Справа № 500/3456/25
15 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування при призначенні 10.11.2017 пенсії до страхового стажу періодів роботи: у колгоспі з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000; у представництві «Хоростків» сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молоко-Країна» з 08.04.2013 по 01.05.2015 (за виключенням вже зарахованих періодів);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу період роботи у колгоспі з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000, у представництві «Хоростків» сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молоко-Країна» з 08.04.2013 по 01.05.2015 (за виключенням вже зарахованих періодів);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок пенсії з 10.11.2017 (моменту призначення пенсії) з урахуванням не зарахованого страхового стажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зарахування до страхового стажу періодів роботи, які не були враховані, та провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням не зарахованого страхового стажу з моменту призначення пенсії.
Зокрема, позивач зазначає, що не враховано період роботи у колгоспі з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000, а також не повністю врахований період роботи з 08.04.2013 по 01.05.2015 в представництві «Хоростків» сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молоко-Країна», з якого зараховано лише 11 місяців 26 днів трудового стажу, однак згідно трудової книжки трудовий стаж становить 2 роки 23 дні.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.05.2025 відмовлено у перерахунку пенсії та проінформовано, що надана трудова книжка серії НОМЕР_1 заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки не містить дати заповнення трудової книжки, підпису власника трудової книжки, підпису відповідальної особи за видачу трудових книжок. Також по батькові в трудовій книжці, дипломі та в архівних довідках про стаж та заробітну плату значиться « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 11.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
25.06.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач зазначає, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Одночасно повідомляє, що страховий стаж позивача становить 27 років 04 місяці 15 днів (враховано до 17.05.2015), який обчислений відповідно до наданих документів, а саме: архівних довідок про трудовий стаж від 15.12.2017 № 1393, № 1394 за періоди роботи в колгоспі, пізніше в селянській спілці за червень 1970 року та з вересня 1980 по грудень 1999 роки, диплому від 30.08.1980 серії НОМЕР_2 , військового квитка від 10.12.1988 серії НОМЕР_3 , довідки про періоди отримання допомоги по безробіттю від 16.01.2018 №02/118 та даних персоніфікованого обліку.
Зазначає, що надана трудова книжка серії НОМЕР_4 заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки не містить дати заповнення трудової книжки, підпису власника трудової книжки, підпису відповідальної особи за видачу трудових книжок. Також по батькові в трудовій книжці, дипломі та в архівних довідках про стаж та заробітну плату зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Уточнюючі довідки не надавалися. Враховуючи зазначене, у ОСОБА_1 відсутнє право на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
30.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив. У якому позивач зазначає про те, що твердження відповідача, що запис у трудовій книжці не є безумовним доказом роботи особи у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних та посилання на судову практику є безпідставним при розгляді даної справи, адже відповідач не ставить під сумніви періоди роботи, які зазначені в його трудовій книжці, а лише зазначає про помилки при заповнені трудової книжки.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 продовжено розгляд справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 28.04.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо пенсійного забезпечення.
Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за результатом розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії за віком від 08.05.2025.
Відповідачем за результатами розгляду пенсійної справи з'ясовано, що страховий стаж позивача становить 27 років 04 дні 15 днів (враховано по 17.05.2015), який обчислений відповідно до наданих документів, а саме: архівних довідок про трудовий стаж від 15.12.2017 № 1393, № 1394 за періоди роботи в колгоспі, пізніше в селянській спілці за червень 1970 року та з вересня 1980 по грудень 1999 роки, диплому від 30.08.1980 серії НОМЕР_2 , військового квитка від 10.12.1988 серії НОМЕР_3 , довідки про періоди отримання допомоги по безробіттю від 16.01.2018 №02/118 та даних персоніфікованого обліку.
Одночасно зазначає, що надана позивачем трудова книжка серії НОМЕР_4 заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки не містить дати заповнення трудової книжки, підпису власника трудової книжки, підпису відповідальної особи за видачу трудових книжок. Також по батькові в трудовій книжці, дипломі та в архівних довідках про стаж та заробітну плату значиться « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.
Так, згідно з ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-XII).
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.
Суд звертає увагу на те, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
У цій справі позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи у колгоспі з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000, у представництві «Хоростків» сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молоко-Країна» з 08.04.2013 по 01.05.2015.
Відповідач зазначає, що по батькові в трудовій книжці, дипломі та в архівних довідках про стаж та заробітну плату значиться « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Відповідно до трудової книжки колгоспника позивача серії НОМЕР_1 слідують такі періоди роботи:
01.07.1970 - прийнятий колгосп 30р. Рад. України (зараз перейм. с/спілка «Крогулецька») вантажником (запис №3);
10.01.1973 - звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з навчанням (запис №4).
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 слідують такі спірні періоди роботи:
01.01.1989 - переведений на посаду гол. зоотехніка (запис №2);
01.05.2000 - звільнений з роботи в зв'язку з ліквідацією господарства п. 1 ст. 40 КЗпПУ (запис №3);
08.04.2013 - прийнятий на роботу приймальником здавальником харчової продукції (молочне виробництво) представництва «Хоростків» СВК «Молоко-Країна» (запис №8);
01.05.2015 - звільнений з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП (запис №9).
З приводу покликань відповідача, що по батькові в трудовій книжці значиться « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », суд зауважує, що вказані по батькові є співзвучними та спорідненими в українській мові (є фонетичними варіантами одного і того ж імені), та не може нівелювати право позивача на зарахування періодів трудової діяльності та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.
Крім цього, частиною третьою ст. 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Також суд зазначає про те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Відтак, на думку суду, дії відповідача щодо не зарахування стажу лише через формальні неточності є протиправними.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачами при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Таким чином відповідач протиправно не врахував означений період до страхового стажу позивача. Відповідно відмова у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності для проведення перерахунку пенсії є необґрунтованою і такою, що прийнята без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.
Суд вважає, що у спірному випадку відповідач не перевірив записи у трудовій книжці позивача, натомість не зарахував спірні періоди роботи позивача без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах.
Разом з тим, на переконання суду спірний період роботи у колгоспі з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000, у представництві «Хоростків» сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молоко-Країна» з 08.04.2013 по 01.05.2015 підтверджується належними документами та підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.
Оскільки відповідачем формально та без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для перерахунку пенсії, прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку позивачу пенсії, суд, керуючись нормами, визначеними частиною другою ст. 2 КАС України, вважає такі дії протиправними.
Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пенсійні органи в межах наданих законом повноважень не позбавлені права звернення до установ, організацій будь-якої форми власності з метою уточнення даних, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання щодо проведення перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії за віком було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду повторно заяви позивача про перерахунок пенсії.
Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 про перерахунок пенсії за віком та прийняти відповідне рішення щодо зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.1970 по 10.01.1973 та з 16.12.1999 по 01.05.2000, у представництві «Хоростків» сільськогосподарського виробничого кооперативу «Молоко-Країна» з 08.04.2013 по 01.05.2015 (за виключенням вже зарахованих періодів), що підтверджується належними документами та підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача, зокрема, провести перерахунок пенсії з 10.11.2017 - лише 06.06.2025 на підставі відмови пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії від 08.05.2025 згідно заяви позивача від 28.04.2025. Таким чином, оскільки позивачу призначено пенсію з 10.11.2017, а із заявою про перерахунок пенсії (допризначення у зв'язку з наданням додаткових документів) він звернувся 28.04.2025 (тобто поза межами трьох місяців), тому пенсія позивачу повинна бути перерахована з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по віку, суд зазначає наступне.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за можливе зобов'язати належний орган призначення пенсії зарахувати спірний період роботи до страхового стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по віку з урахуванням висновків суду в цій справі.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене вище, встановлене порушення листом відповідача прав позивача, з урахуванням заявлених вимог, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, буде визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.1970 по 10.01.1973, з 16.12.1999 по 01.05.2000, з 08.04.2013 по 01.05.2015, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2025 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.1970 по 10.01.1973, з 16.12.1999 по 01.05.2000 та з 08.04.2013 по 01.05.2015 за виключенням вже зарахованих періодів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 про перерахунок пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1970 по 10.01.1973, з 16.12.1999 по 01.05.2000, з 08.04.2013 по 01.05.2015 за виключенням вже зарахованих періодів з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 (сорок вісім) копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.