Справа № 145/1305/20
Провадження №2/145/36/2025
"15" серпня 2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.,
секретаря судового засідання Онуфрієвої А.О.
представника позивача Коваленка В.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сліди Вінницької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
в інтересах якої діє адвокат Коваленко Віталій Віталійович,
до
Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, місцезнаходження: вул.Муніципальна, 4, с-ще Шпиків Тульчинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326294
про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
03.09.2020 до Тиврівського районного суду Вінницької області через свого представника адвоката Коваленка В.В. звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Сліди Тиврівського району Вінницької області помер ОСОБА_2 - рідний брат ОСОБА_1 . На день смерті спадкодавець постійно проживав у будинку АДРЕСА_2 . Спадщину після смерті спадкодавця позивач прийняла на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.10.2017 у справі № 145/1384/17, у встановлений судом строк, направивши до Тиврівської районної державної нотаріальної контори посвідчену секретарем Рахнянсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , відсутні. Позивач є спадкоємцем другої черги спадкоємців за законом (ч. 1 ст. 1262 ЦК України). Родичів ближчого ступеня споріднення (перша черга спадкоємців за законом), які могли б усунути її від права спадкування немає. Заповіту спадкодавець не залишив.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на все його спадкове майно. Зокрема, після смерті ОСОБА_2 залишилось свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ XIX № 014165 від 19.02.2008 у СВК «Подільський край», виданий Слідянською сільською радою Тиврівського району Вінницької області.
З цього позивач, зробила обґрунтований висновок, що її брат ОСОБА_2 за життя, як член колективного сільськогосподарського підприємства, також мав право і на земельну частку (пай) у землях, які перебували в колективній власності КСП «Подільський край» (пізніше - СВК «Подільський край») в селі Сліди Тиврівського району Вінницької області. І право на таку земельну частку (пай) входить до складу спадщини, що залишилась після смерті спадкодавця. Однак, серед речей покійного не знайшовся відповідний правовстановлюючий документ (сертифікат) на земельну частку (пай) або державний акт на землю.
На звернення позивача відділ у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області листом від 14.09.2017 № 0-2-0.34-211/115-17 повідомив, що ОСОБА_2 в списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району Вінницької області, що додається до державного акту на право колективної власності на землю серії II- ВН № 000122 від 28.12.1995 року, відсутній. Вказаний лист свідчив для позивача про те, що ОСОБА_2 помилково не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району, а право позивача на спадщину порушене.
На звернення представника позивача ОСОБА_3 , Тиврівська районна державна адміністрація листом від 28.03.2018 повідомила про реорганізацію у 2000 році КСП «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району в СВК «Подільський край» та ліквідацію останнього у 2009 році.
Виконавчий комітет Слідянської сільської ради Тиврівського району Вінницької області листом від 26.03.2018 повідомив, що розпаювання земель КСП «Подільський край» відбулося на 4 сесії 22 скликання Слідянської сільської ради народних депутатів від 27.12.1995 та розмір частки (паю) членів КСП «Подільський край» становить 1,85 умовних кадастрових гектарів.
Архівний сектор Тиврівської районної державної адміністрації архівною довідкою від 17.08.2018 повідомив, що рішенням загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району Вінницької області ОСОБА_2 виключено з членів КСП 31 січня 1996 року.
Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_2 , він безперервно з 1963 року по 2001 рік працював в колгоспі «ім. Кірова», потім - це КСП «Подільський край», далі реорганівзоване в СВК «Подільський край». Згідно з останнім записом в трудовій книжці, ОСОБА_2 звільнений з членів СВК «Подільський край» за поданою заявою 21.12.2001.
Отже, наведені вище докази підтверджують те, що станом на дату розпаювання земель КСП «Подільський край» державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000122-28.12.1995, ОСОБА_2 був членом КСП «Подільський край». Адже його було виключено з членів КСП лише через місяць після розпаювання - 31.01.1996.
Враховуючи наведені вище обставини та норми закону, позивач вважає, що його право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , порушене і підлягає захисту, в томучислі в судовому порядку.
До нотаріальної контори, з питань видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), що залишилось після смерті ОСОБА_2 , позивач не зверталась, так як відповідний сертифікат на таку частку (пай) відсутній і свідоцтво не може бути видане нотаріусом, згідно з положеннями Закону України «Про нотаріатт» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Просить встановити факт, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав право на земельну частку (пай) із земель КСП «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району Вінницької області. Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) на території Слідянської сільської ради Тиврівського району Вінницької області у розмірі 1,85 умовних кадастрових гектарів, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с Сліди Тиврівського району Вінницької області. Судові витрати залишити за позивачем.
Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області Кіосак Н.О. від 09.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі.
Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області Мазурчака А.Г. від 08.12.2020 дану цивільну справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області Ратушняка І.О. від 15.03.2021 дану цивільну справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 02.11.2023 здійснено заміну відповідача Слідянську сільську раду Тиврівського району Вінницької області замінено на Шпиківську селищну раду Тульчинського району Вінницької області в порядку правонаступнитства.
19.06.2025 на виконання рішення зборів суддів Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 червня 2025 року № 2 мотивованим розпорядженням керівника апарату суду № 116/25 від 19.06.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 145/1305/20.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 головуючим суддею у даній справі визначено суддю Патраманського І.І.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 25.06.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу №145/1305/20 за позовом ОСОБА_1 до Слідянської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.08.2025.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в судовому засіданні представлений представником.
Представник позивача, адвокат Коваленко В.В., позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві, на підставі поданих позивачем та витребуваних судом доказів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Представником відповідача подано до суду заяву, відповідно до якої останній просить судовий розгляд проводити за відсутності представника відповідача, заперечень до позову не має.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_4 показала, що вона проживала в одному селі з ОСОБА_2 . Вона працювала в колгоспі ім. Кірова дояркою з 1978 року, а ОСОБА_7 працював в колгоспі ім. Кірова трактористом, водієм. І вона, і ОСОБА_7 були членами колгоспу. Вона вийшла на пенсію в 2001 році. Приблизно так і працював ОСОБА_8 . Вона сертифікат на земельний пай (1,2 га) отримала в 1996 році, а розпаюваннявідбулось в 1995 під Новий рік. Як формувались списки їй невідомо. Чи отримував пай ОСОБА_7 їй невідомо, але думає, що мав отримати. На час проведення розпаювання ОСОБА_7 працював в колгоспі і в 1996 (коли отримували сертифікати) продовжував працювати.
Свідок ОСОБА_5 показала, що вона працювала в колгоспі ім. Кірова в садочку, в їдальні в 1982-2000 роках. Була членом колгоспу. ОСОБА_2 її двоюрідний брат. ОСОБА_2 після закінчення школи пішов працювати в колгосп, потім пішов в армію, а після армії знов в колгосп. Працював шофером і на вантажному авто, і на тракторі. Він працював в колгоспі до виходу на пенсію. Вона отримала сертифікат на земельний пай. Як формувались списки їй невідомо. Розпаювання було в 1995. ОСОБА_9 земельну частку не дали і він не добивався. Про те, що ОСОБА_10 виключали з членів колгоспу, вона не чула, він був незамінним.
Свідок ОСОБА_6 показав, що він прийшов в колгосп з 1987 року. ОСОБА_2 вже працював в колгоспі механізатором. ОСОБА_7 пішов на пенсію приблизно в 2000-х роках. І він, і ОСОБА_7 були членами колгоспу. Він товаришував з ОСОБА_11 пай він отримав. Розпаювання відбулось в грудні 1995 роках. Чи отримав пай ОСОБА_7 йому не відомо, але вважає, що мав отримати, оскільки був членом колгоспу.
Суд, заслухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, встановив такі фактичні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сліди Тиврівського району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
На день смерті ОСОБА_2 проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Слідянської сільської ради № 220 від 10.08.2017 (а.с. 11).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все його спадкове майно.
Зокрема, після смерті ОСОБА_2 залишилось свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ XIX № 014165 від 19.02.2008 у СВК «Подільський край», виданий Слідянською сільською радою Тиврівського району Вінницької області. За життя ОСОБА_2 своїм майном не розпорядився.
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею другої черги спадкування за законом, що стверджується повідомленням завідувача Тиврівської державної нотаріальної контори Зданевич С.А. № 857/01-16 від 13.10.2020, згідно якого 22.11.2017 надійшла заява про прийняття спадщини - ОСОБА_1 , на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.10.2017, справа 145/1384/17, про надання додаткового двохмісячного строку для прийняття спадщини. Рішення набрало законної сили 07.11.2017). Інших заяв не надходило (а.с. 41).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 62055156 від 13.10.2020 в спадковому реєстрі № 61608615 зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_2 (а.с.37, 37а).
Відповідно до записів в трудовій книжці № 246 та матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 з 1963 року по 2001 рік (з перервою на службу в армії в 1970-1972 роках) працював в колгоспі «ім. Кірова», згодом перейменованого в КСП «Подільський край», далі реорганівзованого в СВК «Подільський край». Згідно з останнім записом в трудовій книжці ОСОБА_2 звільнений з членів СВК «Подільський край» за поданою заявою 21.12.2001 (а.с. 19-21, 131-163).
На звернення представника позивача ОСОБА_3 Тиврівська районна державна адміністрація листом від 28.03.2018 повідомила про те, що колгосп ім. Кірова с. Сліди реорганізовано в КСП "Подільський край" (протокол загальних зборів від 28.11.1992 №3), який було реформовано в СВК «Подільський край» (протокол загальних зборів від 04.03.2000 №2) та ліквідовано на підставі ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.05.2009 №10/100-06 26 травня 2009 року (а.с. 16).
Виконавчий комітет Слідянської сільської ради Тиврівського району Вінницької області листом від 26.03.2018 повідомив, що розпаювання земель КСП «Подільський край» відбулося на 4 сесії 22 скликання Слідянської сільської ради народних депутатів від 27.12.1995 та розмір частки (паю) членів КСП «Подільський край» становить 1,85 умовних кадастрових гектарів (а.с. 17).
Архівний сектор Тиврівської районної державної адміністрації архівною довідкою від 17.08.2018 повідомив, що рішенням загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району Вінницької області ОСОБА_2 виключено з членів КСП 31 січня 1996 року (а.с. 18, 49-54).
У відповідь на звернення позивача відділ у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області листом від 14.09.2017 № 0-2-0.34-211/115-17 повідомив, що ОСОБА_2 в списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району Вінницької області, що додається до державного акту на право колективної власності на землю серії II- ВН № 000122 від 28.12.1995 року, відсутній (а.с. 15).
Відповідно до відповіді архівного відділу Тиврівської РДА Вінницької області в протоколах засідань правління та загальних зборів КСП "Подільський край" с. Сліди відомості за 1995-1996 роки щодо формування списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додається до державного акту на право колективної власності КСП "Подільський край" с. Сліди на землю серії II- ВН № 000122 від 28.12.1995 року не виявлені (а.с. 55).
Надаючи правову оцінку дослідженим доказам з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності наявних у справі доказів у їх сукупності, застосовуючи до встановлених правовідносин норми матеріального і процесуального права, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статей 76 - 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з положеннями статей 78 - 80 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України).
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 19 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішуються питання, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність.
Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України.
Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 2 Указу Президента № 720/95 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції Закону України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Абзацами 2, 3 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність".
Згідно з роз'ясненнями Верховного суду України від 01 вересня 2003 року право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. До вручення КСП державного акта на право колективної власності на землю, власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають , зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п. 11 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю в момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258, 1261, 1262 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Враховуючи наведені норми, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
Судом установлено, що станом на дату розпаювання земель КСП «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району Вінницької області та видачі державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №000122 від 28.12.1995 відповідно до записів трудової книжки та пенсійної справи ОСОБА_2 був членом КСП «Подільський край». Таким чином, ОСОБА_2 , як члену КСП «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району Вінницької області, належало право на земельну частку (пай) за положеннями Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», а отже ОСОБА_2 мав бути включений в список громадян членів КСП «Подільський край» с. Сліди Тиврівського району Вінницької області, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю, що мають право на земельну частку (пай).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у с. Сліди Тиврівського району Вінницької області, не реалізувавши своє право на виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , є його сестра ОСОБА_1 , яка, відповідно до положень ЦК України та відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», в порядку спадкування за законом має право на земельну частку (пай), на яку мав право її брат.
Таким чином, дослідивши наявні у справи докази, враховуючи позицію відповідача про відсутність заперечень щодо позову, а також неможливість оформлення права на земельну частку (пай) в нотаріальному порячдку, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту невизнаних прав позивачки та задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує позицію позивачки про залишення за нею понесених судових витрат, а також те, що спір у даній справи виник не з вини відповідача, а Шпиківська селищна рада набула статусу відповідача в силу вимог закону. У зв'язку з цим судові витрати слід залишити за позивачкою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав право на земельну частку (пай) із земель КСП "Подільський край" с. Сліди Тиврівського району Вінницької області.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) на території Слідянської сільської ради Тиврівського району Вінницької області у розмірі 1,85 умовних кадастрових гектарів, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с Сліди Тиврівського району Вінницької області.
Судові витрати залишити за позивачкою.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та проголошено 15 серпня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Сліди Вінницької області, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, місцезнаходження: вул.Муніципальна, 4, с-ще Шпиків Тульчинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326294
Суддя:І. І. Патраманський