Справа № 308/11474/25
про залишення позовної заяви без руху
14 серпня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання об'єктом права спільної сумісної власності будівельних матеріалів, що були використані для будівництва індивідуального житлового будинку та визнання права у спільній сумісній власності на будівельних матеріалів, що були використані для будівництва індивідуального житлового будинку,-
встановив:
ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання об'єктом права спільної сумісної власності будівельних матеріалів, що були використані для будівництва індивідуального житлового будинку та визнання права у спільній сумісній власності на будівельних матеріалів, що були використані для будівництва індивідуального житлового будинку.
У контексті права на справедливий суд, визначеного ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ч.3 ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно п.2 ч.1 ст.176ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У позовній заяві позивач вказує ціну позову 70 424,42 грн.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі вимоги передбачені ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну.
Таким чином, дана категорія справи відноситься до майнового спору.
Позивачем до позовної заяви на підтвердження сплати судового збору долучено документи про сплату судового збору, платіжні інструкції на суму 13420,00 грн., 100,00 грн. та на суму 1620,00 грн.
Згідно ст. 176 ч.1 п.9 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
За аналізом наведених правових норм, зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
Згідно п. 2 ч. 1ст. 176 ЦПК Україниціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Відповідно до п. а п. 12постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимогЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення судового збору та інших обов'язкових платежів визначенийПостановою Кабінету Міністрів України "Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21.08.2014 № 358.
Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 916/1220/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимоги зокрема майнового характеру.
Згідно прохальної частини позовної заяви,позивач просить суд: визнати об?єктом права спільної сумісної власності увесь обсяг (перелік) будівельних матеріалів, що були використані для будівництва індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 224,5 кв.м.; Визнати за ОСОБА_1 право у спільній сумісній власності на будівельних матеріалів використаних в процесі будівництва індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 224,5 кв.м.
Відповідно до пункту 2 Розділу IV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року №658 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 12 січня 2021 року № 24), строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, про що зазначається в такому звіті.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно надати до суду відповідні докази на підтвердження визначеної вартості майна (ціни позову).
Від ціни позову залежить розмір судового збору, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду.
Таким чином, ціна позову повинна бути підтверджена відповідними доказами - вартістю майна дійсною на час подання позову до суду.
Визначення ціни позову це обов'язок, а не право позивача, тому останньому слід визначити ціну позову за правилами ст.176 ЦПК України та надати докази сплати судового збору у відповідному розмірі.
Відтак, судовий збір повинен бути сплачений, виходячи з визначеної позивачем ціни позову за позовну вимогу про поділ майна.
Стаття 177 ЦПК України встановлює, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно положень ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду заяви у справах майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, який позивачу необхідно сплатити за подання позову до суду.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 гривень.
Позивачем до позовної заяви додано платіжні інструкції №0.0.4051173931.1 від 08.12.2024 року на суму 13420,00 грн., №2.258282709.1 від 12.08.2025 року на суму 100,00 грн. та №0.0.4217251132.1 від 26.02.2025 року на суму 1620,00 грн., згідно яких платником зазначено ОСОБА_1 .
Згідно судової програми документообігу Д-3 встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася з даною позовною заявою до Ужгородського міськрайонного суду. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/20726/24 від 10.01.2025 року та у справі №308/3983/25 від 02.04.2025 року позовну заяву було повернуто позивачу. Питання повернення судового збору не ставилось.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Позивач ОСОБА_1 з заявою про повернення судового збору, сплаченого за платіжними інструкціями №0.0.4051173931.1 від 08.12.2024 року на суму 13420,00 грн., №2.258282709.1 від 12.08.2025 року на суму 100,00 грн. та №0.0.4217251132.1 від 26.02.2025 року на суму 1620,00 грн. до суду не зверталася.
Судовий збір сплачений за подання позовної заяви по іншій справі та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу в порядку, установленому законом, не повертався.
Положеннями ч. 5 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Суд зазначає, що повторно поданий той самий платіжний документ про сплату судового збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви.
Таке законодавче визначення передбачає, що позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду (або повернув позовну заяву). Вказане не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за Законом № 3674 такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.
Вищезазначене правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18.
Таким чином, платіжні інструкції №0.0.4051173931.1 від 08.12.2024 року на суму 13420,00 грн., №2.258282709.1 від 12.08.2025 року на суму 100,00 грн. та №0.0.4217251132.1 від 26.02.2025 року на суму 1620,00 грн., не можуть бути використані повторно ОСОБА_1 для підтвердження сплати судового збору при поданні іншої заяви.
Отже, платіжні інструкції №0.0.4051173931.1 від 08.12.2024 року на суму 13420,00 грн., №2.258282709.1 від 12.08.2025 року на суму 100,00 грн. та №0.0.4217251132.1 від 26.02.2025 року на суму 1620,00 грн., про сплату судового збору не можуть бути прийняті судом як документ про сплату судового збору за подання саме цієї позовної заяви.
За таких обставин, позивачу необхідно надати оригінали квитанцій про сплату судового збору, відповідно до ставок встановлених Законом України «Про судовий збір» і залежно від ціни позову..
Окрім того, належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам,не можуть бути належним доказом сплати судового збору - згідно наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ роз'яснень у постанові №10 від 17.10.2014№10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах".
Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина четверта статті 177 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК).
Слід зазначити, що дотримання вимог ст. 175,177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду на предмет перевірки позову та долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження, призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на чому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, « .... де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без усунення наведених вище недоліків, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст. ст. 175,177ЦПК України та зазначених недоліків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, не сплачено судовий збір, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні документу на підтвердження вартості спірного майна (ціни позову), документу про сплату судового збору у відповідності до ціни позову та у разі зміни ціни позову подати позовну заяву в новій редакції у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників.
Роз'яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Керуючись ст. 175, ст. 177, 185, ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання об'єктом права спільної сумісної власності будівельних матеріалів, що були використані для будівництва індивідуального житлового будинку та визнання права у спільній сумісній власності на будівельних матеріалів, що були використані для будівництва індивідуального житлового будинку- залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, що не перевищує пяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца