15 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4588/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області від 21.01.2025 № 047150030153 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 27.10.2024;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1990 по 01.04.1992, з 06.04.1992 по 07.09.1994, з 10.09.1994 по 12.11.1998 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 27.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2025 №047150030153 було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови в призначенні пенсії за віком слугувала відсутність страхового стажу роботи, оскільки органом Пенсійного фонду не зараховано такі періоди роботи: з 01.02.1990 по 01.04.1992 - у зв'язку з наявністю виправлення в номері наказу на прийняття, з 06.04.1992 по 07.09.1994 - з огляду на те, що печатка, якою завірено даний запис, не придатна для сприйняття, з 10.09.1994 по 12.11.1998 - оскільки при прийнятті на роботу не зазначено назву організації. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вказуючи, що працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У відзиві на позовну заяву /а.с. 39-41/ представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що статтею 26 Закону № 1058 визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Аналіз наданих документів позивачем разом з заявою про призначення пенсії показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 09 місяців 16 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Згідно трудової книжки до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 06.04.1992 по 07.09.1994 рр., оскільки печатка якою завірено даний запис не придатна для сприйняття; з 10.09.1994 по 12.11.1998 рр. оскільки при прийнятті на роботу не зазначено назву організації.
До пільгового стажу по Списку №1 не зараховано періоди роботи згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 № 318/1 та від 16.04.2024 № 28, оскільки дані довідки не відповідають додатку 5 (відсутня інформація щодо роботи без збереження заробітної плати).
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось, копію ухвали суду про відкриття провадження від 14.04.2025 отримало 15.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 31/.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4588/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.05.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли витребувані судом документи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 14 січня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 66/.
До заяви про призначення пенсії позивачем було додано, зокрема: копію паспорта серії НОМЕР_1 /а.с. 67 зворотній бік-69/, копію трудової книжки серії НОМЕР_2 /а.с. 72 - 73/, копії довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 №318/4 та від 16.04.2024 №28 /а.с. 75-76/.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким прийнято рішення від 21.01.2025 №047150030153 про відмову в призначенні пенсії за віком /а.с. 58/.
Зазначеним рішенням відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 22 роки 07 місяців 15 днів, список 1 становить 1 рік, з урахуванням додаткових років за списком №1 стаж становить 23 роки 7 місяців 15 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 28.02.1985 р.: з 01.02.1990 по 01.04.1992 - оскільки є наявне виправлення в номері наказу на прийняття, з 06.04.1992 по 07.09.1994 - оскільки печатка, якою завірено даний запис, не придатна для сприйняття, з 10.09.1994 по 12.11.1998 - оскільки при прийнятті на роботу не зазначено назву організації. Крім того, вказано, що до пільгового стажу по Списку №1 не зараховано період роботи згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 №318/1, виданої ТОВ "Сталь сервіс груп", оскільки довідку підписано інспектором з відділу кадрів, що не передбачено пуком 20 Порядку №637 згідно із Додатком 5, відсутні документи (довіреність, наказ), які підтверджують право підпису "особа, яка тимчасово здійснює повноваження підпису начальника відділу кадрів".
Вважаючи протиправним рішення Пенсійного органу від 21.01.2025 № 047150030153 про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, зокрема, такі пенсійні виплати, як пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Предметом спору у цій справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 21.01.2025 №047150030153 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2025 №047150030153 про відмову в призначення пенсії /а.с. 58/ слідує, що підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії послугувала недостатність страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 22 роки 07 місяців 15 днів, список 1 становить 1 рік, з урахуванням додаткових років за списком №1 стаж становить 23 роки 7 місяців 15 днів якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 28.02.1985 р.: з 01.02.1990 по 01.04.1992 - оскільки є наявне виправлення в номері наказу на прийняття, з 06.04.1992 по 07.09.1994 - оскільки печатка якою завірено даний запис не придатна для сприйняття, з 10.09.1994 по 12.11.1998 - оскільки при прийнятті на роботу не зазначено назву організації. Крім того, вказано, що до пільгового стажу по Списку №1 не зараховано період роботи згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 №318/1 виданої ТОВ "Сталь сервіс груп", оскільки довідку підписано інспектором з відділу кадрів, що не передбачено пуком 20 Порядку №637 згідно із Додатком 5, відсутні документи (довіреність, наказ), які підтверджують право підпису "особа, яка тимчасово здійснює повноваження підпису начальника відділу кадрів".
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з такого.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 /а.с. 16-30/ містить записи, зокрема:
- від 01 лютого 1990 року, згідно з яким позивача прийнято учнем ливарника виробів із пластику в цех 48 Приладобудівельного заводу "Сокіл", згідно наказу 164кб від 24.01.1990;
-від 01 квітня 1992 року, згідно з яким позивача звільнено за бажанням працівника відповідно до ст. 38 КЗпП УССР, згідно наказу 3562кб від 30.03.1992;
-від 06 квітня 1992 року, згідно з яким позивача прийнято водієм 3 класу в автогаражі Колгоспу "Львівській", згідно наказу №15-кл від 06.04.1992;
-від 07 вересня 1994 року, відповідно до якого позивача звільнено з роботи відповідно до ст. 38 КЗоТ України (за власним бажанням), згідно наказу №60кл від 06.08.1994;
-від 10 вересня 1994 року, відповідно до якого позивача прийнято водієм ІІ класу, згідно наказу №63-А від 09.09.1994;
-від 12 жовтня 1998 року, згідно з яким позивача звільнено з роботи відповідно до ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), згідно наказу 74-ВС від 10.11.1998.
Судом встановлено, що дійсно у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 : 1) запис про прийняття позивача на роботу від 01.02.1990 містить посилання на наказ №164кб від 24.01.1990 і номер наказу зазначено із виправленням цифри "6", 2) запис про прийняття позивача на роботу від 06.04.1992 засвідчений печаткою підприємства, яка не придатна для сприйняття; 3) в записі про прийняття позивача на роботу від 10.09.1994, згідно наказу №63-А від 09.09.1994 не зазначено назву організації.
Водночас суд бере до уваги, що на час спірного періоду роботи позивача діяла Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з пунктом 2.5. Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення та ін., виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений запис.
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, не застосовується із прийняттям Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Згідно з пунктом 1.2. Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу,
переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше
тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідно до законодавства відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 , у постанові від 09 серпня 2019 року по справі № 654/890/17 та ін.
У постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З огляду на викладене, суд констатує, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на роботодавця і позивач не може бути позбавлений права на соціальний захист внаслідок порушення правил заповнення трудової книжки роботодавцем.
Суд зауважує, що запис про прийняття на роботу позивача 01.02.1990 містить чітку дату прийняття - 01.02.1990, дату наказу - 24.01.1990. Надалі запис про звільнення позивача засвідчений підписом уповноваженої особи роботодавця та печаткою установи, а відтак виправлення у номері наказу про прийняття не спростовує період роботи позивача до дати звільнення включно. Неможливість сприйняття печатки, якою завірено запис у трудовій книжці за період роботи 06.04.1992 по 07.09.1994, також не перешкоджає встановити роботодавця позивача та період роботи. Факт не зазначення назви організації при прийнятті на роботу позивача з 10.09.1994 не спростовує стаж роботи позивача по 12.11.1998 у відповідній організації, оскільки запис про звільнення позивача засвідчений підписом уповноваженої особи роботодавця та печаткою установи, яка дозволяє встановити найменування останньої.
Отже, недоліки у трудовій книжці позивача мають формальний характер не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 01.02.1990 по 01.04.1992, з 06.04.1992 по 07.09.1994, з 10.09.1994 по 12.11.1998 до загального страхового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стосовно незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 періоду роботи згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 №318/1, виданої ТОВ "Сталь сервіс груп", суд зазначає, що позивачем в позовній заяві не оскаржується факт незарахування Пенсійним органом пільгового стажу роботи, відтак суд не надає оцінку вказаній частині рішення.
Виходячи з наведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2025 №047150030153 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є необґрунтованим, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01 лютого 1990 року по 01 квітня 1992 року, з 06 квітня 1992 року по 07 вересня 1994 року, з 10 вересня 1994 року по 12 листопада 1998 року, згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 січня 2025 року про призначення пенсії за віком.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 27.10.2024, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 , звернені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки вказаним суб'єктом владних повноважень не прийнято рішень та не вчинено дій чи бездіяльності, які тягнуть правові наслідки для позивача або порушують його права.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код 21910427) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2025 №047150030153 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 лютого 1990 року по 01 квітня 1992 року, з 06 квітня 1992 року по 07 вересня 1994 року, з 10 вересня 1994 року по 12 листопада 1998 року, згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 січня 2025 року про призначення пенсії за віком.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол