Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 серпня 2025 року справа №520/1316/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області
та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач-2), в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.07.2023 №963310194700 про відмову у перерахунку пенсії, зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зробити обчислення пенсії виходячи з розміру усередненого показника середньої заробітної плати за 2020 - 2022 роки, який становить 12 444,64 грн, стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області витрати, пов'язані з отримання правової допомоги у розмірі 9 000,00 грн.
Згідно з витягом з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у 15-ти денний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які у ньому наведені.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 15.02.2024 через систему «Електроний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 22.02.2024 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Позивач 18.03.2024 через канцелярію суду подав відповідь на відзив, відповідно до якого не погоджується з обставинами, викладеними у відзиві та правовою оцінкою обставин, викладених у ньому, вважає, що висновки, викладені у відзиві не відповідають вимогам чинного законодавства.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач отримує пенсію за віком як учасник бойових дій, у зв'язку з чим перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Харківській області, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , видане 07.09.2016, що стороною відповідача не заперечується.
Пенсія за віком як учаснику бойових дій призначена позивачу довічно з 19.06.2017 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області 13.07.2023 з відповідною заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії.
У відповідь на вказане звернення позивачу надійшло Рішення від 17.07.2023 №963310194700 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки, на думку відповідача, позивачем не було надано додаткових документів, водночас не вказано яких, та зазначено, що стаж враховано повністю. Крім того, у листі про розгляд звернення позивача від 13.07.2023 відповідачем зазначено, що позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023, за документами, наявними у пенсійній справі, пенсію позивачу обчислено при визнанні страхового стажу 25 років 7 місяців та 21 дня, та зазначено, що пенсія позивачу нараховується та виплачується з додержанням вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з зазначеним Рішенням відповідача позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус пенсіонерів за віком як учасників бойових дій, визначено нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Так відповідно до пункту 9 частини 1 статті 16 вказаного Закону застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і у порядку, передбачених цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 40 цього ж Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітне плату первинними документами у період з 01.01.2016 або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід)за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Саме Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Тому, порядок проведення перерахунку пенсій також врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124.
З матеріалів даної справи вбачається, що відповідач і в оскаржуваному рішенні і у відзиві на позовну заяву підставою відмови позивачу у перерахунку пенсії зазначає відсутність додаткових документів, водночас ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позов не вказано конкретно відсутність яких документів призвела до відмови у перерахунку пенсії позивача.
Пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Рішення суб'єкта владних повноважень має бути конкретизованим, щоб вважатися обґрунтованим. Неконкретизоване рішення, тобто таке, що не містить чітких підстав, доказів та меж застосування, не може бути визнане обґрунтованим, а відтак - підлягає скасуванню.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновків щодо обґрунтованості позовних вимог у частині визнання протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №204150006242 від 04.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії позивача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зробити обчислення пенсії виходячи з розміру усередненого показника середньої заробітної плати за 2020 - 2022 роки, який становить 12 444,64 грн, слід зазначити наступне.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
У межах даної справи відповідачем фактично не розглянуто можливість перерахунку пенсії позивача, а - лише зазначено про відсутність документів, при цьому, як було зазначено, не вказано відсутність яких саме документів стала підставою для прийняття рішення про відмову у заявленому позивачем перерахунку.
Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 від 11 березня 1980 року термін «дискреційні повноваження» визначається як повноваження, що залишає адміністративному органу деяку міру свободи, що стосується рішення, яке буде прийнято. Це дає йому змогу обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за наявних обставин.
Тобто дискреція полягає у виборі діяти чи не діяти. Якщо діяти, то який варіант дій обрати серед наявних варіантів, які прямо або опосередковано закріплені в законі.
З урахуванням викладеного, відповідачу з урахуванням дискреційності його повноважень слід розглянути звернення позивача повторно та за результатами його розгляду прийняти законне вмотивоване обгрунтоване рішення.
Дослідивши позовні вимоги у частині питання витрат на професійну правничу допомогу судом враховано наступне.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).
Згідно норм чинного законодавства документально підтверджений розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відтак, оцінивши наявні у матеріалах справи докази складу та розміру витрат на правничу допомогу, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою та п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу у даній справі до 2500,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3-й підїзд, 2-й поверх, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ: 14099344) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-б, місто Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ: 20490012) - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.07.2023 №963310194700 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .
Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 15.08.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА