Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без розгляду
15 серпня 2025 р. Справа №520/27913/23
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративний позов Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави (Григорівське шосе, буд. 52, м. Харків, 61098) до Люботинської міської ради Харківської області (вул. Слобожанська, буд. 26, м. Люботин, Харківська область, 62433, код ЄДРПОУ 04058717), треті особи: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015), Люботинський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №2 Люботинської міської ради Харківської області (вул. Шмідта, буд. 47, м. Люботин, Харківська область, 62433, код ЄДРПОУ 24334220) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави до Люботинської міської ради Харківської області, в якому просить суд:
- зобов'язати Люботинську міську раду Харківської області привести в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) з обліковим номером 79224, що розташована за адресою: вулиця Шмідта, 47, місто Люботин, Харківського району, Харківської області, з метою її використання за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018, а саме: визначити балансоутримувача протирадіаційного укриття №79224; відкоригувати технічну документацію захисної споруди цивільного захисту відповідно пункту 20 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138; поновити паспорт та облікову картку захисної споруди цивільного захисту відповідно до додатків 2.3 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 №579 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за №880/32332); провести розрахунки укриття населення (працюючих) у захисній споруді цивільного захисту відповідно до п. 1 глави 4 розділу VII Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 №579 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за №879/32331; вивісити покажчики руху до захисної споруди цивільного захисту та біля вхідних дверей табличку розміром 60 х 50 см із зазначенням номера споруди, її балансоутримувача, місць зберігання ключів, особи, відповідальної за утримання та експлуатацію. її місцезнаходження і номера телефону. Забезпечити у нічний час освітлення або дублювання світловими покажчиками таблички позначення захисної споруди і входи відповідно до пунктів 3.4 розділу II та додатку 1 Вимог; забезпечити захисну споруду цивільного захисту первинними засобами пожежогасіння, обладнати її системами протипожежного захисту відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697), державних будівельних норм і національних стандартів, то діють у сфері пожежної безпеки, а також абзацу 1 пункту 5 розділу II Вимог; забезпечити позначення і освітлення місць розташування первинних засобів пожежогасіння у захисній споруді цивільного захисту відповідно до абзацу 5 пункту 5 розділу II Вимог; забезпечити можливість користування входом та достатню (нормативну) пропускну спроможність до захисної споруди цивільного захисту у середину її приміщень особам з інвалідністю та іншими маломобільним групам населення відповідно до пункту 6 розділу II Вимог; для визначення відповідності комунікацій, інженерних мереж, інженерного та спеціального обладнання, систем життєзабезпечення в належному технічному етані, забезпечення експлуатації та утримання електрообладнання захисної споруди цивільного захисту відповідно до вимог чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок захисту захисної споруди цивільного захисту від підтоплення і затоплення ґрунтовими, поверхневими, технологічними та стічними водами надати проектну документацію на захисну споруду цивільного захисту відповідно до пунктів 7, 8, 9 розділу II Вимог; обладнати усі розетки, установлені в захисній споруді цивільного захисту, трафаретними позначеннями: «Радіо», «Телефон», «220 В», на стіні або у вигляді табличок відповідно до абзацу 5 пункту 9 розділу II Вимог; забезпечити захисну споруду цивільного захисту тарами для приймання нечистот, то щільно закриваються, загальною ємністю з розрахунку 2 л на добу на одну особу, яка підлягає укриттю відповідно до пункту 3 розділу IV Вимог; забезпечити резервне освітлення захисної споруди цивільного захисту від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних світильників або від стаціонарних та переносних дизель- та бензогенераторів за умов їх розташування зовні протирадіаційного укриття відповідно до пункту 4 розділу IV Вимог; створити об'єктові формування цивільного захисту з обслуговування захисної споруди цивільного захисту або призначити осіб, відповідальних за обслуговування та експлуатацію захисної споруди цивільного захисту відповідно до Порядку утворення, завдань та функцій формувань цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 №787, п. 1 глави 1 розділу VI та додатку 9 Вимог; скласти (розробити) необхідну документацію щодо підтримання захисної споруди цивільного захисту у готовності до використання за призначенням відповідно до глави 3 розділу VI та додатків 15, 16, 17 Вимог; скласти (розробити) необхідну документацію захисної споруди цивільного захисту відповідно до п. 19 Акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту та додатку 18 Вимог; виконати першочергові підготовчі заходи, роботи відповідно до п. 3 глави 1 розділу VII Вимог; забезпечити формування з обслуговування захисної споруди засобами індивідуального захисту, радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки, зв'язку відповідно до п. 5 глави 1 розділу VII та додатку 19 Вимог; забезпечити захисну споруду цивільного захисту необхідним майном на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю, відповідно до переліку майна, необхідного для укомплектування захисної споруди відповідно до п. 6 глави 1 розділу VII та додатків 20, 21 Вимог; визначити і довести до населення, яке підлягає укриттю, розподіл по спорудах фонду захисних споруд цивільного захисту, маршрути прямування до захисних споруд цивільного захисту, установити покажчики руху до них відповідно до пункту 1 глави 4 розділу VII; вжити вичерпних заходів щодо забезпечення населення, яке підлягає укриттю, прибувати до захисної споруди цивільного захисту із засобами індивідуального захисту, дводобовим запасом продуктів у поліетиленовій упаковці, а також найбільш необхідними речами відповідно до пункту 2 глави 4 розділу VII; виконати інші вимоги законодавства щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту з обліковим номером 79224.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 79224, що розташована за адресою: вул. Шмідта, буд. 47, м. Люботин Харківського району Харківської області, та перебуває у власності відповідача, є неготовою до використання за призначенням, не здатна забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створити загрозу для життя та здоров'я людей. Зазначене свідчить про наявність порушень законодавства у сфері цивільного захисту. Оскільки забезпечення захисту населення від надзвичайних ситуацій шляхом створення умов для перебування громадян у захисних спорудах становить інтереси держави, прокурор звертається із даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що за адресою вул. Шмідта, буд. 47, м. Люботин, Харківська область знаходиться захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №79224.
Відповідно до паспорту та облікової картки сховища №79224 площа сховища (протирадіаційного укриття) складає 344,3 кв. м., місткістю на 20 осіб, вбудоване у 2-поверхову будівлю та має 1 вхід, дата прийняття в експлуатацію 1975 рік, балансоутримувачем та власником якої є Люботинська міська рада.
Відповідно до Акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №79224 від 22.08.2023, проведеної за участі уповноважених осіб ГУ ДСНС України в Харківській області, згідно якого захисна споруда цивільного захисту №79224 не приведена у готовність та не утримується у стані, необхідному для використання за призначенням.
У Загальному висновку про стан готовності захисної споруди №79224 визначено низку заходів, виконання яких необхідне для забезпечення використання протирадіаційного укриття №79224 за призначенням.
Як зазначає прокурор у позовній заяві, будь-яких відомостей про усунення виявлених порушень не надходило.
Позивач, вважаючи, що невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди цивільного захисту (сховища) №79224 готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини, звернувся з позовом.
В обґрунтування підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави зазначив, що підставою звернення слугувало відсутність органу, який має право звернення до суду із такими позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Право суб'єкта владних повноважень звернутися до суду та способи судового захисту регламентовані ч. 4 ст. 5 КАС України, якою передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, на відміну від фізичних та юридичних осіб, суб'єкти владних повноважень обмежені в праві звертатися до адміністративного суду, оскільки їм заборонено подавати позови на загальних підставах. Тому, у разі звернення суб'єкта владних повноважень до суду в якості позивача, останній зобов'язаний довести наявність правових підстав для звернення до суду саме з таким позовом, а суд повинен перевірити, чи має цей орган право на ініціювання судового процесу за правилами адміністративного судочинства.
Так, у постанові від 13 березня 2025 року у справі №990/17/25 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи, зокрема, приписи ч. 4 ст. 5 КАС України, зробила висновок, що суб'єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього, у зв'язку з чим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що законодавство встановлює обмеження щодо можливості звернення до суду саме суб'єктами владних повноважень.
Участь у судовому процесі прокурора в інтересах інших осіб, як спеціального суб'єкта звернення до суду, передбачена статтею 53 КАС України.
Згідно ч. 3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 КАС України).
Згідно з ч. 5 ст. 53 КАС України у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України «Про прокуратуру») статтею 1 якого установлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно абзаців 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзаци 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзац 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Отже, за наведеного правового регулювання, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах і, визначаючи правовий статус прокурора у судовому процесі для представництва інтересів держави, законодавець зобов'язав останнього навести належне обґрунтування щодо наявності/відсутності таких повноважень. А суд, у свою чергу, повинен надати оцінку таким аргументам та, у випадку встановлення відсутності підстав для представництва, застосувати наслідки, передбачені статтею 169 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що подібне питання щодо повноважень прокурора самостійно звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах держави вже досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду у межах розгляду справи №925/1133/18.
Так, узагальнюючи висновки щодо застосування норм права, у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 червня 2024 року констатувала, що: прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Судом встановлено, що в даній справі прокурор звернувся самостійно і визначив відповідачем Люботинську міську раду Харківської області, третьою особою - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
Своє звернення до суду з позовом прокурор обґрунтував відсутністю у ДСНС повноважень на звернення із заявленими позовними вимогами у даній справі, а також відсутністю інших уповноважених державних органів, на які б було покладено щодо звернення із такими вимогами.
Суд враховує, що в пункті 43 постанови Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22 Верховний Суд суд звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (пункт 44 постанови від 11.08.2023 у справі №560/10015/22).
Наведений вище підхід корелюється з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №925/1133/18, яка у постанові від 11.06.2024, з-поміж іншого, зазначила, що вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом) (пункт 68).
Суд зазначає, що приписами КЦЗ України (у відповідній редакції) урегульовані відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту та, зокрема, визначено повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Розділом ІІІ КЦЗ України визначені повноваження суб'єктів забезпечення цивільного захисту, зокрема, Кабінету Міністрів України; центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту; інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту та органів державної влади у сфері цивільного захисту; Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.
Главою 7 КЦЗ України визначена правова регламентація об'єктів укриття населення в об'єктах фонду захисних споруд цивільного захисту та евакуаційні заходи.
Відповідно до приписів ч. 8 ст. 32 КЦЗ України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Частиною 15 ст. 32 КЦЗ України установлено, що контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об'єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Суд зазначає, що наведені вище приписи КЦЗ України передбачають значну кількість державних органів різних рівнів, наділених повноваженнями у сфері захисту населення, а в частині утримання захисних споруд цивільного захисту контролюючим органом визначають центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
Таким чином, аргумент позовної заяви щодо відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження у сфері контролю за готовністю об'єктів укриття до використання за призначенням не відповідають законодавчим приписам.
Визначаючи повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту колегія суддів виходить з приписів Закону України №2228-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», яким із КЦЗ України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки», проте доповнено статтею 17-1 Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
Також слід взяти до уваги норми Закону України від 06.10.2022 №2655-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності», яким пункт 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України після слів «адміністративного суду щодо» доповнено словами «допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо», а після слів «здоров'ю людей» - словами «з інших підстав, визначених законом».
Водночас, запроваджене наведеним Законом формулювання «з інших підстав, визначених законом» не відповідає елементу принципу законності в частині чіткості формулювання нормативного акту, з огляду на визначення цим формулюванням повноважень центрального органу виконавчої влади, необхідних для реалізації покладених на нього завдань і функцій держави. Наведене формулювання потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву зобов'язального характеру стосовно осіб, що відповідають за належне утримання захисних споруд.
Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - Положення №1052) також не передбачає підстав звернення до суду в разі невідповідності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту стану готовності до використання.
На час виникнення спірних правовідносин у даній справі, Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - Порядок №138) був визначений механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.
За визначенням, наведеним у пункті 3 Порядку №138 балансоутримувачі захисних споруд - це власники, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди; а утримання захисних споруд - це комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства (пункт 12 Порядку №138).
Окрім того, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) установлені Законом України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).
Так, в цьому Законі наведені види та форми заходів державного нагляду (контролю), зокрема у вигляді планових та позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (ст.1 Закону №877-V).
Отже, з урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання, аналізуючи приписи пункту 17-1 КЦЗ України (у редакції Закону України від 06 жовтня 2022 року №2655-IX) у взаємозв'язку з Положенням №1052, колегія суддів констатує, що органам ДСНС надано право звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб'єктів господарювання, що свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров'ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу, що за своєю суттю є заходом реалізації застосування санкції, передбаченої приписами статті 68 КЦЗ України.
Можливість самостійного звернення до суду органу ДСНС з позовними вимогами зобов'язального характеру до відповідальних суб'єктів в якості заходу контролю не встановлена.
Отже, з урахуванням наведеного вище, питання повноважень органу ДСНС звертатися до суду в якості позивача вирішено законодавцем через наділення указаного суб'єкта владних повноважень контролюючими функціями у вигляді здійснення державного нагляду (контролю), які реалізуються шляхом застосування відповідних заходів реагування до суб'єктів господарювання.
Саме у такий спосіб законодавець вирішив питання визначення суб'єкта державно-правового примусу у правовідносинах, пов'язаних з утриманням захисних споруд, а тому аргументи прокуратури про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах не відповідають приписам Кодексу цивільного захисту та Положенню №1052, оскільки органи ДСНС наділені функцією впливу на балансоутримувачів об'єктів цивільного стану (захисних споруд) шляхом застосування заходів примусового характеру.
В контексті спірних відносин у даній справі, суд не може не врахувати розвиток законодавства у сфері цивільного захисту, з огляду на набуття особливої соціальної значимості об'єктів укриття у період воєнного стану та здійснення ракетних і дронових атак на території України.
Відповідно до ч. 15 ст. 32 КЦЗ України (в редакції Закону України від 08 листопада 2023 №3441-IX) контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень.
Отже, норма спеціального нормативного акта визначила чіткий перелік повноважень в сфері контролю за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, визначивши їх як заходи адміністративного впливу.
Суд зазначає, що приписи ч. 4 ст. 5 КАС України наділяють суб'єктів владних повноважень правом звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відтак, відсутність у органу ДСНС права звернутися до суду з позовом зобов'язального характеру не означає, що наразі відсутній орган, що здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, за діючого нормативно-правового регулювання, захист інтересів держави шляхом звернення до суду прокурора з окремим позовом зобов'язального характеру стосовно суб'єкта господарювання, який не забезпечив належне утримання захисної споруди з вимогами щодо технічного утримання та обслуговування такої будівлі, суперечить приписам ч. 4 ст. 5 КАС України, оскільки указана норма містить імперативний припис щодо наділення суб'єкта владних повноважень таким правом виключно законом або Конституцією України.
Наведені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.07.2025 у справі №120/17511/23, від 16.07.2025 у справі №120/12423/23, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для врахування у даній справі.
Крім того, при ухваленні вказаного рішення суд враховує постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/27053/24.
З урахуванням наведеного вище, суд, дослідивши наявність повноважень прокурора на звернення до суду із даним позовом, доходить висновку про те, що прокурором не доведено правомірність самостійного звернення з позовом до суду в інтересах держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, оскільки судом встановлено, що керівником Харківської окружної прокуратури Харківської області не доведено право на звернення до суду з вказаним позовом, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.12.2023 у справі №400/4238/22, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду адміністративним судом справи без прийняття рішення суду по суті спору, а тому у цьому випадку правова оцінка судом спірним правовідносинам не надається.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 240, 241, 243, 248, 256, 264, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави (Григорівське шосе, буд. 52, м. Харків, 61098) до Люботинської міської ради Харківської області (вул. Слобожанська, буд. 26, м. Люботин, Харківська область, 62433, код ЄДРПОУ 04058717), треті особи: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015), Люботинський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №2 Люботинської міської ради Харківської області (вул. Шмідта, буд. 47, м. Люботин, Харківська область, 62433, код ЄДРПОУ 24334220) про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.