Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 серпня 2025 року справа № 520/35616/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Ширант А.А.,
за участі секретаря судового засідання Кравчинської В.М.,
представника позивача Цимбалюка С.В.,
розглянувши у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Салтівського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання дій протиправними та скасування постанов,
Позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача по складанню та винесенню постанов від 13.12.2024 про стягнення з позивача, виконавчого збору у розмірі 3 286,20 доларів США та виконавчого збору у розмірі 2 765,65 гривень;
- скасувати постанову відповідача від 13.12.2024 у виконавчому провадженні №52343714 про стягнення з позивача, виконавчого збору у розмірі 3 286,20 доларів США;
- скасувати постанову відповідача від 13.12.2024 у виконавчому провадженні №52343714 про стягнення з позивача, виконавчого збору у розмірі 2 765,65 гривень;
- судові витрати покласти на відповідача.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 17.01.2025 відкрито провадження у справі в порядку ст. 287 КАС України. Розгляд справи призначено на 24.01.2025 о 12:00 год.
22.01.2025 від представника третьої особи надійшло клопотання, в якому просив розглядати справу №520/35616/24 без його участі.
22.01.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, разом з копією матеріалів виконавчого провадження № 52343714.
У судове засідання призначене на 24.01.2025 о 12:00 год з'явився представник позивача, який просив оголосити перерву для можливості подання в Московський районний суд міста Харкова клопотання про залишення скарги без розгляду. Суд задовольнив заявлене клопотання та оголосив перерву до 13.02.2025 о 17:00.
12.02.2025 від представника позивача надійшло клопотання, в якому просив судовий розгляд справи, який призначений на 17.00 год. 13.02.2025, відкласти на іншу дату.
22.01.2025 від представника третьої особи надійшло клопотання, в якому просив розглядати справу №520/35616/24 без його участі.
У зв'язку із проходженням суддею Ширант А.А. підготовки для підтримання кваліфікації з 10 по 14 лютого 2025 року, судове засідання, призначене на 13.02.2025 о 17:00, по справі №520/35616/24 було перенесено на 15:0 09.04.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Ширант А.А. на лікарняному у період з 07 по 25 квітня 2025 року, судове засідання, призначене на 09.04.2025 о 15:00, по справі №520/35616/24 було перенесено на 15:00 28.05.2025.
У судове засідання призначене на 15:00 28.05.2025 год з'явився представник позивача. З огляду на клопотання представника позивача про надання додаткового часу для підготовки пояснень з документами та нові обставини справи, а саме набрання законної сили рішенням суду загальної юрисдикції, суд ухвалив оголосити перерву до 12:00 23.07.2025.
22.07.2025 представником позивача подано до суду додаткові пояснення у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Ширант А.А. у відпустці, судове засідання, призначене на 23.07.2025 о 12:00, по справі №520/35616/24, було перенесено на 30.07.2025 о 12:00.
У судове засідання призначене на 12:00 23.07.2025 год з'явився представник позивача. Судом оголошено перерву в судовому засіданні у зв'язку з оголошенням у м. Харкові повітряної тривоги до 12:00 13.08.2025.
У судовому засіданні 13.08.2025 з'явився представник позивача, інші учасники не з'явились, про місце, дату на час проведення судового розгляду повідомлені належним чином. Оголошено рішення (вступна та резолютивна частини).
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №52343714. Однак, 13.12.2024 відповідачем, після повернення виконавчого документа стягувачу та погашення заборгованості за зобов'язанням, складено оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Позивач вважає оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору необґрунтованими та незаконними, оскільки державним виконавцем, при їх винесенні, застосовані положення законодавства, які вступили в силу після відкриття виконавчого провадження №52343714. Натомість, на переконання позивача, застосуванню підлягали положення Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 у редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження, згідно яких, виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута.
Оскільки державним виконавцем примусово не стягувались суми заборгованості, то, як зазначає позивач, у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору до того ж на момент винесення оскаржуваних рішень вся сума заборогованості була погашена заявником в добровільному порядку поза процедурою виконавчого провадження.
Позиція відповідача
Відповідач надав пояснення по справі та просив відмовити у задоволенні позову, при цьому не повідомив суду підстав, які, на його думку, спростовують позовні вимоги.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини, встановлені судом
Московським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 643/8725/15-ц від 08.09.2016 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» заборгованості за кредитним договором №6806С79 від 20.12.2006 в сумі 32 862,09 доларів США та 24 002,54 грн. та судові витрати у розмірі 3654,00 грн. Т.1, а.с.7-8.
Державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, на підставі виконавчого листа №643/8725/15-ц виданого 08.09.2016 Московським районним судом м. Харкова, 26.09.2016 відкрито виконавче провадження № 52343714, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 32 862,09 дол. США та 27 656,54 грн. Т.1, а.с.10.
01.11.2023, Державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Меженським В.В. винесено постанову, якою встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, а дії спрямовані щодо виявлення такого майна виявились безрезультатними. Керуючись п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено виконавчий документ (виконавчий лист №643/8725/15-ц виданий 08.09.2016) повернути стягувачу, Т.1, а.с.11-12.
Як вбачається із постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 13.02.2024 за заявою АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про примусове виконання виконавчого листа №643/8725/15-ц виданого 08.09.2016 Московським районним судом м. Харкова відкрито виконавче провадження №74150145 від 13.02.2024, Т.1 а.с.135-136.
12.03.2024 набрало законної сили рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 по справі №643/2569/23, яким:
- визнано неправомірною відмову АТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" у проведенні реструктуризації зобов'язань ОСОБА_1 за заявою від 02.07.2021 відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" за кредитним договором №6806С79 від 20.12.2006 за заявою від 02.07.2021;
- зобов'язано АТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНОІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №6806С79 від 20.12.2006 відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування".
31.05.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», Т.1 а.с.137.
Позивачем повністю виконані зобов'язання за Кредитним договором від 20.12.2006 №6806C79, укладеним між АТ «Укрексімбанк», та ОСОБА_1 , та, як наслідок, припинено Іпотечний договір від 20.12.2006 №68062309, про що зазначено у листі АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» від 14.06.2024, Т.1, а.с.29.
10.12.2024, в.о. начальника Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романінцем Р., проведено перевірку законності здійснення виконавчого провадження з примусового виконавчого листа №643/8725/15-ц, виданого 08.09.2016 Московським районним судом м. Харкова. Постановлено, зокрема, скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 01.11.2023, винесену у виконавчому провадженні №52343714, як таку, що винесено передчасно, Т.1 а.с. 83-87.
13.12.2024, Старшим державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Меженським В.В. винесено постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2765,65 грн. та 3286,20 доларів США, Т.1, а.с.14,16.
15.04.2025 ухвалою Московського районного суду м. Харкова по справі №643/8725/15, яка в апеляційному порядку не оскаржувалася, скаргу позивача задоволено:
- визнано неправомірними дії в.о. начальника Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ Романінця Р. по здійсненню перевірки законності виконавчого провадження та винесенню постанови від 10.12.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження;
- Скасовано постанову в.о. начальника Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ Романінця Р. про результати перевірки законності виконавчого провадження №52343714 від 10.12.2024.
Зміст правовідносин: спір виник у зв'язку із незгодою позивача з винесенням постанов про стягнення виконавчого збору через відсутність підстав для його стягнення.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення та практика ЄСПЛ
У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
У п.п. 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20.10. 2011 надане визначення принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Норми права, які застосовує суд: Конституція та закони, висновки суду
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) був чинний на дату відкриття виконавчого провадження (ВП №52343714) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно зі ст.1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
За текстом ч.ч.1,3 ст. 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
02.06.2016 прийнято Закон України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», що набрав чинності 5 жовтня 2016 року (надалі - Закон України № 1404-VІІІ).
Відповідно до п.п. 6, 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Ураховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, положення попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата (постанова Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №400/6302/23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
У ч.5 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону. Згідно до п.10 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11).
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Меженського В.В. від 01.11.2023 у виконавчому провадженні № 52343714 повернуто виконавчий документ стягувачу, Т.1, а.с. 11.
Приватним виконавцем Кудряшовим Д.В., на підставі заяви АТ «Державний експортно-імпортний банк України» відкрито виконавче провадження № 74150145, Т.1, а.с.135-136.
В подальшому, на підставі заяви АТ «Державний експортно-імпортний банк України» приватним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу, про що винесено постанову від 31.05.2024.
Таким чином, враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, які в силу ч.5 ст.242 КАС України необхідно враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд зазначає, що внаслідок прийняття постанов про повернення виконавчого документа стягувачу виконавчі дії, щодо примусового виконання виконавчого листа № 643/8725/15-ц виданого 08.09.2016 є закінченими.
Натомість, після повернення виконавчого документа стягувачу та фактичного добровільного виконання позивачем зобов'язання за кредитним договором - тобто коли первісна причина примусового виконання відпала (відбулось погашення кредиту) державним виконавцем Меженським В.В. винесно оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, дії державного виконавця Меженського В.В. по винесенню оскаржуваних рішень у грудні 2024 року - щодо стягнення виконавчого збору з позивача (в той час як провадження було відкрите у 2016 році, виконавчий документ повернутий у 2023 році і після добровільного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором у червні 2024 року) - прийняті відповідачем без урахуванням всіх обставин, тобто не обґрунтовано, не добросовісно і не розсудливо, що суперечить вимогам ст. 2 КАС України.
Слід зазначити, що це відбулось як наслідок дії постанови керівника відділу відповідача від 10.12.2024, про результати перевірки законності здійснення виконавчого провадження з примусового виконавчого листа № 643/8725/15-ц, виданого 08.09.2016 Московським районним судом м.Харкова, якою скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 01.11.2023, винесену у виконавчому провадженні №52343714.
Водночас вищевказана постанова від 10.12.2024, про результати перевірки законності здійснення виконавчого провадження з примусового виконавчого листа № 643/8725/15-ц, виданого 08.09.2016 Московським районним судом м. Харкова, визнана у судовому порядку ухвалою Московського районного суду м. Харкова по справі №643/8725/15 від 15.04.2025, протиправною та скасована.
Отже правові підстави для винесення оскаржуваних рішень були скасовані у судовому порядку, а наразі чинною є постанова відповідача про повернення виконавчого документа від 01.11.2023 - тобто не має відкритого виконавчого провадження в рамках якого можуть бути чинними оскаржувані постанови.
Суд також зазначає, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішеннь не відповідають принципу належного урядування (good governance). Цей принцип вимагає від органів публічної влади діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Особливо небезпечно допусками відступ суб'єктів владних повноважень від принципу належного урядування у випадку, коли суб'єкт приватного права у правовідносинах з державою діє добросовісно.
Отже враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 14, 243-246, 287, 293, 295, 296 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 34952461), третя особа: Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Антоновича, буд. 127, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00032112) про визнання дій протиправними та скасування постанов - задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віктора Меженського по складанню та винесенню постанов від 13.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 3 286,20 доларів США та виконавчого збору у розмірі 2 765,65 гривень.
3. Скасувати постанову старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віктора Меженського від 13.12.2024 у виконавчому провадженні №52343714 про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 3 286,20 доларів США.
4. Скасувати постанову старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віктора Меженського від 13.12.2024 у виконавчому провадженні №52343714 про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору у розмірі 2 765,65 гривень.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Салтівського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати у вигляді судового збору, а саме 1937 (одну тисячу дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійок.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України (протягом 10 днів з дня його проголошення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 15.08.2025.
Суддя А.А. Ширант