Справа № 308/11642/25
15 серпня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , отримавши та ознайомившись з матеріалами клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 - на незаконне затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України,-
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 - на незаконне затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України.
Подану скаргу представник мотивує тим, що 28.07.2025 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було поміщено у місце несвободи до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що таким чином в межах територіальної юрисдикції Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили. Вважає, що ОСОБА_3 незаконно тримають під вартою без будь-яких законних рішень суду.
Вказує, що 04.08.2025 р. о 15 год. 03 хв. дружина заявника ОСОБА_4 звернулася до Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатської області з заявою про скоєння військослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її чоловіка ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України. Заява була зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Ужгородське районне управління поліції ГУНП в Закарпатської області за № 24971 від 05.08.2025 р.
Проте жодних дій, спрямованих на внесення наданих ОСОБА_4 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування, даним органом досудового розслідування не вчинялося. 07.08.2025 р. представником заявника ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_2 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було подано скаргу на бездіяльність слідчого, яка заходилася в провадженні слідчого судді ОСОБА_5 (справа № 308/11218/25, провадження № 1 кс/308/4649/25).
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_5 від 11.08.2025 р. скаргу задоволено; зобов'язано уповноважену особу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_4 від 04.08.2025 р., у відповідності до вимог ст. 214 КПК України, та розпочати досудове розслідування.
Зазначає, що 12.08.2025 р. о 10 год. 12 хв. дружина заявника ОСОБА_4 звернулася до Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатської області з заявою про скоєння військослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її чоловіка ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
Заява була зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Ужгородське районне управління поліції ГУНП в Закарпатської області за № 25511 від 12.08.2025 р.
Також 11.08.2025 р. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 представником заявника ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_2 було направлено адвокатський запит № 11/08-2025 про надання інформацію - чи знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з якого часу та на якій правовій підставі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримується у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповіді на адвокатський запит не надходило.
У зв'язку з наведеним просить: зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 негайно доставити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Перевірити законність затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Постановити ухвалу, якою негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ознайомившись із скаргою, приходжу до висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження у зв'язку із наступним.
Статтею 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), якою регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, належить застосувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі із загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до положень ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
В п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Із змісту ч. 2,3 ст. 206 КПК України, на яку посилається скаржник, обґрунтовуючи вимоги клопотання, слідує, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тобто слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання, поданого у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Із змісту поданого клопотання слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Виходячи з обставин скарги та вищевказаних правових норм, слідчий суддя приходить до висновку, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП, утримання його без відповідного судового рішення у військовій частині, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення відповідними нормами Закону України«Про Державне бюро розслідувань» та ст. 214 КПК України.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із сферою дії кримінального процесуального закону. Якщо особу затримано або її позбавлено волі сторонніми особами, без відповідних правових підстав, то має місце вчинення кримінального правопорушення, тому зацікавлені особи мають право подати скаргу до відповідних правоохоронних органів.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема:з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Відповідно до ч.5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу, а є обов'язком громадянина України і не є незаконним затриманням особи.
У даному випадку належним способом реагування на незаконне, за твердженням заявника, позбавлення особи волі, є звернення до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за клопотанням, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Однак, згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 - на незаконне затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України.
У зв'язку із викладеним, приходжу до висновку, про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження.
Керуючись ст.ст.303, 304 КПК України,-
У відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 - на незаконне затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1