Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 серпня 2025 року справа № 520/26376/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного Фонду України в Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Вінницькій області (далі по тексту - відповідач) в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 12.07.2024 №203950010386 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Вінницькій області зарахувати позивачу періоди роботи згідно записів трудової книжки до страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з витягом з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у 15-ти денний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які у ньому наведені.
Відповідачем 12.10.2024 через систему «Електроний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Позивач 13.11.2024 через систему «Електроний суд» подав письмові пояснення, відповідно до яких не погоджується з обставинами, наведеними відповідачем у відзиві, вважає, що висновки, викладені у відзиві не відповідають вимогам чинного законодавства.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач 05.07.2024 звернувся до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Вінницькій області, як територіальним органом системи Пенсійного фонду України, визначеного за правилом екстериторіальності, за результатами розгляду вказаної заяви позивача 12.07.2024 прийнято Рішення №203950010386 про відмову у призначенні пенсії за віком. Зазначене Рішення вмотивовано відповідачем тим, що у позивача відсутній страховий стаж.
Не погоджуючись з вказаним Рішенням відповідача позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, як і правила зарахування страхового стажу для призначення пенсії за віком, врегульовано нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 8 вказаного Закону визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законом порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені Законом.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 цього ж Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 1 статті 56 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача наступні періоди роботи згідно його трудової книжки НОМЕР_1 :
- з 18.07.1981 по 28.07.1981, оскільки вказаний період роботи у трудовій книжці позивача не посвідчено печаткою підприємства та підписом відповідальної особи, яка внесла запис про цей період роботи;
- з 12.03.1993 по 31.08.2000, оскільки у трудовій книжці позивача записи дати звільнення з роботи та дати наказу на звільнення дописані іншим чорнилом, крім того, цей запис не завірено підписом відповідальної особи.
Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, і у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що долучена до матеріалів справи трудова книжка належить позивачу, а також те, що спірні записи про роботу наявні у трудовій книжці виконані у чіткій послідовності та з відповідністю дати.
Посилання відповідача на те, що деякі дати у трудовій книжці дописані іншим чорнилом не заслуговують на увагу, оскільки є надмірним формалізмом, що у свою чергу порушує законне право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Суд виходить з того, що трудова книжка та записи зроблені в ній є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії.
Водночас, частиною 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач не вчиняв, тим самим не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів, що має наслідком визнання протиправними оскаржуваного рішення та його скасування.
Щодо незарахування відповідачем періодів ведення позивачем підприємницької діяльності: з 05.06.2001 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація з пенсійного фонду України про сплату страхових внесків за вказаний період; з 01.01.2004 по 31.12.2009, з 01.10.2010 по 31.03.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2015 по 31.03.2016, з 01.01.2021 по 30.06.2024, з посиланням на те, що відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу за названі періоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV встановлено, що cтрахувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 1 статті 20 Закону № 1058-IV cтрахові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регламентовано приписами статті 21 Закону № 1058-IV.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина 1 статті 21 Закону № 1058-IV).
У відповідності до приписів частина 5 статті 21 Закону № 1058-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
За правилами частини 1 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
На підставі аналізу наведених правових норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Також, аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
Водночас, позивач надав суду копії платіжних доручень про сплату відповідних страхових внесків, які долучені до матеріалів справи, відтак до страхового стажу позивача мають бути зараховані періоди здійснення ним підприємницької діяльності, а позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Відтак, суд вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні наявного у позивача стажу, передбаченого його трудовою книжкою, та періодів ведення підприємницької діяльності є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки пенсійним органом при розгляді заяви позивача не вирішено питання щодо зарахування до страхового стажу зазначеного у трудовій книжці періоду трудової діяльності та періодів здійснення підприємницької діяльності, отже, не перевірено ті умови, з якими закон пов'язує наявність в особи права на пенсію за віком, то суд не може перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо призначення пенсії.
Відтак, порушені права позивача у цій частині підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 05.07.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Вінницькій області (вулиця Зодчих, 22, місто Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 12.07.2024 №203950010386.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 трудовий стаж згідно з записами трудової книжки від 13.08.1979 серії НОМЕР_1 з 18.07.1981 по 28.07.1981 та з 12.03.1993 по 31.08.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності: з 05.06.2001 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 31.12.2009; з 01.10.2010 по 31.03.2011; з 01.10.2011 по 31.12.2011; з 01.01.2015 по 31.03.2016; з 01.01.2021 по 30.06.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 15.08.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА