Провадження № 2/582/7/25
Справа № 582/307/24
Копія
"07" серпня 2025 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря Ярмоленко А.І., представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ "Сенс Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 107 464,72 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.03.2023 ОСОБА_2 , уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630831798 (надалі - Кредитний договір).
Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати, кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту.
Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 107464,72 грн.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника направлено банком досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань. Дану вимогу залишено відповідачем без реагування. Вважає, що відповідач свідомо не скористався своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за кредитним договором. Отже, АТ «Сенс Банк» вчинило всі необхідні дії для досудового врегулювання спору. Таким чином, банк належним чином виконав свої зобов'язання за договором, проте позичальник грошові кошти для погашення визначених кредитних платежів не надав, у результаті чого виникла заборгованість станом на 10.02.2024 у розмірі 107464,72 грн.
В судове засідання 07.08.2024 представник позивача Рудницький Ю.І. не з'явися, подав заяву про розгляд справи без його участі. У заяві зазначив, що заборгованість відповідача станом на дату розрахунку заборгованості (25.10.2023) за кредитним договором №630831798 становить: 107464,72 грн - загальна сума заборгованості; 26063,19 - заборгованість за тілом кредиту 59062,70 грн - прострочене тіло кредиту 10493,89 - відсотки за користування кредитом; 1538.87 - овердрафт (несанкціонована заборгованість). Також заначив, що відсоткова ставка по кредитному договору становить 26 відсотків річних фіксованої ставки.
Відповідач ОСОБА_2 з позовом не погодився. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовна заява містить лише загальну суму боргу - 107464 грн. 72 коп, але вона необґрунтована належним чином у позові, тому є недоведеною, з яких складових вказана заборгованість складається і яким чином вона нараховувалась.
Як на підставу підтвердження наявності факту заборгованості відповідача у розмірі 107464 грн. 72 коп. позивачем надано Розрахунок заборгованості за кредитом. Вказаний Розрахунок не скріплений печаткою банку, він не містить підпису керівника банку, головного бухгалтера. Розрахунок підписаний особою, яка не приймає участі у справі, тобто особою, повноваження якої на підписання оригіналу документу належним чином не підтверджено.
Крім того даний розрахунок є документом, який власноручно створений стороною позивача та повністю залежить від його волі. Він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, а його зміст не відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як наслідок, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Крім того, розрахунок не містить: реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість; не скріплений печаткою банку, а тому не може бути належним та допустимим доказом у справі.
Обґрунтований розрахунок повинен містити обчислення (суму боргу, ставки проценту, комісії, пені; початок періоду нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів комісії, пені; кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; розрахунок основного боргу або процентів, комісії, пені; розмір основного боргу або процентів, комісії, пені; підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями тощо), та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору. Підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями розрахунок не містить.
Також представник відповідача вважає, що виписку по рахунку з кредитною картою за період з 10.01.2018 року по 12.02.2024 року неможливо ідентифікувати як ту, що відображає заборгованість за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630831798. В даній виписці відсутня інформація про те, що заборгованість виникла внаслідок невиконання умов Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630831798.
Крім того, статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом ;
2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Як вбачається із наданої позивачем виписки, весь час банком списувались проценти за офердрафт, проценти за користування кредитом (покупки), проценти за прострочену заборгованість, проценти за користування кредитом (готівкові операції). Тобто за наявності заборгованості за кредитом, позивачем неправомірно списувалась неустойка, тим самим штучно збільшувалась заборгованість кредиту. Тобто фактично банк самостійно брав кредит за відповідача та збільшував суму його заборгованості за тілом кредиту, що також убачається з наданої позивачем виписки.
Згідно розділу ІІ «Умови обслуговування Кредитної картки» Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 10.01.2018 року, ОСОБА_2 пропонує Банку відкрити поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, просить повідомити реквізити рахунку, випустити міжнародну платіжну картку строком дії 3 (три) з моменту випуску. Що малось на увазі, 3 дні, 3 місяці чи 3 роки в Оферті не зазначено, у зв'язку з чим істотні умови договору не погоджено.
У розділі ІІІ «Умови надання Кредитної лінії» Оферти визначено, що зобов'язання банку є відкличними, тобто визначено безумовне право банку в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання взятих на себе зобов'язань.
При цьому жодної інформації та доказів того, яким чином було задоволено оферту ОСОБА_2 і щодо яких саме послуг та відповідно до якого тарифного плану, а також видачі відповідачу за цим договором платіжного інструменту (банківської картки), матеріали справи не містять.
У матеріалах позову відсутні будь-які докази щодо видачі за вказаним договором платіжної картки (дата її видачі, її вид та строк дії) та встановлення відповідного кредитного ліміту на неї і його суми, а також відповідно і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку на підставі Оферти від 10.01.2018 року. Підписана відповідачем Оферта взагалі не містить ніяких даних щодо погодження банком надання відповідачу банківських послуг, крім зазначення особистих даних та підпису відповідача.
Отже Позивач мав довести, що банком було прийнято рішення не лише про видачу картки із встановленням ліміту, а й що така картка видавалася відповідачу і ним була отримана, натомість в матеріалах доданих до позову відсутні відомості про те, що відповідач отримав платіжну картку та здійснював користування коштами.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та наявність заборгованості за наданим кредитом, матеріали справи не містять.
Будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитної картки, зарахування на цю картку суми кредиту, зняття таких коштів відповідачем, та інших доказів які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем та користування ними, до позовної заяви не надано. Сам по собі розрахунок заборгованості не є доказом надання кредиту, наявності заборгованості та її розміру, оскільки не є первинним документом, що може підтвердити наявність заборгованості.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Наведена вище оцінка паспорту споживчого кредиту повністю узгоджується із правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, провадження№ 61-14545сво20, в якій Об'єднана палата Касаційного цивільного суду відступила від раніше зроблених висновків у цій категорії спорів.
Даний правовий висновок Верховного Суду знайшов своє подальше закріплення і застосування у судовій практиці суду касаційної інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 рокуу справі № 313/181/21, провадження № 61-20039св21; від 15 червня 2022 року у справі № 383/418/20, провадження № 61-397св21; від 15 червня 2022 року у справі № 333/5483/20, провадження № 61-13959св21.
Також, відповідач вважає, що позивач неправомірно здійснював нарахування сплати коштів за комісію РКО (розрахункового касового обслуговування). Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.
Так, наданий розрахунок заборгованості за кредитом містить інформацію про те, що із позичальника списано за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно від суми заборгованості в період з 10.01.2018 року по 10.02.2024 року) на загальну суму 59381 грн. 29 коп. (графа 9) розмір якої зараховано як заборгованість за тілом кредиту та відсотками.
У зв'язку з наведеним просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .
В судовому засіданні представник відповідача свою позицію, яка викладена у позові, підтримав та додатково пояснив, що ОСОБА_2 не укладав з позивачем вказаного в позовній заяві договору №630831798 від 07.03.2023, про що він заявляв в судових засіданнях. Представник позивача пояснив, що це описка і договір укладався в 2018 році, однак у такому разі представник мав скористатися своїм процесуальним правом та надати уточнення позовної заяви, однак він цього не зробив. Крім того, такі ж реквізити договору вказані також у досудовій вимозі від 25.01.2024, яку позивач додає до позову. Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_2 не укладав кредитного договору від 07.03.2021 за №630831798, і факту його укладання не довів і позивач.
Ухвалою суду від 07 березня 2024 відкрито спрощене провадження у цивільній справі.
Рішенням 20 листопада 2024 року позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалою суду від 06 січня задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, рішення від 20 листопада 2024 року скасовано. Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію представника відповідача, дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором, згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями статей 526, 530, 610, 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1, 2 ст.12 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.3 ст.12 та ч. ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом АТ «Сенс Банк» зазначав, що 07.03.2023 ОСОБА_2 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630831798. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Проте, позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 107 464,72 грн.
Разом з тим, до матеріалів справи не долучено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630831798 від 07.03.2023.
При цьому, до позовної заяви АТ «Сенс Банк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_2 від 10.01.2018, оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 10.01.2018, акценту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, угоди про використання аналогу власноручного підпису клієнта від 10.01.2018 (а.с.4), акцепту на укладення договору про використання договору про використанням аналогу власноручного підпису та відбитку печатки при укладенні договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток від 10.01.2028, договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток № 248.630831798.11 від 10.01.2028 (а.с.5), угода на використання аналогу власноручного підпису клієнта, паспорту споживчого кредиту від 10.01.2025 (а.с.6).
Представник відповідача зазначив, що при складанні заяви була допущена описка щодо дати і номера кредитного договору, однак у разі допущення описки під час складання позовної заяви у даті укладення кредитного договору, позивач АТ «Сенс Банк» не скористався своїм процесуальним правом подачі уточненої позовної заяви.
Разом з тим, до позовної заяви додано досудову вимогу АТ «Сенс Банк» щодо виконання договірних зобов'язань ОСОБА_2 (а.с.24), згідно якої АТ «Сенс Банк» повідомляє, що 07.03.2023 між ОСОБА_2 та АТ «Альфа Банк» укладено кредитний договір №630831798. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору, у нього виникла заборгованість, яка станом на 16.11.2023 складає 97158,65 грн (а.с.24).
Таким чином немає підстав вважати, що в позовній заяві допущено описку.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо видачі за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630831798 від 07.03.2023 картки (дата її видачі, її вид та строк дії) та встановлення відповідного кредитного ліміту на неї і його суми, а також відповідно і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку.
Отже Позивач мав довести, що банком було прийнято рішення не лише про видачу картки із встановленням ліміту, а й що така картка видавалася відповідачу і ним була отримана, натомість в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач отримав платіжну картку за договором та здійснював користування коштами.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та наявність заборгованості за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630831798 від 07.03.2023.
Крім того, як на підставу підтвердження наявності факту заборгованості відповідача у розмірі 107464,72 грн. позивачем надано Розрахунок заборгованості за кредитом (а.с. 9-10). Вказаний Розрахунок не скріплений печаткою банку, він не містить підпису керівника банку, головного бухгалтера. Розрахунок підписаний особою, яка не приймає участі у справі, тобто особою, повноваження якої на підписання оригіналу документу належним чином не підтверджено.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Відповідно до змісту п. п. 57-59, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, саме виписки з особових рахунків клієнтів є різновидом регістрів обліку банку на підтвердженням виконаних за операцій та сум оборотів за його дебетом і кредитом, які, крім іншого, повинні містити прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1 та 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Розрахунок заборгованості, наданий представником позивача, не є первинним обліковим бухгалтерським документом, а його зміст не відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як наслідок, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Крім того, розрахунок не містить: реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість; не скріплений печаткою банку, а тому не може бути належним та допустимим доказом у справі.
Обґрунтований розрахунок повинен містити обчислення (суму боргу, ставки проценту, комісії, пені; початок періоду нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів комісії, пені; кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; розрахунок основного боргу або процентів, комісії, пені; розмір основного боргу або процентів, комісії, пені; підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями тощо), та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору. Підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями розрахунок не містить.
Суд вважає, що сам по собі розрахунок заборгованості не є доказом надання кредиту, наявності заборгованості та її розміру, оскільки не є первинним документом, що може підтвердити наявність заборгованості.
Надана позивачем виписка з рахунка приватного клієнта №721998-2024/0213 за період з 10.01.2018 по 12.02.2024 по рахунку НОМЕР_1 (одержувач ОСОБА_2 ) неможливо ідентифікувати як таку, що відображає заборгованість за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630831798 від 07.03.2023.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт укладення з відповідачем ОСОБА_2 . Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630831798 від 07.03.2023 та існування за нею заборгованості на суму 107 464,72 грн.
У зв'язку з наведеним позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі ст. ст. 7, 8, 12, 258, 259, 261, 263-265, 268, 273,280 282 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 630831798 у розмірі 107 464,72 грн, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : Н. М. Яковенко