 років позбавлення волі, що є достатнім стимулюючим фактором переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також, Військовослужбовець ОСОБА_4 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах. У зв'язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене. За наявності корупційних зв'язків має можливість впливати на осіб, що сприятимуть переховуванню.З урахуванням того, що він є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя враховує, що користуючись зв'язками, здобутими за час проходження військової служби, в тому числі серед працівників правоохоронних органів, ОСОБА_4 може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду, через прохання чи погрози, або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо вчиненого кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також доведений є ризик впливу підозрюваного на свідка ОСОБА_7 , який є основним свідком сторони обвинувачення, і який надав викривальні показання щодо вчиненого ОСОБА_4 злочину та приймав безпосередню участь у проведенні комплексу слідчих (розшукових) дій щодо документування його злочинної діяльності.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, при цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ураховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, захист інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, слідчий суддя приходить до висновку про застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини, зокрема, у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності.
З метою забезпечення належної поведінки підозрюваного, запобіганню встановлених ризиків, передбачених п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що передбачено ч. 7 ст. 176 КПК України.
За роз'ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, і його належної поведінки; обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Вирішуючи дане питання, слідчий суддя також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статі.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи норму статті 182 КПК України, особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_4 у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, що зможе дисциплінувати підозрюваного, у разі внесення якої покласти на підозрюваного конкретні обов'язки за ст. 194 КПК України.
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 181, 183, 184, 194, 196, 309, 372 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025100140002480 від 16.07.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто з 12 серпня 2025 року по 10 жовтня 2025 року включно.
Для утримання підозрюваний підлягає направленню до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121 120, 00 грн., (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень) яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), та у разі внесення якої покласти на нього зобов'язання:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту м. Черкаси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- заборонити спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідком ОСОБА_7 , а також членами атестаційної комісії, персональний склад якої затверджено згідно із наказом начальника 15 мобільного прикордонного загону ДПС України № 5338-АГ від 18.12.2024, в частині, що стосується обставин і подій даного кримінального провадження, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за особистої участі, а також участі вказаних осіб у присутності слідчого чи прокурора.
Копію ухвали суду вручити підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали слідчого судді буде виготовлено та проголошено учасникам процесу 15 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1