Ухвала від 15.08.2025 по справі 203/2936/25

Справа № 203/2936/25

Провадження №2-з/367/124/2025

УХВАЛА

Іменем України

15 серпня 2025 року місто Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши заяву подану Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах Військової частини НОМЕР_1 подано до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради, про визнання недійсними договорів та відновлення становища, що існувало до порушення,

установив:

Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону в інтересах Військової частини НОМЕР_1 подано до Центрального районного суду міста Дніпра заяву про забезпечення позову одночасно з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради, про визнання недійсними договорів та відновлення становища, що існувало до порушення. Ухвалами Центрального районного суду міста Дніпра від 13.05.2025 матеріали указаної цивільної справи, а також заяви про забезпечення позову, поданої одночасно з позовною заявою, передано до Ірпінського міського суду Київської області за підсудністю.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.08.2025 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Білогруд О.О.

Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з'ясувати зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв'язку з вжиттям таких заходів.

Водночас, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову» (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правова позиція, викладена у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладена Постанові від 17.10.2018 у справі № 183/5864/17-ц).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Таке обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.

Так, у заяві про забезпечення позову поданою Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону міститься прохальна частина про накладення арешту на таке майно: земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1210100000:06:058:0001, загальною площею 0,0262 га; на 20/100 часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 ; на нежитлове приміщення № 107, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею - 53,5кв.м.; на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею - 53,5кв.м, житловою площею - 27,5кв.м.; на майнові права на нежитлове приміщення, що розташоване за будівельною адресою АДРЕСА_4 ; на транспортний засіб марки TOYOTA, комерційний опис - CAMRY, рік випуску - 2015, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ; на квартиру АДРЕСА_5 ; на транспортний засіб - мотоцикл, марки - BMW, комерційний опис - R1200RT, рік випуску - 2008, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 ; на земельну ділянку № НОМЕР_6 з кадастровим номером 3210945300:01:024:0025, загальною площею 0,1105 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 ; на житловий будинок, загальною площею 187,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 ; на квартиру АДРЕСА_7 .

В обґрунтування заяви указано, що 30.12.2024 в межах кримінального провадження №62024170030005617 від 27.12.2024 до суду передано обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 425 КК України, а також цивільний позов в порядку статей 127, 128 КК України на суму 139 110 589,00грн. В межах кримінального провадження ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27.01.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпра про накладення арешту на указане майно. В подальшому у лютому 2025 року ОСОБА_1 здійснив відчуження указаного майна, а тому прокурором в порядку цивільного провадження подано позовну заяву про визнання відповідних договорів недійсними та відновлення становища, що існувало до порушення. У зв'язку з цим виникла необхідність у забезпеченні цивільного позову, шляхом накладення арешту на указане майно та заборони учиняти будь-які інші дії, пов'язані з державною реєстрацією речового права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд вважає, що спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на указане майно та заборони учиняти будь-які інші дії, пов'язані з державною реєстрацією речового права на нього жодним чином власників не позбавляє права володіння цією квартирою та ніяким чином не впливає на будь-чиє право користування вказаним майном. Також, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони учиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речового, з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та зміни титульного володільця під час судового розгляду справи, жодним чином не створює відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкоди у користуванні цим майном.

Суд також вважає переконливими доводи позивачів про те, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів держави, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, оскільки у разі відчуження відповідачами майна третім особам, вирішення зазначеного спору щодо визнання договорів недійсним буде ускладнено та потягне за собою виникнення нових судових спорів.

Аналогічний правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

Тому, враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо вказаного нерухомого майна і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав держави, за захистом якого прокурор звернувся до суду.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Встановлено, що заявлений позивачами такий вид заходів забезпечення позову, як заборона учиняти будь-які інші дії, пов'язані з державною реєстрацією речового права, передбачений нормами чинного законодавства, відповідає предмету позову, співмірний із заявленими вимогами та є доцільним заходом забезпечення позову в межах цієї цивільної справи.

Натомість, невжиття такого заходу забезпечення позову, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивачів. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому, суддя вважає, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди сторонам, оскільки майно залишається у повному володінні та користуванні власників такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вимоги про забезпечення позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення.

Щодо вимоги про забезпечення позову, шляхом накладення арешта на майно, а саме: майнові права на нежитлове приміщення, що розташоване за будівельною адресою АДРЕСА_4 , судом зауважується таке. Арешт на майно - це певний процес, внаслідок якого накладається заборона розпоряджатися майном, виконання рішення суду про накладення арешту здійснюється уповноваженими органами та посадовими особами. Рішення суду повинно бути чітким та зрозумілим для будь-кого з учасників та стороннього спостерігача, та не бути таким, що породжує додаткові питання та не зрозумілості. З цього убачається, що накласти арешт на певне майно можливо лише якщо воно має індивідуальні ознаки, певні особиливості, які надають можливість таке майно ідентифікувати як суду так і органу, який здійснює виконання рішення суду. Такими ознаками може бути, зокрема реєстраційний номер, площа, поверховість, особливості розташування, договір, внаслідок якого таке право виникло, тощо. Саме лише зазначення адреси нежитлового приміщення, яке не здано в експлуатацію, без індивідуальних ознак ефективно не сприятиме виконанню рішення суду у разі задоволення позовних вимог, та містить ризик порушення права власності третіх осіб. Тому в цій частині вимога задоволенню не підлягає.

Як передбачено частиною сьомою статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України.

Ухвала суду про забезпечення позову згідно зі статтею 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до статті 124 Конституції України та статті 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно.

Керуючись статтями 149 -154, 157 ЦПК України, -

постановив:

1. Заяву Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про забезпечення про забезпечення позову у цивільній справі №203/2936/25 - задовольнити частково.

2. Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на таке майно:

- земельну ділянку, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1210100000:06:058:0001, загальна площа 0,0262 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 277859112101;

- 20/100 часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27782512101;

- нежитлове приміщення № 107, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа - 55,3кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 811394032108;

- квартиру АДРЕСА_3 , загальна площа - 53,5 кв.м, житлова площа - 27,5кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1959702132108;

- транспортний засіб марки TOYOTA, комерційний опис - CAMRY, рік випуску - 2015, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ;

- квартиру АДРЕСА_8 , загальна площа 53,6 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1962379432108;

- транспортний засіб марки - BMW, комерційний опис - R1200RT, мотоцикл, рік випуску - 2008, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,1105 га, кадастровий номер 3210945300:01:024:0025, яка розташована за адресою АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 935322432108;

- житловий будинок АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 935281432108;

- квартиру АДРЕСА_10 , загальна площа 61,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 855134332108.

2.1. Заборонити учиняти будь-які інші дії, пов'язані з державною реєстрацією речового права такого майна:

- земельну ділянку, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1210100000:06:058:0001, загальна площа 0,0262 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 277859112101;

- 20/100 часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 27782512101;

- нежитлове приміщення № 107, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа - 55,3кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 811394032108;

- квартиру АДРЕСА_3 , загальна площа - 53,5 кв.м, житлова площа - 27,5кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1959702132108;

- транспортний засіб марки TOYOTA, комерційний опис - CAMRY, рік випуску - 2015, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ;

- квартиру АДРЕСА_8 , загальна площа 53,6 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1962379432108;

- транспортний засіб марки - BMW, комерційний опис - R1200RT, мотоцикл, рік випуску - 2008, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,1105 га, кадастровий номер 3210945300:01:024:0025, яка розташована за адресою АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 935322432108;

- житловий будинок АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 935281432108;

- квартиру АДРЕСА_10 , загальна площа 61,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 855134332108.

3. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

4. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

5. Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів, а також заявнику та учасникам провадження.

6. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

7. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

8. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.

Суддя О.О. Білогруд